Ухвала суду № 8468500, 23.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-1725/09/4/0170

23.02.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Ілюхіної Г.П.,

суддів           Курапової З.І. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання          Сипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 04.06.09 у справі № 2а-1725/09/4/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки" (вул. Промислова, буд. 9, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

до          Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, буд. 57, м. Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного Адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.2009 позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції від 13.01.2009 року №0000061502/0 про визначення Кримському республіканському підприємству “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки” суми податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 44341,52 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки” 3,40 грн. судових витрат (арк.с.73-75).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, тому у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим, звернулась з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити (арк.с.78,79-80).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування та його нормативно-правові приписи є первинними до застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами.

В судове засідання, призначене на 23.02.2010, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.88-89), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

За викладених обставин, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

08.01.2008 Сакською об’єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість за червень 2008 року Кримським республіканським підприємством "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки".

За результатами перевірки складено Акт №27/15-02/03347678 від 08.01.2008 (арк.с.5).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами": порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 96884,00 грн.

На підставі Акту прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061502/0 від 13.01.2009 на суму 44341,52 грн. за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкових зобов’язань на 140 календарних днів у вигляді штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 50% (арк.с.6),

Спір виник у зв’язку з тим, що відповідач, з точки зору позивача, перевищив свої повноваження в частині ведення обліку платежів, які надходять від платників, а саме здійснення органами державної податкової служби перерозподілу податків, які надходять від платників через банківські установи всупереч цільовому призначенню коштів, визначеному платниками податків в платіжних дорученнях, за якими перераховуються кошти.

                    Сакською об’єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим нараховано штрафні санкції у зв’язку з затримкою сплати позивачем узгодженої суми податкових зобов’язань, оскільки суми податків зараховувалися не в рахунок погашення поточних платежів відповідно призначення платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, що визнається відповідачем у запереченнях на позов.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

                    На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми статті 19 Конституції України, Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000, Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 № 679-ХІУ, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-ІІІ від 05.04.01, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76.

                    Суд першої інстанції проаналізував вищезазначені норми діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Підставами для застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість відповідачем вказано порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання, за яке передбачена відповідальність підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, згідно якого у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, у таких розмірах:

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.99 № 679-ХІУ Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суму 44341,52 грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000061502/0 від 13.01.2009.

Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не встановлено, що орган податкової служби має право визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Крім того, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Як встановлено статтею 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до рядку 27 “Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду” Декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року позивачем зазначено 96884,00 грн., а не 88683,04 грн. як вказано у оспорюваному повідомленні –рішенні, в Розрахунку штрафних санкцій містяться арифметичні помилки.

Податкове зобов’язання в сумі 96884,00 грн. фактично погашено платіжними дорученнями №966, № 973, №1005, №1031, № 1081, №1092, № 1095 в період з 02.07.2008 по 30.07.2008 з призначенням платежу: ПДВ за червень 2008 року при граничному строку оплати: 30.07.2008 без порушення цих строків (арк.с.9-15).

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

                    Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.09 у справі № 2а-1725/09/4/0170 залишити без задоволеня.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.06.09 у справі № 2а-1725/09/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 березня 2010 р.

Головуючий суддя          підпис                              Г.П.Ілюхіна

Судді           підпис                               З.І.Курапова підпис                               О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             Г.П.Ілюхіна