Рішення № 84671535, 02.10.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1635/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Академії Державної пенітенціарної служби до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Міністерство юстиції України про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

У С Т А Н О В И В:

Академія Державної пенітенціарної служби (Академія) 06.06.2019 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з утриманням його в Академії, в сумі 167 449,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - за власним бажанням, а відтак відповідач повинен відшкодувати заподіяну державі шкоду у розмірі 167 449,95 грн.

Ухвалою судді від 06.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.09.2019 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 24.09.2019 клопотання Міністерства юстиції України про вихід із спрощеного позовного провадження повернуто представнику.

Від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що Виконавець і Замовник першими порушили взяті на себе зобов`язання по Контракту про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України, фактично змусивши його достроково розірвати вказаний Контракт. Зокрема, Замовник не ставив йому, як магістру права, ніяких завдань, тобто не забезпечив ОСОБА_1 роботою по отриманій спеціальності. Також Замовник не забезпечив його нормальними умовами для виконання службових обов`язків, а саме: робочим місцем з персональним комп`ютером.

Крім того, зазначив, що позивачем не надано доказів виконання покладених Контрактом зобов`язань щодо складення після відрахування ОСОБА_1 . довідки-розрахунку витрат, пов`язаних з його утриманням в Академії, за весь строк навчання. Також не надано доказів повідомлення відповідача Замовником під підпис про необхідність відшкодування вищевказаних витрат (із зазначенням суми), а надане суду повідомлення складене не Замовником, а Виконавцем (позивачем).

Від третьої особи надійшли пояснення по суті спору, у яких Міністерство юстиції України зазначило, що на підставі Контракту про здобуття освіти, в силу положень статей 11, 626 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов`язки. Водночас, ОСОБА_1 свого обов`язку щодо проходження служби в ДКВС України протягом трьох років після закінчення навчання, - не виконав, звільнився з роботи за власним бажанням. Таким чином, внаслідок настання обставин, передбачених умовами Контракту, у відповідача виник обов`язок відшкодувати позивачеві витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до положень Закону Україну «Про Національну поліцію».

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу (навчання) в Академії Державної пенітенціарної служби з 10.08.2013 по 02.07.2017 на посаді курсанта та із 01.09.2017 по 10.02.2019 на посаді слухача, що підтверджується службовою карткою позивача, наказом від 08.08.2013 №252, наказом від 30.06.2017 №129 о/с (з додатком), наказом від 30.06.2017 №2548/к, наказом від 28.08.2017 №274/ОД (з додатком), наказом від 08.02.2019 №29 о/с (а.с. 13-15, 20-24, 28).

Також 29.06.2017 між Академією (виконавець), Південно-Східним регіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (замовник) та ОСОБА_1 (особа) було укладено контракт про здобуття освіти №86 (а.с. 16-19), предметом якого є підготовка за державним замовленням для потреб ДКВС України на денній формі навчання здобувача за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнем вищої освіти за спеціальністю «Правознавство».

Відповідно до умов контракту, виконавець зобов`язується: забезпечити навчання особи згідно з освітньою (освітньо-професійною) програмою підготовки для здобуття відповідного рівня вищої освіти, проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, - виконавцеві.

Замовник зобов`язується: призначити особу, яка прибула за направленням, на визначену персональним розділом посаду, про що у п`ятиденний строк повідомити виконавця та Міністерство юстиції України; невідкладно повідомити виконавця про звільнення особи зі служби в ДКВС України до відпрацювання нею трьох років після закінчення навчання та надіслати відповідні документи необхідні для проведення виконавцем претензійно-позовної діяльності в справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі, - виконавцеві; після видання наказу про звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення навчання видати їй під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 днів з дати отримання повідомлення відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, - виконавцеві із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунку для перерахування коштів.

Особа зобов`язується: після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов`язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в ДКВС України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію». Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Умовами контракту передбачено, що сторони несуть відповідальність за повне невиконання взятих на себе зобов`язань за цим контрактом (пункт 1 розділу ІІІ).

Крім того, 27.04.2018 між Академією (виконавець), Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (замовник) та ОСОБА_1. (особа) було укладено контракт про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України №472 (а.с. 25-27), предметом якого є підготовка за державним замовленням для потреб ДКВС України на денній формі навчання здобувача за ступенем вищої освіти магістра за спеціальністю «Право».

Суд звертає увагу, що вказаним контрактом визначено такі самі права та обов`язки сторін, як і в контракті від 29.06.2017 №86.

Під час навчання у Академії ОСОБА_1 перебував на повному державному забезпеченні за рахунок коштів Державного бюджету України. Всього державою на утримання відповідача було витрачено 167 449,95 грн., із яких: за період з 10.08.2013 по 02.07.2017 - 41 531,18 грн. (15 788,93 грн. - грошове забезпечення з нарахуваннями, 8 751,20 грн. - продовольче забезпечення, 4 925,64 грн. - речове забезпечення, 346,99 грн. - медичне забезпечення, 11 718,42 грн. - оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії); за період з 01.09.2017 по 10.02.2019 - 125 918,77 грн. (грошове забезпечення з нарахуваннями), що підтверджується довідками-розрахунками від 20.05.2019 №5/1189 та від 20.05.2019 №5/1188 (а.с. 35, 36).

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення навчання в Академії позивач був призначений на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Жовтоводська виправна колонія (№26)».

24.04.2019 начальником ДУ «Жовтоводська виправна колонія (№26)» було винесено наказ №67/ОС-19 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в ДКВС України відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Станом на день звільнення вислуга років відповідача складала 05 років 09 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 05 років 11 місяців 00 днів (а.с. 32).

Листом від 26.04.2019 за №26/16-1245 ДУ «Жовтоводська виправна колонія (№26)» повідомила Академію про звільнення зі служби відповідача, зазначивши, що лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_1 з умовами розірвання контракту ознайомлений (а.с. 29).

22.05.2019 позивачем було сформовано та направлено на адресу відповідача повідомлення №13/1204 про необхідність відшкодування протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення витрат на навчання в сумі 167 449,95 грн. (вручено - 27.05.2019). До вищевказаного повідомлення Академією було долучено довідки-розрахунки від 20.05.2019 №5/1189 та №5/1188 (а.с. 33-37).

Оскільки, у добровільному порядку ОСОБА_1 витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі не відшкодував, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, у яких зазначені спори мали вирішуватись за правилами ЦПК України.

Частиною п`ятою статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-ІV «Про державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Статтею 74 Закону України від 02.07.2015 №580-VІІІ «Про Національну поліцію» передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини п`ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію», у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно із пунктом 1.3 Статуту Академії державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Мін`юста № 3290/5 від 21 листопада 2016 року, Академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління центрального органу виконавчої влади - Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 №77/96 «Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією навчального закладу договір, та в разі відмови відпрацювати в державному секторі народного господарства три роки відшкодовують витрати за весь період навчання

Відповідно до довідок-розрахунків витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , від 20.05.2019 №5/1188, №5/1189 загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 167 449,95 грн. (а.с. 35, 36).

22.05.2019 відповідачу направлено повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі №13/1204 та вищевказані довідки-розрахунки (а.с. 33-37).

Підписуючи Контракт про здобуття освіти від 29.06.2013 №86 та Контракт про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства Юстиції України від 27.04.2018 №472, відповідач погодився з його умовами, фактично взявши на себе обов`язок після отримання повідомлення із зобов`язанням на протязі 30 днів відшкодувати Академії витрати, пов`язані з його утриманням.

Однак, ані після звільнення, ані після отримання повідомлення про відшкодування витрат, ОСОБА_1 зазначені витрати, пов`язані з утриманням в Академії, не відшкодував.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини першої статті 626, статті 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Цивільного кодексу України, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до пункту 2 Указу Президента України №77/96 від 23 січня 1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб - для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням). Установлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов`язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Таким чином, відповідач по закінченню навчання не відпрацював встановленого терміну в державній кримінально-виконавчій службі, його звільнено за власним бажанням, чим порушив умови Контракту, а отже зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби в повній сумі.

При цьому, доводи ОСОБА_1 щодо того, що повідомлення про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, надіслане позивачем, а не замовником, суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.

Як умовами Контракту від 29.06.2019 №86, так і Контракту від 27.04.2018 №472 передбачено, що проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі зобов`язується здійснювати виконавець (Академія)

Крім того, Академія здійснює підготовку фахівців з специфічними умовами навчання для потреб Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідно до обсягів державного замовлення на підготовку фахівців, які щорічно затверджуються постановою Кабінету Міністрів України на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів на відповідний рік.

Пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міноборони, Мінфіну, МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, СБУ від 16.06.2007 №419/831/240/605/537/219/534, визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

Як державний замовник, Міністерство юстиції України розміщує державне замовлення на підготовку фахівців у підпорядкованих навчальних закладах, які є розпорядниками бюджетних коштів, шляхом затвердження їм кошторису на відповідний бюджетний рік.

Кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний рік встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів, є Академія.

Таким чином, витрати на утримання курсантів здійснюються безпосередньо Академією, і сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач Академії.

Отже, з урахуванням викладеного, суд зазначає, право вимоги щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, належить саме Академії.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою та другою статті 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально- виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби). Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Отже, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, відповідач звільнився за власним бажанням, не відпрацювавши три роки, як це визначено умовами Контракту та на час розгляду адміністративної справи сума заборгованості відповідачем не сплачена та складає 167 449,95 грн., тому відповідно до статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» вказана сума має бути стягнута в судовому порядку.

Також суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо порушення позивачем та замовником умов Контракту, оскільки Контрактами на замовника було покладено обов`язок призначити особу, яка прибула за направленням, на визначену персональним розділом посаду, що і було здійснено ДУ «Жовтоводська виправна колонія (№26)».

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 погодився з умовами Контрактів і був обізнаний про наслідки їх невиконання, суд дійшов висновку, що позов Адміністрації Державної прикордонної служби про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі, належить задовольнити у повному обсязі.

При цьому, суд враховує, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки вказані витрати позивачем не понесені, відшкодуванню за рахунок відповідача вони не підлягають.

Керуючись статтями 227, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Академії Державної пенітенціарної служби (код ЄДРПОУ 08571788, вул. Гонча, 34, м. Чернігів, 14000) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Академії Державної пенітенціарної служби витрати, пов`язані з утриманням у Академії Державної пенітенціарної служби, в сумі 167 449 (сто шістдесят сім тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 95 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02 жовтня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна