Постанова № 8467673, 16.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2010                                                                                           № 21/17-54/220

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Беляневич В.Е., Мамуня О.С.;

відповідача – Дубчак О.О.;

третьої особи – Коваль А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України

на додаткове рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2009

у справі № 21/17-54/220 ( )

за позовом                               Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані"

до                                                   Антимонопольного комітету України

третя особа відповідача           ЗАТ "Транс Оіл"

про                                                   визнання частково недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Компанія «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» (далі – Компанія) звернулася до Господарського суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі –Комітет) про визнання недійсним рішення № 88-р від 14.02.2008 у справі № 27-26.4/12-07 (далі –Рішення № 88-р) в частині визнання дій Компанії порушенням, передбаченим статтею 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності; визнання недійсним Рішення № 88-р в частині накладення на Компанію штрафу у розмірі 20000,00 грн.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.03.2008 порушено провадження у справі № 21/17 за позовом Компанії до Комітету про визнання частково недійсним рішення.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 02.04.2008 до участі у справі залучено як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство «Транс Оіл» (ЗАТ «Транс Оіл»).

Рішенням господарського суду м. Києва від 27.05.2008 у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2008 та Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2009 зазначене рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 12.05.2009 судові рішення у справі скасовані, справа передана на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою суду від 05.06.2009 справа № 21/17 справі присвоєно № 21/17-54/220.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.10.2009 позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 88-р від 14.02.2008 у справі № 27-26.4/12-07 в частині визнання дій Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» порушенням, передбаченим ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Визнано недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 88-р від 14.02.2008 у справі № 27-26.4/12-07 в частині накладення на Компанію «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» штрафу у розмірі 20000,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду м. Києва від 29.10.2009 стягнуто з Комітету на користь Компанії 127,50 грн. державного мита, сплаченого Компанією за розгляд справи КАГС, ВГСУ та ВСУ.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 23.10.2009 та додатковим рішенням господарського суду м. Києва від 29.10.2009 Антимонопольний комітет України подав апеляційні скарги, в яких просить рішення суду від 23.10.2009 та 29.10.2009 скасувати та прийняти нове, яким відмовити Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» в задоволенні позовних вимог.

Також не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 23.10.2009 ЗАТ «Транс Оіл» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» в задоволенні позовних вимог.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

У відзивах на апеляційні скарги Компанія просила апеляційні скарги Комітету та ЗАТ «Транс Оіл» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2009 та додаткове рішення суду від 29.10.2009 у справі № 49/120 залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

13.07.2006 до Антимонопольного комітету України надійшла заява Закритого акціонерного товариства "Транс Оіл" про захист прав від дій недобросовісної конкуренції з боку Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані", яка, на думку заявника, вчиняє дії, що суперечать чесним звичаям у підприємницькій діяльності, в тому числі, передбачені ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (дискредитація суб’єкта господарювання).

За результатами аналізу даної заяви, доданих до неї матеріалів, а також інформації, отриманої на запити державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, службовою запискою № 27/256 від 10.11.2006 р. було запропоновано розглянути питання щодо наявності або відсутності у діях Компанії Дюпон ознак порушень, передбачених статтями 8 та/або 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Поданням № 27/17 від 26.12.2006 р. про початок розгляду справи було запропоновано призначити державного уповноваженого для прийняття рішення про початок розгляду справи у зв’язку з наявністю у діях Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (США) ознак порушень, передбачених статтями 1 і 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Поданням № 27/2 від 08.02.2007 р. про початок розгляду справи було запропоновано прийняти рішення про початок розгляду справи у зв’язку з наявністю у діях Компанії "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (США) ознак правопорушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Розпорядженням Державного уповноваженого Антимонопольного комітету України № 09/22-р від 12.02.2007 р. про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції у справі № 27-26.4/12-07 постановлено розпочати розгляд справи за ознаками вчинення Компанією "Е.І. Дюпон де Немур енд Компані" (м. Уілмінгтон, США) порушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Поданням № 27-26.4/12-07/39-спр від 29.01.2008 р. про попередні висновки у справі № 27-26.4/12-07 запропоновано визнати дії групи компаній "Дюпон" в особі представництва Компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А." (м. Київ) порушенням, передбаченим статтею 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

14.02.2008 р. Антимонопольним комітетом України за наслідками розгляду справи № 27-26.4/12-07 було прийнято рішення № 88-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу". Зазначеним Рішенням Комітет закрив провадження в частині вчинення Компанією порушення, передбаченого статтею 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", та, водночас, визнав дії Компанії порушенням, передбаченим статтею 1 цього ж Закону, у вигляді дій у конкуренції, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницький діяльності, наклавши на Компанію штраф у розмірі 20000,00 грн.

Рішення Комітету обґрунтовано наступним.

Позивач є власником патенту України № 4200 "Спосіб боротьби з небажаною рослинністю" зі строком дії до 08.07.2009 р. З опису вищезазначеного патенту вбачається, що формулою винаходу є спосіб боротьби з небажаною рослинністю із застосуванням трибенурон метилу з діапазоном концентрацій від 8 до 125 г/га.

Компанія "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А", як дочірнє підприємство позивача, є виробником хімічних препаратів захисту рослин у широкому асортименті і має на території України зареєстроване представництво.

З 1992 р. на території України реалізується хімічний препарат для боротьби з небажаною рослинністю "Гранстар 75 в.г.", виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, діючою речовиною якого є хімічна сполука трибенурон метил.

У спеціалізованому друкованому виданні "Агробізнес сьогодні" № 8 (93), квітень 2006 р. за ініціативою представництва Компанії "Дюпон де Немур Інтернешнл С.А" і в інтересах Компанії (позивача) було опубліковано статтю "Хто буде платити за порушення прав інтелектуальної власності? Продавці, покупці чи користувачі?"

За змістом зазначеної публікації представництво як автор від імені та в інтересах Компанії, посилаючись на патент України № 4200, вважає незаконною діяльність підприємств –учасників ринку хімічних препаратів для захисту рослин, які виробляють і пропонують до продажу препарати, в яких активною речовиною є трибенурон метил.

У свою чергу, ЗАТ "Транс Оіл" є власником патенту України № 62858 на винахід "Гербіцидний препарат "Атлант 75% в.г." і здійснює серед іншого діяльність з виробництва пестицидів та агрохімікатів, оптову та роздрібну торгівлю цими товарами. З 2005 року третя особа реалізує гербіцидний препарат із назвою "Атлант, в.г.", в якому діючою речовиною є трибенурон метил (75 відсотків маси). Після виходу публікації позивача обсяги закупівель препарату "Атлант, в.г." у третьої особи її постійними споживачами суттєво знизилися.

За результатами розгляду та аналізу зібраних доказів у справі № 27-26.4/12-07 Комітетом були зроблені наступні висновки.

Поширення відомостей щодо прав позивача як власника патенту № 4200 "Спосіб боротьби із небажаною рослинністю", яке здійснено з метою сприйняття саме учасниками ринку хімічних препаратів захисту рослин і носить характер попередження, є діями у конкуренції.

Враховуючи, що у тексті публікації відсутнє посилання на будь-яку конкретну особу, зокрема, на третю особу (ЗАТ "Транс Оіл") або товар третьої особи, дії представництва щодо поширення у статті зазначених відомостей не можуть бути кваліфіковані як дискредитація суб’єкта господарювання у розумінні ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв’язку з недоведенням вчинення правопорушення, передбаченого ст. 8 вищезгаданого Закону.

Разом з тим, на момент здійснення публікації третя особа мала чинний патент України на винахід "Гербіцидний препарат "Атлант 75% в.г.", про існування якого не міг не знати позивач. Таким чином, третя особа мала всі права, що випливають із патенту на винахід, передбачені ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", зокрема, право на виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування його до продажу та інше введення його в цивільний оборот.

Одним із факторів, які могли негативно вплинути на обсяг закупівель гербіциду "Атлант в.г." споживачами третьої особи, поряд із кон’юнктурою ринку та фінансовою спроможністю покупців, може бути поширення представництвом інформації, спрямованої, зокрема, на продавців –патентовласників препаратів на основі трибенурон метилу, оскільки у такий спосіб представництво, в інтересах Компанії, висловило позицію щодо відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності.

За таких умов, дії Компанії щодо розповсюдження у публікації "Хто буде платити за порушення прав інтелектуальної власності? Продавці, покупці чи користувачі?" ("Агробізнес сьогодні", (№ 8 (93), квітень 2006 р.) інформації стосовно порушення прав інтелектуальної власності Компанії на патент № 4200 "Спосіб боротьби із небажаною рослинністю", у частині відповідальності суб’єктів господарювання, які мають право власності на відповідні патенти щодо хімічних засобів захисту рослин, визнано порушенням, передбаченим ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді дій, що суперечать торговим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. На Компанію накладено штраф у розмірі 20000,00 грн.

На думку позивача, рішення Антимонопольного комітету України № 88-р від 14.02.2008 р. підлягає визнанню недійсним частково, оскільки викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи; при прийнятті рішення Комітетом порушені процесуальні норми розгляду справ про захист від недобросовісної конкуренції, що призвело до прийняття неправильного рішення; при прийнятті рішення Комітетом неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи.

Приймаючи рішення про повне задоволення позовних вимог Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» господарський суд м. Києва виходив з того, що при прийнятті оспорюваного рішення Антимонопольного комітету України недоведені обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, а саме, відповідачем не доведено, що поширення попередження учасникам ринку хімічних препаратів захисту рослин було здійснено саме позивачем або іншою особою саме від імені та в інтересах позивача.

Судом першої інстанції, також встановлено, що при прийнятті рішення відповідачем порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, на думку суду першої інстанції, встановивши, що у діях Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» відсутнє порушення, передбачене ст. 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», за яким було порушено розгляд справи, Антимонопольний комітет України мав закрити розгляд справи без прийняття рішення.

На переконання суду першої інстанції, при прийнятті оспорюваного рішення також неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи. Зокрема, закриваючи провадження у справі стосовно порушення позивачем ст. 8 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" та водночас визнаючи позивача винним у вчиненні порушення, передбаченого статтею 1 Закону, Антимонопольний Комітет України не зазначив конкретних правил, торгових або інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, що були порушені позивачем, не встановив їх зміст та зазначив доказів існування таких правил, як звичаю.

Рішення про накладення штрафу, на думку суду першої інстанції, було прийнято відповідачем за відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості розміру штрафу, або доказів того, що Комітетом взагалі вживались якісь заходи щодо отримання інформації про дохід (виручку) Компанії.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи факт здійснення спірної публікації позивачем, визнаний саме останнім, та підтверджується залученими до матеріалів справи наступними доказами: офіційним листом Позивача до Антимонопольного комітету України від 01 серпня 2006 р. (Додаток № 3), офіційним листом позивача до Антимонопольного комітету України від 05 березня 2007 р. (надається у Додатку № 2), відповіддю Позивача на подання з попередніми висновками від 13 лютого 2008 р. (Додаток № 4) письмовими поясненнями Позивача від 11 грудня 2007 р., поданими до Антимонопольного комітету України (Додаток № 5).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду Антимонопольним комітетом України справи № 27-26.4/12-07 позивач жодного разу не заперечив своєї причетності до розповсюдження спірної статі. В іншому випадку Антимонопольний комітет України встановивши, що як відповідач до участі у справі повинна бути залучена інша особа, прийняв би розпорядження про заміну відповідача або про залучення до участі у справі співвідповідачів (ч. 3 ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 24 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України).

Аналіз змісту публікації на переконання колегії суддів, дає змогу зробити однозначний висновок про те, що її здійснено саме позивачем. Так, у другій колонці спірної статті, серед іншого, зазначається: «Компанія Дюпон стверджує, що препарати інших виробників, в яких діючою речовиною є трибенурон метил, не можуть бути використані в Україні без порушення прав інтелектуальної власності компанії Дюпон. Таке твердження базується на тому, що в Україні діє патент № 4200, власником якого є компанія Дюпон де Немур енд Компані (абз.5 статті). Як вбачається із виписки з Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на винахід № 25620/п-1 від 27.06.2006 р. (міститься у матеріалах справи), власником патенту № 4200 с саме компанія Е.І. Дюпон де Немур енд Компані, тобто позивач.

Крім того, у другій колонці спірної статті (абзац 7) зазначається, що «На цей час компанія Дюпон порушила ряд судових справ проти фірм, які пропонують до продажу препарати, в яких активною діючою речовиною є трибенурон метил. Ці фірми повинні будуть не тільки припинити реалізацію таких препаратів, а й сплатити збитки за порушення прав інтелектуальної власності компанії Дюпон...».

Отже, як правильно встановив Антимонопольний комітет України у своєму Рішенні, саме позивач, а не якась інша особа, ініціював судову справу № 21/553 проти Третьої особи. Копія відповідної ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі від 14 вересня 2005 р. № 21/553 міститься у матеріалах справи.

Докази, які були зібрані Антимонопольним комітетом України, однозначно підтверджують, що спірну публікацію вчинив саме позивач, а отже, висновок суду про відсутність належних доказів вчинення даної публікації позивачем не відповідає обставинам справи.

Твердження суду першої інстанції, що незакриття розгляду спірної справи Антимонопольним комітетом України після встановлення факту відсутності порушення у діях Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» передбаченого ст. 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» призвело до прийняття неправильного рішення у справі, є необґрунтованим.

Відповідно до п. 6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 29 жовтня 2008 р. № 04-5/247, недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб'єктом господарювання конкурентного законодавства, може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з'ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо. Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним».

Наведене дає змогу дійти висновку, що порушення Антимонопольним комітетом України процедурної норми при розгляді справи не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи. А отже, у господарського суду з урахуванням частини другої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відсутні правові підстави для визнання такого рішення недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи та змісту Рішення АМК України, при обґрунтуванні порушення позивачем чесного звичаю у підприємницькій діяльності у Рішенні відповідача виходив із порушення позивачем звичаю добросовісності при користуванні правами власника патенту на винахід та недопущення порушення прав інших власників патентів, які зафіксовані у ст. ст. 28, 29 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Звичай повинен бути усталеним правилом поведінки, тобто досить визначеним за своїм змістом і широко застосовуваним у майновому обороті. Ознака усталеності передбачає, що звичай, внаслідок його багаторазового застосування, сприймається у суспільстві або у його значної частини як правило поведінки, якого дотримуються без додаткової формалізації, зокрема в силу історичних, національних, суспільних традицій.

Разом з тим, під добросовісністю розуміються суб'єктивні уявлення конкретної особи про добросовісність її дій та об'єктивну відповідність цих дій стандартам поведінки у відповідній сфері діяльності.

В силу положень зазначеної ст. 29 Закону власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

З огляду на наведене, відповідач дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність в діях позивача ознак недобросовісного користування правами, що випливають з патенту.

Цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи. Якщо законом встановлено правові наслідки недобросовісного чи нерозумного здійснення особою своїх прав, поведінка особи припускається добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (ч. 3 ст. 12 ЦК України).

Відповідно до пункту (2) статті 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1983, до якої Україна приєдналась 25.12.1991, об’єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.

          У статті 10bis цієї Конвенції зазначено:

«(1) Країни Союзу зобов’язані забезпечити громадянам країн, що беруть участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.

(2) Актом недобросовісної конкуренції вважається будь – який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах.

(3) Зокрема підлягають забороні:

1. всі дії, здатні яким би то не було способом викликати змішування відносно підприємства, продуктів чи промислової або торговельної діяльності конкурента;

2. неправильні ствердження при існуванні комерційної діяльності, що здатні дискредитувати підприємство, продукти чи промислову або торговельну діяльність конкурента;

3. вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів».

Висновки суду першої інстанції щодо застосування зазначених положень як звичаю, є помилковими оскільки в межах даної справи з боку позивача мають місце порушення принципів та звичаїв добросовісності. Разом з тим, зазначені положення конвенції, не визначаючи змісту будь яких звичаїв, містить перелік дій, що заборонені та розцінюються саме як акти, що суперечать чесним звичаям.

Твердження суду першої інстанції про невжиття заходів Комітетом щодо отримання інформації про дохід виручки Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки, Комітет намагався визначити розмір виручки Позивача від реалізації продукції для вирішення питання про розмір штрафу, який слід накласти, шляхом запиту даної інформації у Позивача, однак, у зв'язку із ненаданням такої інформації Позивачем, був змушений вираховувати розмір штрафу у неоподаткованих мінімумах доходів громадян з урахуванням положень ч. 2 ст. 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Отже, рішення суду першої підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи те, що 29.10.2009 господарським судом м. Києва по справі 21/17-54/220 було прийнято додаткове рішення про стягнення з Антимонопольного комітету України на користь Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» 127,50 грн. державного мита, сплаченого позивачем за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом та Верховним Судом України, а відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача, то вказане додаткове рішення підлягає скасуванню з перерозподілом судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Закритого акціонерного товариства «Транс Оіл» задовольнити.

          Рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2009 та додаткове рішення від 29.10.2009 скасувати та прийняти нове рішення.

          В позові відмовити повністю.

          Стягнути з Компанії «Е.І. Дюпон де Немур енд Компані» (1007, Маркет Стріт, Уілмінгтон, Делавер, 19898, США) на користь Закритого акціонерного товариства «Транс Оіл» (03037, м. Київ, вул. Зеленогорська, 8, код ЄДРПОУ 24582366) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

Матеріали справи № 21/17-54/220 повернути до господарського суду м. Києва.

Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.03.10 (відправлено)