Ухвала суду № 8468393, 16.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-3249/08/1/0170

16.02.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Ілюхіної Г.П.,

суддів           Іщенко Г.М. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання          Сипало Т.Й.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Білогірського районного споживчого товариства на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 31.03.09 у справі №2-а-3249/08/1

за позовом Білогірського районного споживчого товариства (вул. Нижньогірська, 13, м.Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

до          Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Луначарського 58, м.Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.09 позов Білогірського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим № 0000262301/0 від 04.07.2008 в частині застосування до Білогірського районного споживчого товариства штрафних санкцій у розмірі 377,50 грн.; стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 0,37 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено (арк.с.75-79).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у 2007 році за основним платежем у розмірі 477,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 680,00 грн. за встановлене завищення суми валових витрат на суму 1908,09 грн., оскільки позивач включив до валових витрат суми земельного податку, нарахованого за земельні ділянки, які не використовує у господарській діяльності та від яких відмовився, у зв’язку з чим самостійно надав до Державної податкової інспекції у Білогірському районі уточнюючий розрахунок № 16412 від 24.04.2008, але дані Декларації з прибутку не уточнив, що не заперечується позивачем; також позивач мав право віднести суму допомоги у розмірі 7550,00 грн., наданої Об’єднаній профспілковій організації працівників споживчої кооперації, до складу валових витрат, але в декларації за 2008 рік, а не за перший квартал 2008 року, що привело до заниження податку на прибуток за цей період на суму 1887,52 грн. в зв’язку з завищенням валових витрат в першому кварталі 2008 року на суму 7550,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Білогірське районне споживче товариство, звернувся з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі (арк.с.82,84-85).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач мав право віднести до валових витрат в першому кварталі 2008 року всю суму добровільно перерахованих коштів, а не лише її частину.

В судове засідання, призначене на 16.02.2010, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.99-100), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

За викладених обставин, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, про дату та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Перевіряючими Державної податкової інспекції в Білогірському районі Автономної Республіки Крим відповідно до плану - графіку проведення документальних перевірок суб’єктами господарської діяльності на 2 квартал 2008 року на підставі направлення від 09.06.2008 №77/23-02 проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Білогірським районним споживчим товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.01.2007 по 31.03.2008 з належним повідомленням про її проведення (арк.с.31-33).

За результатами перевірки складено Акт №968/23-2/01757350 від 24.06.2008 (арк.с.6-8,51-57).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення підпунктів 5.2.2, 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94 від 28.12.1994 –завищення суми валових витрат на загальну суму 9458,09 грн., у тому числі у 2007 році за 1 квартал –151,92 грн.; 2 квартал –384,17 грн.; 3 квартал –609,51 грн.; 4 квартал –762,49 грн., 1 квартал 2008 року –7550,00 грн., що потягло заниження податку на прибуток за період з 01.01.2007 по 31.03.2008 на суму 2364,52 грн., у тому числі в 2007 році 1 квартал –37,98 грн., 2 квартал –96,04 грн., 3 квартал –152,38 грн., 4 квартал –190,62 грн., 1 квартал 2008 року -1887,52 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000262301/0 від 04.07.2008, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на прибуток за основним платежем у розмірі 2364,52 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1057,50 грн. (арк.с.5).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми статті 19 Конституції України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94 від 28.12.1994, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000.

                    Суд першої інстанції проаналізував вищезазначені норми діючого законодавства України і дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на проведення перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства органів державної податкової служби закріплено у статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність і правомірність перевірки, здійсненної відповідачем.

Відповідно до підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Перевіряючи законність та обґрунтованість визначення податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за 2007 рік судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач у 2007 році завищив в Декларації з прибутку валові витрати за стр.04.6 на загальну суму 1908,09 грн.

В судових засіданнях в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі вказане порушення позивачем не заперечувалось, у зв’язку з чим, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. Відповідачем правомірно визначено податкове зобов’язання у 2007 році за основним платежем у розмірі 477,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 680,00 грн. (10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожний квартал)

Щодо визначення податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за 1 квартал 2008 року встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Білогірське районне споживче товариство у 1 кварталі 2008 року до валових витрат помилково віднесло суми наданої допомоги власній профспілці, яка є неприбутковою організацією та внесена до реєстру неприбуткових організацій, що передбачено Колективною угодою підприємства, у сумі 7550,00 гривень.

Правовий статус вищевказаної профспілкової організації підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію об’єднання громадян від 23.02.2000 №1337, Довідкою про включення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України № 09/2-5/1902 від 27.09.2001, Довідкою про взяття на облік платника податків від 17.05.2004 за №33 з кодом неприбутковості 0016 з 09.01.2004 (арк.с.14-19).

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

Отже, включення до валових витрат сум коштів, добровільно перерахованих протягом звітного року до неприбуткових організацій відповідно до вказаного підпункту можливо за умови, якщо:

-          розмір сум грошових коштів, які добровільно перераховуються до неприбуткових організацій та можуть бути віднесені до валових витрат має перевищувати два відсотки, але бути не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Таким чином, Білогірське районне споживче товариство мало право віднести до валових витрат суму, яка б перевищувала 2% від суми оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, який дорівнював 605716,00 грн., тобто вище 12114,32 грн. за стр.04.8 «Добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг)»Декларації на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року, оскільки Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не передбачає можливості віднесення до валових витрат добровільно перерахованих сум, які є менші ніж два відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що платник податку мав право віднести до валових витрат саме всю суму добровільно перерахованих коштів, а не її частину, яка менше 2%, що підтверджується також судовою практикою та Роз’ясненням Державної податкової адміністрації, затвердженим наказом від 27.08.2008 №552 (арк.с.58-71)

Однак, судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що позивач за 2008 рік добровільно перерахував до Об’єднаної профспілкової організації працівників споживчої кооперації Білогірського районного споживчого товариства грошові кошти у розмірі 30286,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями № 173 від 05.03.2008, №459 від 23.06.2008, №484 від 23.06.2008, №755 від 19.09.2008, №551 від 16.07.2008, №299 від 08.04.2008, №366 від 25.04.2008 (арк.с.34-39), що складає саме 5 % від суми оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про передчасне віднесення позивачем суми в розмірі 7550,00 грн. до складу валових витрат підтверджується матеріалами справи, отже, рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 377,50 грн. прийняті відповідачем без дотримання принципу пропорційності, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції і не містять взагалі ніяких обґрунтувань своєї правової позиції

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

                    Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Білогірського районного споживчого товариства на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.09 у справі №2-а-3249/08/1 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.03.09 у справі №2-а-3249/08/1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 лютого 2010 р.

Головуючий суддя          підпис                              Г.П.Ілюхіна

Судді           підпис                               Г.М. Іщенко підпис                               О.В.Кучерук З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             Г.П.Ілюхіна