Рішення № 84669538, 12.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб –порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

12 червня 2019 року Справа № 160/3557/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жукової Є.О.,

при секретарі судового засідання Рубані А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Симбол" (вул. Нагорна, буд.66, с.Хутірське, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл., 51822) до Одеської митниці ДФС (вул.Гайдара, буд.21, корп.А, м.Одеса, 65078) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA500170/2019/000001/2 від 28.03.2019 р.; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №A500170/2019/00093, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Симбол" до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості №UA500170/2019/000001/2 від 28.03.2019 р.; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №A500170/2019/00093.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що заявлена митна вартість товару підтверджується необхідними супроводжуючими документами, а отже, підстави для коригування заявленої митної вартості відсутні. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення Одеської митниці ДФС є протиправним, оскільки, воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2019 року провадження у справі №160/3557/19 було відкрито, та призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 20.06.2019 р. вх.№33917/19, в якій відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили всіх відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товари, а саме:

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару - ціни, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

- у копії декларації країни відправлення вказані коди товару відмінні від даних зазначених у поданій ЕМД.

В судове засідання 20.05.2019 та 03.06.2019 сторони не з`явились. Позивачем через канцелярію суду було подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.12.2018 р. між Позивачем та JOKER UNO LIMITED. Китай укладено контракт №8, за умовами якого продавець передає покупцю, а покупець приймає у продавця товар відповідно до умов цього договору.

В межах виконання вказаного контракту позивачем придбано та подано до митного оформлення наступний товар:

1. Вузька ворсова синтетична (поліестер та поліамід) тканина: L-20mm Липучка. (25метрів/рудон) - кручкова і (25метрів/рулон) - петлева . 20мм- 6600 п.м.; E-50mm Липучка. (25метров/рулон) - кручкова і (25метров/рулон) - петлева , 50мм-17500 п.м. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва Китай. CN. Виробник JOKER UNO LIMITED.

2. Частини застібок-блискавок: М-№5 Нейлонова блискавка з зубчиками з пластику без бігунка (в пакеті 200м) 2400 мішків. + S-№5 Бігунок 5мм (пакет 200 шт)- 2400 мішків.; Торговельна марка немає даних. Країна виробництва Китай. CN. Виробник JOKER UNO LIMITED.

3. Вироби з пластмас, фурнітура для меблів:

R-16 Заглушка для труби 25мм. пластик- 10800шт.;

R-15 Заглушка для груби 25мм. пластик- 2400шт.; Торговельна марка немає даних.

Країна виробництва Китай. CN. Виробник JOKER UNO LIMITED.

4. Фурнітура, кріплення для виробництва меблів:

R-42M Кріплення для труби 25мм, хром- 10000 шт.;

R-42 Кріплення для труби 25мм. хром- 3060 шт.;

R-7 Кріплення для груби 25мм. хром- 3060 шт.;

R-10 Кріплення для труби 25мм, хром- 1600 шт.;

R-10A Кріплення для труби 25мм, хром- 1600 шт.;

R12 м Кріплення для труби 25мм, хром- 3000 шт.;

R13 м Кріплення для труби 25мм, хром- 3000 шт.;

R-61 Кріплення для труби 25мм, хром- 3000 шт.;

R-62 Кріплення для труби 25мм, хром- 3000 шт.;

R-2 DX Кріплення для труби 25мм. хром- 3000 шт.;

R-2 SX Кріплення для труби 25мм, хром- 3000 шт.;

R-6 DX Кріплення для труби 25мм, хром- 1560 шт.;

R-6 SX Кріплення для труби 25мм. хром- 1560 шт.;

R-43 Кріплення для труби 25мм, хром- 6000 шт.;

R-44 Кріплення для труби 25мм, хром- 300 піт.;

R-45 Кріплення для труби 25мм, хром- 1000 шт.;

R-50 Кріплення для труби 25мм, хром- 2560 шт.;

R-50 А Кріплення для труби 25мм, хром- 3040 шт.;

RE1004/ 96 C-96mmL-l56mm СР Ручка меблева- 10000 шт.;

RE1008/128 C-128mmL-l 88mm СР Ручка меблева- 5000 шт.;

RE1004/160 С-160mmL-220mm СР Ручка меблева-2000 шт.;

RE 1004/192 C-192mmL-252mm СР Ручка меблева- 2000 шт.;

5. Вироби з чорних металів, фланці:

D=25mm Фланець для труби 25мм, хром- 50000шт.;

D=50mm Фланець для труби 50мм, хром- 10000шт.;

Торговельна марка немає даних. Країна виробництва Китай, CN. Виробник JOKER UNO LIMITED.

