Рішення № 84664945, 26.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2019 справа № 914/1001/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В.,

за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Тех Сервіс”, м. Бровари, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія “Перша Приватна Броварня “Для людей – як для себе!”, м. Львів

про стягнення боргу в розмірі 1 193 465,64 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог – 500 971,71 грн.)

Представники:

позивача: Божко А.В.-адвокат, Майдан А.О.-керівник

відповідача: Макарик І.В.-адвокат

Представникам сторін роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

СУТЬ СПОРУ:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобал Тех Сервіс”, м. Бровари, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія “Перша Приватна Броварня “Для людей – як для себе!”, м. Львів про стягнення боргу в розмірі 1 193 465,64 грн.

Хід розгляду справи викладено в наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

В призначене на 26.09.19р. судове засідання керівник Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Тех Сервіс” та представник позивача з”явилися, надали пояснення по суті спору, підтримали позовні вимоги відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, а також підтримали заяву про призначення додаткового засідання про розподіл судових витрат.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 26.09.2019 року забезпечив, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 26.09.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН:

Аргументи позивача:

Позивач зазначає, що у нього із відповідачем склалися господарські правовідносини щодо сервісного обслуговування позивачем холодильного обладнання відповідача (холодильних шаф). Позивач наголошує, що відповідач здійснював оплату наданих послуг невчасно, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за підрахунком позивача в розмірі 500 971,71 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог). В цю суму входить нараховані позивачем на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 58 225,26 грн. та інфляційні втрати в розмірі 173 507,95 грн., а також 269 238,50 грн. – пені.

Аргументи відповідача.

Відповідач відзив на позов подав, проти позовних вимог заперечив, зазначаючи наступне. У відповідності до положень п. 3.3. «Оплата» Договору на сервісне обслуговування № 02/01/17 від 30.12.2016 року, після одержання від виконавця оригіналу рахунку на підставі підписаного двома сторонами та погодженого акту приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджений замовником, та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої виконавцем згідно вимог чинного законодавства, Замовник сплачує вказану в рахунку та погодженому акті суму банківським переказом, протягом 60 (шістдесяти) банківських днів.

Таким чином з даного пункту договору вбачається, те що замовник сплачує вказану в рахунку суму протягом 60 днів з моменту отримання такого. Відповідач звернув увагу на те, що протягом всього часу дії даного договору, відповідач, який є замовником жодного разу не одержував від позивача, який є виконавцем, оригіналу рахунку, на підставі якого мала би здійснюватися оплата за спірним договором. Саме моментом одержання рахунку відповідачем і визначається період часу, протягом якого відповідач повинен здійснювати оплату позивачу.

Оскільки позивач протягом дії договору не надав жодного разу відповідачу оригіналу

рахунку на оплату, то відповідач на свій власний розсуд здійснював оплати у відповідності до підписаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Проте, у зв`язку із тим, що відповідач не одержував від позивача оригіналу рахунку на оплату, то у відповідача не починав обліковуватися період заборгованості.

Також відповідач вказує, що сторонами жодного разу не піднімалося питання стосовно зміни умов оплати чи термінів оплати наданих послуг.

Просить суд звернути увагу на зазначені обставини у цьому відзиві, а також на факт відсутності у матеріалах справи доказів одержання відповідачем рахунків на оплату від позивача.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

30 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Тех Сервіс» (надалі - «позивач») та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша Приватна Броварня «Для людей - як для себе!» (надалі - «відповідач») було укладено договір на сервісне обслуговування № 02/01/17 від 30 грудня 2016 року (надалі - «договір»), предметом якого є сервісне обслуговування позивачем холодильного обладнання відповідача (холодильних шаф) відповідно до переліку, вказаного в додатках до Договору.

Відповідно до пункту 3.3 Договору після одержання від Позивача оригіналу рахунку на підставі підписаного двома Сторонами та погодженого акту приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджений Відповідачем, та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої Позивачем згідно вимог чинного законодавства. Відповідач сплачує вказану в рахунку та погоджену в акті суму банківським переказом, протягом 60 (шістдесяти) банківських днів. У випадку несвоєчасної сплати рахунку Позивача, Відповідач сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Так, на виконання умов Договору в період з 01 січня 2017 року по 23 листопада 2018 року включно позивач виконав (надав), а відповідач прийняв роботи (послуги) на загальну суму 4 694 777,42 грн. відповідно до актів здачі-приймання робіт, що долучені до матеріалів справи.

Відповідач перерахував 3 987 222,75 грн. на поточний рахунок Позивача для оплати за виконані роботи (надані послуги) згідно з Актами 1-28.

Таким чином, станом на 15 травня 2019 року включно за даними бухгалтерського обліку позивача відповідач перерахував грошові кошти в сумі 3 987 222,75 грн. на користь позивача відповідно до договору та Актів 1-28.

Згодом відповідач перерахував 707 554,67 грн. на поточний рахунок позивача в рахунок погашення основного боргу, згідно платіжних доручень

1) платіж на суму 300 000,00 грн., який був зарахований на поточний рахунок позивача 15 травня 2019 року

2) платіж на суму 407 554,67 грн., який був зарахований на поточний рахунок позивача 24 травня 2019 року

Таким чином, позивач, ураховуючи те, що відповідач повністю погасив основну суму боргу перед позивачем за договором станом на 24 травня 2019 року включно та з урахуванням індексу споживчих цін на товари та послуги в квітні 2019 року, вважає, що він має право вимоги про стягнення з відповідача 500 971,71 грн., а саме: інфляційних втрат у сумі 173 507.95 грн. за період прострочення з 09 вересня 2017 року по 30 квітня 2019 року включно, 3% річних у розмірі 58 225.26 грн., за період прострочення з 09 вересня 2017 року по 24 травня 2019 року включно та пені у розмір і подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожний день прострочення в розмірі 269 238,50 грн. за період прострочення з 22 травня 2018 року по 24 травня 2019 року включно. Так, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог щодо суми основного боргу, хоч суми пені, 3% річних та інфляційних втрат фактично збільшилися, оскільки збільшився період прострочення.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. 2. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладено договір, у зв`язку з чим набули взаємних прав та обов`язків.

Факт належного виконання умов договору позивачем підтверджується матеріалами справи, та не заперечується відповідачем.

Відповідач умови договору щодо оплати наданих послуг виконав не повністю, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 707 554,67 грн.

24.06.2019 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач суму основного боргу в розмірі 707 554,67 грн. сплатив повністю. Тому позивач, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 500 971,71 грн., а саме: інфляційних втрат у сумі 173 507,95 грн. за період прострочення з 09 вересня 2017 року по 30 квітня 2019 року включно, 3% річних у розмірі 58 225,26 грн. за період прострочення з 09 вересня 2017 року по 24 травня 2019 року включно та пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожний день прострочення в розмірі 269 238,50 грн. за період прострочення з 22 травня 2018 року по 24 травня 2019 року включно.

Як з`ясовано судом, відповідач сплатив заборгованість в розмірі 707 554,67 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 22742 від 15.05.2019 року на суму 300 000,00 грн. та № 22972 від 24.05.2019 року на суму 407 554,67 грн.

Слід звернути увагу позивача, що борг в розмірі 300 000,00 грн. сплачено відповідачем до моменту звернення із позовом. Так, як вбачається із поштового конверта позовну заяву відправлено до суду 21.05.2019 року, в суді зареєстровано – 23.05.2019 року. Відтак, право позивача в частині заборгованості на суму 300 000,00 грн. не було порушено. Вказане буде судом враховано при розподілі судових витрат, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Крім того, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків в частині оплати наданих послуг. Проте відповідач заперечує щодо їх нарахування, зважаючи на те, що у відповідності до положень п. 3.3. «Оплата» Договору на сервісне обслуговування № 02/01/17 від 30.12.2016 року, після одержання від виконавця оригіналу рахунку на підставі підписаного двома сторонами та погодженого акту приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджений замовником, та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої виконавцем згідно вимог чинного законодавства, Замовник сплачує вказану в рахунку та погодженому акті суму банківським переказом, протягом 60 (шістдесяти) банківських днів, однак протягом всього часу дії даного договору, відповідачем жодного разу не отримано від позивача оригіналу рахунку, на підставі якого мала би здійснюватися оплата.

Проте, суд до заперечень, що відповідач не одержував від позивача оригіналу рахунку на оплату, тому у відповідача не починав обліковуватися період заборгованості та щодо факту відсутності у матеріалах справи доказів одержання відповідачем рахунків на оплату від позивача ставиться критично. Так, в судовому засіданні керівник Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Тех Сервіс” зазначив, що сама програма налаштована так, що перед актами здачі-приймання робіт (надання послуг) в обов`язковому порядку формуються рахунки. Крім того, до матеріалів справи долучено, відповідно до ст. 88 ГПК України, нотаріально завірену заяву головного бухгалтера – Кузнєцової Ольги Євгенівни, яка підтверджує що в рамках Договору №02/01/17 від 30.12.2016 року були сформовані рахунки, які надсилалися відповідачу.

Також твердження відповідача про те, що він не отримував рахунки, спростовується тим, що в платіжних дорученнях як підстава платежу міститься посилання саме на рахунки.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено факт несвоєчасної сплати відповідачем за надані послуги.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов`язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені встановив, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 269 238,50 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач заявив до стягнення з відповідача 58 225,26 грн. – три проценти річних нарахованих за період з 09.09.2017 року по 24.05.2019 року та інфляційні втрати з 09.09.2017 року по 30.04.2019 року - в розмірі 173 507,95 грн.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд вважає що вказані нарахування проведено відповідно до чинного законодавства, а нарахована сума 3% річних та інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак представник відповідача в судові засідання не з`явився, позовні вимоги не заперечив, доказів належного виконання зобов`язання не представив.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог і права позивача були порушені внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати за надані послуги та відповідач не подав докази на спростування позовних вимог, а також заперечень щодо нарахування штрафних санкцій.

Згідно з абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, докази, підтверджуючі розмір судових витрат, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи те, що представником позивача до закінчення судових дебатів у цій справі подано заяву про те, що позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення буде подано докази, на підтвердження розміру судових витрат, наявні підстави для вирішення питання про судові витрати, в тому числі щодо розподілу судового збору, після ухвалення цього рішення, в межах встановленого ГПК України строку.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 236, 238, 240-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Тех Сервіс до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія “Перша Приватна Броварня “Для людей – як для себе!” про стягнення боргу в розмірі 500 971,71 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія “Перша Приватна Броварня “Для людей – як для себе!” (вул. Д. Вашингтона,10, м. Львів, 79032, ідентифікаційний код 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Тех Сервіс” (вул. Олега Оникієнка,61, м. Бровари, Київська область, 07400; ідентифікаційний код 40726011) – заборгованість в розмірі 500 971,71 грн., з яких 173 507,95 грн. інфляційного збільшення за час прострочення, 58 225,26 грн. трьох процентів річних від простроченої суми, 269 238,50 грн. пені.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про повернення судового збору та про розподіл судових витрат на 15.10.2019р. о 16-30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 12, ІІ поверх, каб. 212.

5. Встановити позивачеві строк до 01.10.2019р. для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу. Зобов`язати позивача надати (надіслати) ці докази відповідачеві одночасно з їх поданням (надісланням) до суду.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.10.2019 року.

Суддя Горецька З. В.