Рішення № 84670614, 02.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 р. № 400/2154/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул.Морехідна, 1, м.Миколаїв, 54020

про:визнання неправомірним та скасування рішення від 28.11.2018 р. № 135/1, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач) з вимогами:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області 135/1 від 28.11.2018 року;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильська катастрофи», починаючи з 30 серпня 2018 року та провести її виплату.

Ухвалою суду від 19.07.2019 року суд призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 19.09.2019 року суд замінив відповідача по справі - Інгульське об`єднане управління ПФУ в м.Миколаєві Миколаївської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки факт того, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , видане 03.12.1996 року Миколаївською облдержадміністрацією. У серпні 2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.55 Закону України "Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) та ст.115 розділу ХІV-І "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058), однак отримала Рішення про відмову в призначенні пенсії, яке вважає протиправним та таким що належить скасуванню.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області заперечує проти позову та вказує у відзиві на позовну заяву, що позивачем не було надано до заяви про призначення пенсії довідки за формою № 122, яка є основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації на ЧАЕС безпесередньо в зоні відчуження та дає підстави зарахувати до стажу роботи в потрійному розмірі період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В разі неможливості надання такої довідки, особою надаються інші (первинні) документи, в яких зазначено період роботи, населеений пункт чи обєкт, де особою виконувались в зоні відчуження, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні відчуження, подорожні листи для водіїі, копії відомостей (особових рахунків) на виплату заробітної плати тощо. Надана позивачем довідка від 12.04.1992р. № 329 не відповідає формі затвердженій постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно з ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено призначення пенсій за віком із зниженням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на 10 років особам, які працювала , у зоні відчуження з моменту аварії з 01.07.1986 року по 31.12.1986 року не менше 5 календарних днів.

Єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". (Вищий адміністративний суд України 01.01.2007 довідка за результатами вивчення та узагальнення судової практики перегляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку судових рішень у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; про пільгове оподаткування суб`єктів господарювання, що діють на територіях, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 року (категорія 2), виданого Миколаївською облдержадміністрацією 03.12.1996 року (а.с.14).

Відповідно до копії трудової книжки позивача, ОСОБА_1 в період з 1986 по 1987 роки працювала телеграфістом в Миколаївському поштамті (а.с15).

Згідно копії довідки Миколаївської облдержадміністрації від 12.04.1992 року за № 329 (а.с 8) позивач знаходилась у відрядженні на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м.Чорнобиль в якості телеграфіста з тарифной ставкой 95 руб. за місяць, загальна кількість відпрацьованого часу складає 253 години, при цьому нараховано понад середньомісячної зарплати, що зберігається за місцем постійної роботи з урахуванням робіт в зонах в трьохкратному розмірі.

30.08.2018 року позивач звернулась до Інгульського об`єднаного управління ПФУ в м.Миколаєві Миколаївської області з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст.55 Закону України "Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ та ст.115 розділу ХІV-І "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

До заяви позивачем було додано наступні документи: копія паспорту; копія довідки про присвоєння позивачу ідентифікаційного номеру; копію трудової книжки; копія довідки від 12.04.1992 року № 329; копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2) серії НОМЕР_2 , видане 03.12.1996р. Миколаївською облдержадміністрацією; копія свідоцтва про одруження; копія свідоцтва про народження дитини.

Рішенням Інгульського об`єднаного управління ПФУ в м.Миколаєві Миколаївської області від 28.11.2018р. № 135/1 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність документів, що підтверджують період роботи позивача в зоні відчуження у 1987 році, не менше 14 календарних днів.

Не погодившись з рішенням Інгульського об`єднаного управління ПФУ в м.Миколаєві Миколаївської області, позивач звернулась до Головного управління ПФУ в Миколаївській області зі скаргою.

Рішенням Головного управління ПФУ в Миколаївській області від 08.01.2019 року № 3810-А-07 відмовлено позивачу в задволенні скарги з посиланням на анлогічні підстави визначені Інгульським об`єднаним управлінням ПФУ в м.Миколаєві Миколаївської області.

Не погодившись з вказаними рішеннями пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з відповідним позовом

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд виходить із такого.

За змістом статті першої Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом.

Нормами статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі по тексту - Закон №796-XII ) передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У відповідності з частини першої статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок ЧАЕС можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

З огляду на частину 4 статті 15 Закону №796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища" від 5 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.

Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року N 207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 р. № 964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.

Згідно пункту 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого постановою Правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005, довідки про заробітну плату видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою, організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.12.1996 року, в якому зазначено, що особа має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрорфи" для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження у травні і червні 1986 року, незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня до 31.12.1986 року - не менше 5, у 1987 році - не менше 14 робочих днів.

Довідкою Миколаївської облдержадміністрації від 12.04.1992 року за № 329 (а.с 8) визначено, що позивач знаходилась у відрядженні за основним місцем роботи (Миколаївський поштамт) з 10.02.1987 року по 10.03.1987 року на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в м.Чорнобиль в якості телеграфіста з тарифной ставкой 95 руб. за місяць, загальна кількість відпрацьованого часу складає 253 години, при цьому нараховано понад середньомісячної зарплати, що зберігається за місцем постійної роботи з урахуванням робіт в зонах в трьохкратному розмірі.

Суд вважає, що вказане підтверджує період роботи позивача в зоні відчуження в 1987 році, який становить не менше 14 календарних днів.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для призначення позивачу пенсії за віком, а саме документів, за якими неможливо визначити період роботи позивача в зоні відчуження в 1987 році, є необгрунтованими.

Згідно з частиною першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду жодних доказів, що відомості в довідці Миколаївської облдержадміністрації від 12.04.1992 року за № 329 містять неправдиві або недостовірні дані, що підтверджують відповідну інформацію необхідну управлінню песійного фонду для призначення пенсії позивачу.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду письмових доказів, які б свідчили про невідповідність цієї довідки або невідповідність наданих позивачем документів до заяви про призначення пенсії, вимогам (умовам) для призначення пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити те, що позивачем разом з позовною заявою надавалась заява про поновлення строку звернення до адмністративного суду. З приводу цієї заяви суд зазначає таке. Право на отримання песії є беззперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе зобов`язань державою. Ніхто не може бути позбавлений свого майна. Заробітна плата і пенсія мають однакову правову природу, тобто є джеролом існуваня, доходом та власністю особи.

Відповідно до ст.1 Закону України № 2235-ІІІ "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування. Також, відповідно до Конвенції з прав людини та практики Європейського Суду з прав людини випливає, що заробітна плата і пенсія відносяться до власності.

Верховний Суд в своєму рішенні від 24.04.2018р. по справі № 646/6250/17 зазначив, що в разі порушення ПФУ законодавства про пенсійне забезпечення, адміністративний позов з вимогами, повязаними з виплатами пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бут подано без обмеження будь-якого строку , в тому числі й шестимісячного строку звернення до суду, встановленого КАС України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії є протиправним, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Інгульського управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області 135/1 від 28.11.2018 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильська катастрофи», починаючи з 30 серпня 2018 року та здійснити виплату пенсії.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов