Рішення № 84669753, 05.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

05 серпня 2019 року Справа № 160/3336/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жукової Є.О.,

при секретарі судового засідання

за участю: Рубані А.М.,

представника позивача: Богдан Л.М.,

представника відповідача: Крейси Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСІМПЕКС" (вул. Окружна, буд.4, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50045) до Дніпропетровської митниці ДФС України (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС України від 01.03.2019 р. №UА110080/2019/100002/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110080/2019/00037, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСІМПЕКС" до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС України від 01.03.2019 р. №UА110080/2019/100002/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110080/2019/00037.

29.05.2019 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій заявник вказує на помилкове зазначення в прохальній частині позову невірного номеру спірного рішення про коригування митної вартості товару, та з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС України від 01.03.2019 р. №UА110080/2019/100008/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110080/2019/00037.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що заявлена митна вартість товару підтверджується необхідними супроводжуючими документами, а отже, підстави для коригування заявленої митної вартості відсутні. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення Дніпропетровської митниці ДФС є протиправним, оскільки, воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року провадження у справі №160/3336/19 було відкрито, та призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні, призначеному на 05.08.2019 р., судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

Повноважні представники сторін не заперечували щодо переходу до розгляду справи по суті.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 05.08.2019 року.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників відповідача, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.

Представник відповідача вимоги адміністративного позову не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, надано письмові заперечення, згідно яких зазначено, що Дніпропетровська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а отже, у ТОВ "Кривбасімпекс" відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Відповідач звернув увагу суду на те, що відповідно дост.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач зазначає про те, що оскільки товариством не було подано усіх додаткових документів (які було наведено у вимозі), що підтверджують митну вартість товару, через відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо заявленої митної вартості товару, тому це призвело до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості товарів, що імпортуються, - за ціною договору, і митна вартість імпортованого товару була визначена ним за резервним методом відповідно до положень ст.64 МК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривбасімпекс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гардиан Стекло Рязань» (продавець) укладено договір поставки №261/GSR-UA/2018, за умовами якого продавець передає покупцю, а покупець приймає у продавця товар відповідно до умов цього договору. Кожна угода купівлі-продажу товару підлягає попередньому оформленню у вигляді замовлення на покупку, яке направляється покупцем продавцю. Кожне замовлення повинно містити дані про асортимент замовленого товару, необхідну кількість вказаного товару, а також інші необхідні специфікації.

На виконання вказаних пунктів позивачем 22 січня 2019 року було направлено продавцю замовлення на навантеження № 1 скла у кількості 34 ящиків, а саме: скло ClimaGuard X товщиною 4 мм. розміром 2250x3210 мм - у кількості 28 ящиків, дзеркало S3 товщиною 4 мм. розміром 2250x3210 мм - у кількості 6 ящиків.

Вказане замовлення було підтверджено продавцем шляхом надання 22 січня 2019 року рахунку № S0267785. відповідно до якого продавець взяв на себе зобов`язання поставити 28 лютого 2019 року товар згідно із замовленням загальною кількістю 6 882,96 кв.м на загальну суму 1 512 226.80 російських рублів. В цьому рахунку також вказувалася ціна за квадратний метр кожного виду товару:

- скло ClimaGuard N товщиною 4 мм. розміром 2250x3210 мм. 28 ящиків (756 листів. 5 465.88 кв.м) - 205.00 російських рублів за квадратний метр;

- флоат скло прозоре МІ товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм. 28 листів (202.44 кв.м) - 165.00 російських рублів за квадратний метр;

- дзеркало S3 товщиною 4 мм. розміром 2250x3210 мм. 6 ящиків (168 листів. 1 214.64 кв.м) - 295,00 російських рублів за квадратний метр.

23 січня 2019 року сторонами погоджено додаткову угоду № 3 до договору поставки №261/GSR-UA/2018, згідно з якою узгоджено сторонами надати ТОВ «Крівбасімпекс» відстрочку платежу строком до 30 днів від дати митної декларації.

В лютому 2019 року, на виконання узгодженої поставки продавцем здійснено поставку 6 882.96 кв.м скла загальною вартістю 1 512 226.80 російських рублів, що відповідає узгодженій договірній вартості.

З метою здійснення митного оформлення партії отриманого товару, що постачався згідно з вище вказаним договором поставки, ТОВ «Кривбасімпекс» подано до Дніпропетровської митниці ДФС України митну декларацію № UA110080//2019/001758 від 27.02.2019 року, у якій декларантом визначено загальну вартість товару 1512 226,80 російських рублів. Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною, що передбачена договором.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи:

1. Рахунок-фактура (інвойс) №80267785 від 22.01.2019;

2. Накладна УМВС №26685793 від 01.02.2019;

3. Декларація про походження товару №80267785 від 22.01.2019;

4. Зовнішньоекономічний договір №261 /О8Я-иА/2018 від 25.09.2018;

5. Доповнення до зовнішньоекономічного договору додаток №17 від 22.01.2019, та додаткову угоду №3 від 23.01.2019;

6. Сертифікат РОСС ІШ.С313.Н20542 від 03.03.2017;

7. Опис б/н від 22.01.2019;

8. Копія митної декларації країни відправлення №10116070/010219/0002438 від 01.02.2019.

За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД від 27.02.2019 № № UA 110080/2019/001758, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ виявлено наступні розбіжності та відсутність відомостей:

В рахунку №80267785 від 22.01.2019 зазначено, що Товар №3 «зеркало 4.00 БЗ 22500x3210 мм» 168 листів має загальну кількість 1214,64 кв.м, при обчисленні параметрів довжини, ширини та кількості листів дзеркал буде значення 1213,38 кв.м, що не співпадає зі значенням 1214,64 кв.м, зазначених в рахунку №80267785 від 22.01.2019, оскільки вартість товару розраховується за кв.м то числове значення вартості товару (357947,1 рос. руб) відрізняється від зазначеного (358318,8 рос. руб) в даному рахунку.

Відповідно до п 1.1 договору 261/О8ІІ- UA /2018 від 25.09.2018 кожна угода купівлі- продажу товару підлягає попередньому оформленню у вигляді замовлення на купівлю («Замовлення») направленого Покупцем Продавцю. Кожне замовлення повинно містити дані про асортимент замовленого товару, необхідна кількість замовленого товару, а також будь - які інші необхідні специфікації. Пунктом 1.2 договору 261 /GSR-.UA/2018 від 25.09.2018 зазначено, що продавець зобов`язаний поставити товар згідно замовлення і по ціні, підтвердженої продавцем замовлення шляхом надання рахунку на оплату та/або підтвердження замовлення та/або рахунку ( далі «Підтвердження») покупцю, або якщо Продавець здійснює доставку товару.

У п. 4.1 договору 261/О8ІІ-иА/2018 від 25.09.2018 зазначено, якщо інше прямо не визначено Сторонами по даному договору в письмовому вигляді, товар оплачується в термін зазначений в інвойсі, але в будь-якому випадку до відвантаження товару зі складу продавця. У випадку письмової згоди продавця, можлива відстрочка платежу на термін до 10 днів від дати рахунку - фактури у вигляді виставленого продавцем рахунку з зазначенням таких умов оплати відповідно п.4.2 цього договору. Пунктом 1 додаткової угоди №3 до договору 261/0811-11А/2018 від 25.09.2018 зазначено, що для відвантаження по рахунку 80267785 надати відстрочення платежу терміном до 30 днів від дати митної декларації, але не зазначено саме від якої митної декларації надати відстрочення. В рахунку №80267785 від 22.01.2019 зазначено, що передоплата за 2 дні до відвантаження та дата платежу до 28.01.2019. Також в рахунку зазначено, що «Оплата даного рахунку передбачає згоду з умовами доставки та товару зазначеного в ньому, товар відпускається по факту отримання грошей на р/р».

В зв`язку з цим Дніпропетровською митницею в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язано позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) якщо рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару:

3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Позивачем листом від 01.03.2019 Б/Н проінформовано митницю про відсутність можливості на теперішній час надати будь-які інші додаткові документи та прохання завершити митне оформлення товару.

01.03.2019 року службовою особою Дніпропетровської митниці ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110080/2019/00037. Зазначеною карткою митним органом відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення митної декларації від 27.02.2019 року № UА110080//2019/001758, та прийнято рішення від 01.03.2019 року про коригування митної вартості товарів .N21A110080/2019/100002/1, де зазначено, що митну вартість Товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) у зв`язку з тим. що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. З ст. 53 МКУ).

Відповідачем здійснено коригування митної вартості, визначивши митну вартість товару № 3 (дзеркало БЗ) за другорядним методом у сумі 70.6046 російських рублів/кг (джерелом взято ЕМД від 20.12.2018 року № 17.4400030/2018/025154).

В результаті коригування митна вартість зазначеного товару збільшилась та склала 831 863.40 російських рублів, що на 473 544.70 російських рублів більше заявленої декларантом вартості.

З метою підтвердження митної вартості, в зв`язку з тим, що підготовка документів, які було зобов`язано Дніпропетровською митницею подати, займало певний час, 28.03.2019 року позивачем надано відповідачу додаткові документи, у тому числі:

- платіжне доручення в іноземній валюті № 25 від 19.02.2019 року, що підтверджує оплату вартості товару у сумі, вказаній у договорі поставки;

- лист від імпортера про систему розрахунків площі та вартості скла, дзеркал у вивантажувальних документах;

- лист імпортера про відмову надання прас-листів:;

- експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» про цінову експертизу листового дзеркала, згідно з яким встановлено, що контрактна (дійсна) вартість отриманого товару відповідає договірній;

- ВМД № UА 12080/2019/000436 від 08.01.2019 року.

Разом з тим, подані документи не прийняті митним органом до уваги.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Зауваження, що викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Так, відповідач посилався на неможливість перевірки достовірності декларування транспортних витрат (фрахт контейнерів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Інкотермс 2010 DAP («Поставка в пункті» вказана назва пункту призначення) означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно базису поставки DAP Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Таким чином, поставка товару на умовах DAP зобов`язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вказаного поставка товару на умовах DAP передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені виграти, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТОВ «Кривбасімпекс» не понесло.

Щодо виявлення розбіжностей при обчисленні параметрів довжини, ширини та кількості листів дзеркал.

Здійснивши самостійне обчислення відповідних параметрів дзеркала S3 товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм. 6 ящиків (168 листів, 1 214,64 кв.м), зазначених у рахунку S0267785 від 22.01.2019 року, декларації на товари країни відправлення № 10116070/010219/0002438 та у заявленій митній декларації, відповідач виявив розбіжності у кількості дзеркал. Разом з тим, можливі погрішності допустимі та пояснюються особливостями обрахунку площі дзеркал та скла, при врахування розмірів конкретного листа дзеркала або скла, та загальної кількості придбаного дзеркального полотна. Наведене підтверджується розрахунком продавця товару, ТОВ «Гардиан Стекло Рязань», приклад якого наведений у листі про систему розрахунку площі та вартості скла, дзеркал у відвантажувальних документах, копія якого надавалася декларантом митниці 27.03.2019 року.

Щодо застосування Відповідачем другорядного резервного методу визначення митної вартості - 2-г. відповідно до якого визначення митної вартості Товару ґрунтується на раніше визначеній митним органом митної вартості товару.

Стосовно ж визначення митної вартості товарів за другим методом, то відповідно до ст. 268 МК України митна вартість товару за другим методом - вартості товару за ідентичними товарами, визначається у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.267 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 268 МК України, ціна щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Отже, для визначення митної вартості за ціною на ідентичні товари повинні бути враховані такі комерційні умови поставок, як: виробник, країна походження, умови поставки, частота та періодичність поставок, наявність тривалих договірних відносин, обсяг поставок, терміни поставок, умови оплати, наявність сезонних знижок, якісні показники поставляемого товару (сорт, категорія) та інші, що впливають на визначення ціни товару.

Визначення відповідачем митної вартості за другорядним резервним методом ґрунтується на раніше визначеній митним органом митній вартості товару за МД від 20.12.2018 року № UА 400030/2018/025154 - 70,6046 рос.руб/кг.

При цьому, відповідно до цієї митної декларації, по-перше, різна країна походження товару: відправник товару - резидент Польщі, а не Російської Федерації; по- друге, місце призначення - м.Хмельницький, а не м.Кривий Ріг; по-третє, товар має різне походження: товар, заявлений в поданій позивачем митній декларації - дзеркало БЗ товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм. а у взятій за основу визначення митної вартості товару відповідачем МД - дзеркала зовсім інших розмірів, без зазначення марки, товарного знаку, товщини, і по-п`яте, поставка по МД № UА 400030/2018/02515420 здійснена 20 грудня 2018 року, а спірна поставка за рахунком 80267785 від 22.01.2019 року здійснена 27 лютого 2019 року, тобто через два місяці.

В супереч ч. 4 ст. 268 МК України, при дослідженні відповідачем ціни на ідентичні товари, виходячи з наявної у митниці інформації про вартісний рівень цін на такі товари, відповідачем не досліджувались всі вище наведені спів ставні умови поставок. Відповідач визначав рівень цін на ідентичні товари лише виходячи із таких критеріїв, як співставне найменування товару. При цьому, відповідач не досліджував не менш головних критеріїв (комерційних умов), які впливають на визначення ціни товару, як: виробник, країна походження, умови поставки, частота та періодичність поставок, наявність тривалих договірних відносин, обсяг поставок, терміни поставок з врахуванням часу подання замовлення, умови оплати, наявність сезонних знижок.

А відтак, визначення митної вартості товару лише на підставі показників рівня цін на ідентичні товари лише виходячи із таких показників, як співвставне найменування товару є не припустимим, оскільки відповідач не дослідив інших комерційних умов поставок, що обумовлені вище.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обгрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом ТОВ «Кривбасімпекс» розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару Відповідачем не наведено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт невоєчасного подання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №804/16980/14, № 815/2013/15.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів від 01.03.2019 р. №UA110080/2019/100008/1; а також картки відмови в прийняття митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 01.03.2019 р. №1100080/2019/00037- є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №1381 від 09.04.2019 р. за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСІМПЕКС" (вул. Окружна, буд.4, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50045) до Дніпропетровської митниці ДФС України (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС України від 01.03.2019 р. № UA 110080/2019/100002/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110080/2019/00037, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.).

Керуючись ст. ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСІМПЕКС" (вул. Окружна, буд.4, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50045) до Дніпропетровської митниці ДФС України (вул. Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці ДФС України від 01.03.2019 р. № UA 110080/2019/100008/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110080/2019/00037, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС України від 01.03.2019 р. № UA 110080/2019/100008/1 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110080/2019/00037.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВБАСІМПЕКС" з оплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 серпня 2019 року.

Суддя Є.О. Жукова