Рішення № 8467267, 17.11.2009, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

17.11.2009р.Справа № 14/231

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1, 36002; фактична адреса: АДРЕСА_2, 36000

про стягнення 2389,15 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н., дов. № 19/3 від 02.01.2008 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій в сумі 2889,15 гривень, що утворилася внаслідок неналежного виконання умов договору № 2789 від 16.10.2008 р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.

Позивачем суду подана заява від 16.11.2009 р. (вхід. № 015077д від 17.11.2009 р. канцелярії суду) про уточнення позовних вимог до суми 2389,15 гривень, з яких сума основного боргу складає 841,14 гривень, пеня 1341,14 гривень, збитки від інфляції в сумі 178,02 гривень та 3% річних в сумі 28,85 гривень, вказавши те, що відповідач частково розрахувався на суму 500,00 гривень..

Суд вказану заяву про уточнення позовних вимог прийняв до розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (див. п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").

Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 2389,15 гривень заборгованості, пені та штрафних санкцій за договором № 2789 від 16.10.2008 р., з яких сума основного боргу складає 841,14 гривень, пеня 1341,14 гривень, збитки від інфляції в сумі 178,02 гривень та 3% річних в сумі 28,85 гривень. Провадження у справі в частині стягнення 500,00 гривень судом припинено у зв'язку із відсутністю предмету спору у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 06.10.2009 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до положень статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що 16.10.2008 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір № 2789 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір).

Пунктом 1 вказаного Договору передбачено, що "Теплопостачальна організація" (Позивач у справі) бере на себе постачання тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень "Споживача" (Відповідач у справі) до межі розподілу будівель по АДРЕСА_2 - магазин непродовольчих товарів.

Пунктом 13 вказаного Договору визначено, що оплата за опалення, яку проводить "Споживач" (Відповідач у справі), стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом з розрахунку 8,77 гривень за один м2 загальної площі протягом опалювального сезону. Площа приміщення складає 54,7 м2. Оплата на кінець місяця складає 479,72 гривень.

Відповідно до пункту 22 вказаного Договору даний договір укладено на період для опалення з 16.10.2008 р. по 31.12.2013 р. Вказаний договір строку дії не припинив.

Позивач взяті на себе зобов'язання (пункт 5-8 Договору) виконав в повному обсязі.

Відповідач взятих на себе зобов'язань по оплаті за надані послуги не виконав належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за надані послуги в сумі 841,14 гривень за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 841,14 гривень, яку і просить стягнути останній на свою користь.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Пунктом 17 Договору передбачено, що у випадку несплати у вказані строки вводиться Споживачу (Відповідачу) пеня в розмірі 1,0% за кожен день прострочки, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.1999 року, а також стягнення 3% річних з простроченої суми

На підставі вищевикладеного Позивач нарахував Відповідачу 1341,14 гривень пені за період із 01.11.2008 року по 30.04.2009 року (розрахунок у матеріалах справи).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи несплату заборгованості Відповідачем, Позивач нарахував йому збитки від інфляції в сумі 178,02 гривень та 3% річних в сумі 28,85 гривень за період із 01.11.2008 року по 30.04.2009 року (розрахунок у матеріалах справи).

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 841,14 гривень, пеню в сумі 1341,14 гривень, збитки від інфляції в сумі 178,02 гривень, 3% річних в сумі 28,85 гривень, суму сплаченого державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1, 36002; фактична адреса: АДРЕСА_2, 36000 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2-а, м. Полтава, 36008 (р/р 26035710000019 в Харківський обласній філії АКБ СР "укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03338030) заборгованість в сумі 841,14 гривень, пеню в сумі 1341,14 гривень, збитки від інфляції в сумі 178,02 гривень, 3% річних в сумі 28,85 гривень, суму сплаченого державного мита в розмірі 102,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.