6. Вироби з чорних металів , з різьбою:

Конфирмат 6.3x50 - 400000шт. Торговельна марка немає даних. Країна виробництва Китай. CN. Виробник JOKER UNO LIMITED.

З метою здійснення митного оформлення партії отриманого товару, що постачався згідно з вказаним вище договором поставки, ТОВ «Симбол» подано до відділу митного оформлення № 1 відокремленого підрозділу митний пост "Одеса -Центральний" Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500170/219/007247 від 20.03.2019 року. Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною, що передбачена договором.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.12.2018, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №J S18001 від 12.12.2018, коносамент (Bill of lading) № ZYTC19013603 від 10.01.2019, навантажувальний документ (Bordereau) №4432 від 12.02.2019, декларація про походження товару (Declaration of origin) №JS18001 від 12.12.2018, банківський платіжний документ, що стосується товару №190117/000025177 від 17.01.2019, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 12.03.2019, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №12/03/19-05 від 12.03.2019, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №222/46 від 18.03.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення№8 від 12.12.2018, договір про надання послуг митного брокера №011018-Б від 01.10.2018, договір (контракт) про перевезення №3001/17-1 від 30.01.2017, копія митної декларації країни відправлення №310120190519896479 від 07.01.2019.

За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД № UA500170/219/007247 від 20.03.2019 року, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ, виявлено наступні розбіжності та відсутність відомостей:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається гака складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/ не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактична сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

2) митна декларація країни відправлення №310120190519896479 містить: посилання на товаротранспортний документ №584835669А. якій відрізняється від коносамента №2УТС19013603 від 10.01.2019 та відсутній серед поданих документів; у графі номер договору - №18001, що відрізняється від зовнішньоекономічного договору №8 від 12.12.2018; відрізняється класифікаційний код згідно УКТЗЕД товару №4.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до пункту 3 статті 53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларанта було зобов`язано (за наявності) протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи:

1) Виписку з бухгалтерської документації;

2) Каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару. Декларанта було повідомлено про можливість відповідно до п.6 статті 53 МКУ за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом 28.03.2019 надіслано лист №28/03-19 з відмовою подати документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвергій статті 53 МКУ.

Фіскальний орган звернув увагу на те, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення. На підставі викладеного вище у сукупності, та за результатом проведення консультацій між декларантом та фіскальним органом, митницею прийнято рішення про необхідність скоригувати митну вартість товарів.

Оскільки, відповідно до п.2 статті 58 МКУ, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МКУ застосовують другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу.

За результатом проведеної консультації між фіскальним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості - резервний. У органу ДФС відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі ДФС відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

28.03.2019 р. відповідачем було прийнято Рішення про коригування митної вартості № UA 500170/2019/000001/2, яким , митну вартість товару № 1 скориговано до рівня 4,0000 дол. США/кг, товар №3 до рівня 2,8932 дол. США/кг. товар №4 до рівня 4.0700 дол. США/кг. товар №5 до рівня 2,1665 дол. США/кг. товар №6 до рівня 1.9224 дол. США/кг.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно частини 1 статті 51, частини 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частини 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Згідно умов Контракту від 12.12.2018 №8 до Контракту ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини 10 статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Твердження відповідача про наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не встановлено.

Таким чином, здійснені відповідачем у гр. 33 оскаржуваного рішення записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стосовно визначення відповідачем вартості оцінюваного товару відповідно до МД № UA500170/219/007247 від 20.03.2019 року, що є вищою порівняно з контрактною ціною оцінюваних товарів, то суд звертає увагу, що сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому, на думку суду, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що товар, який ввозився за МД № UA500170/219/007247 від 20.03.2019 року, походить з тієї ж країни, має аналогічні характеристики.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 500170/2019/000001/2 від 28.03.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500170/2019/00093 від 28.03.2019 р.а тому вимоги про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення №238 від 15.04.2019 р. за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Симбол" (вул. Нагорна, буд.66, с.Хутірське, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл., 51822) до Одеської митниці ДФС (вул.Гайдара, буд.21, корп.А, м.Одеса, 65078) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA500170/2019/000001/2 від 28.03.2019 р.; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №A500170/2019/00093, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового присудження здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.).

Керуючись ст. ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Симбол" (вул. Нагорна, буд.66, с.Хутірське, Петриківський р-н, Дніпропетровська обл., 51822) до Одеської митниці ДФС (вул.Гайдара, буд.21, корп.А, м.Одеса, 65078) про скасування рішення про коригування митної вартості №UA500170/2019/000001/2 від 28.03.2019 р.; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500170/2019/00093, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС України №UA500170/2019/000001/2 від 28.03.2019 р. про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500170/2019/00093.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Симбол" з оплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова