Ухвала суду № 84653365, 01.10.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6052/16-к

Провадження № 1-кс/591/3900/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2019 року слідчий суддя Зарічного районного суду м.Суми Клімашевська І.В., з участю секретаря - Бацман Д.С., скаржника - ОСОБА_1 , представника скаржника - адвоката Безпалого Г.А., прокурора - Нікітченка В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник звернувся із зазначеною скаргою, яку мотивував тим, що слідчими органів прокуратури здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №42016200000000133, де він є потерпілим, та вже неодноразово виносились постанови про закриття кримінального провадження, які скасовувались ухвалами слідчих суддів. 05.04.2019 року постановою слідчого Нікітченка В.Г. вчетверте було закрито кримінальне провадження і така постанова є аналогічною попереднім скасованим. При цьому, він, як потерпілий, з самого початку досудового розслідування наполягає на проведенні слідчого експерименту в приміщенні СМВ НП за його участю, а також проведенні впізнання по фотогкарткам або наживо працівників відділу поліції, які причетні до його побиття, та одночасному допиті за результатами такого впізнання. Натомість, слідчий, будучи упередженим, безпідставно ухиляється від проведення таких слідчих дій, зазначаючи у постанові, що їх проведення не буде мати змістовного значення у провадженні. За таких обставин, просив постанову про закриття кримінального провадження скасувати через неповноту проведених слідчих дій.

Скаржник та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги поданої скарги. Вважали, що наведені у скарзі та в судовому засіданні обставини є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Прокурор Нікітченко В.Г., рішення якого оскаржується, стверджував, що перевірка по кримінальному провадженню здійснена в повному обсязі, а винесена постанова - є законною, тому підстави для її скасування відсутні.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження №42016200000000133, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Під час розгляду скарги встановлено, що слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №42016200000000133, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365, ч.1 ст.367 КК України.

У вказаному провадженні 05.04.2019 року слідчим Нікітченко В.Г. винесена постанова про закриття кримінального провадження через відсутність, на його переконання, складу кримінального правопорушення.

При цьому, як вбачається з мотивувальної частини вказаної постанови, слідчий замість виконання прямих обов`язків, які на нього покладено вимогами ст.ст.2,9,25,91,92 КПК України вдався до оцінки ухвал слідчих суддів, що є неприпустимим та таким, що не відповідає завданням та меті кримінального провадження, а також - виходить за межі його повноважень, визначених ст.40 КПК України.

Крім того, слідчий в мотивувальній частині оскаржуваної постанови висловлює своє невдоволення тими ухвалами слідчих суддів, які не містять конкретного переліку слідчих та процесуальних дій, які йому потрібно вчинити під час досудового розслідування.

З цього приводу, вважаю за доцільне звернути увагу органів досудового розслідування і слідчого зокрема, що згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді віднесено здійснення у порядку, передбаченому Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, в відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень Кодексом.

Жодна норма чинного КПК не покладає обов`язку на слідчого суддю визначати слідчому чи прокурору у разі скасування постанови про закриття кримінального провадження вичерпний перелік слідчих чи процесуальних дій під час здійснення досудового розслідування.

В той же час, відповідні положення ст.ст. 2,9,25,26,40,91,92,93 КПК не тільки визначили слідчого як самостійну процесуальну особу, а й поклали на нього обов`язки щодо вжиття всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, щодо збирання, перевірки та оцінки доказів у спосіб і порядок, що визначені законом, з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

З огляду на таке вважаю, що слідчий самостійно може визначитись які докази та у який спосіб і порядок збирати, щоб забезпечити повне та неупереджене розслідування.

В даному ж випадку, досліджені матеріали кримінального провадження №42016200000000133 містять інформацію про те, що ОСОБА_1 був о 4-30 год 08.03.2016 року затриманий правоохоронними органами. Під час затримання він тілесних ушкоджень не мав, а вперше про наявність таких ушкоджень дізнається його захисник Сінько О.А. о 14 год 10.03.2016 року та фіксує їх.

Таким чином, не можна заперечувати того, що у ОСОБА_1 10.03.2016 року були тілесні ушкодження, а також - очевидним є факт того, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 отримав під час перебування його під контролем держави, зокрема органів досудового розслідування та уповноважених службових осіб ІТТ і конвою, а тому його твердження, що тілесні ушкодження утворились в результаті неправомірних дій з боку працівників поліції є небезпідставними.

В той же час, слідчий так і не встановив, яким був перебіг подій та яким чином ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження.

При цьому, висновки слідчого у оскаржуваній постанові про те, що покази ОСОБА_1 щодо перебування 9-10 березня 2016 року у службових кабінетах четвертого поверху будівлі Сумського відділу поліції, де до нього застосовувалось фізичне насильство працівниками поліції, спростовані показами працівників поліції та висновками, які було складено за результатами службового розслідування, є непереконливими та такими, які викликають сумніви щодо їх достовірності, оскільки очевидно, що як працівники поліції, так і їх керівництво є зацікавленими особами.

У будь-якому разі, навіть припускаючи, що ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень не унаслідок протиправних дій працівників поліції, слідчий так і не встановив : а звідки вони з`явились у особи, яка перебувала під контролем державних органів, не надав жодного альтернативного пояснення походження таких тілесних ушкоджень.

Загалом видається, що підхід слідчого у даному кримінальному провадженні до розслідування заяв ОСОБА_1 здебільшого мав на меті виправдання працівників поліції, а не встановлення фактичних обставин, за яких було завдано тілесних ушкоджень.

За таких обставин, не можна вважати, що таке слідство супроводжувалося гарантіями незалежності та безсторонності.

В своїх численних рішеннях, у тому числі щодо України, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на відсутність ефективного і ретельного розслідування фактів отримання особами, що знаходились під контролем держави, тілесних ушкоджень, через те, що за його результатами не було встановлено походження тілесних ушкоджень заявників. І, як наслідок, у зв`язку з цим констатував, що мало місце порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції.

При цьому, у рішеннях «Ярошовець і інші проти України», «Поміляйко проти України», «Савіцький проти України» ЄСПЛ вказував на те, що органи влади завжди повинні сумлінно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень.

Крім того, у вказаних рішеннях ЄСПЛ зазначає, що коли вся чи значна частина інформації щодо подій, про які йдеться, відома виключно органам влади - як це має місце у справі щодо ув`язнених осіб, які перебувають під контролем органів влади, - і коли у таких осіб під час їхнього ув`язнення з`являються тілесні ушкодження, це породжує відповідні обґрунтовані презумпції факту. При цьому тягар доведення можна вважати покладеним на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення.

В даному ж випадку, як зазначалось вище, слідчий, виносячи постанову про закриття кримінального провадження, не навів жодного переконливого доказу щодо обставин, за яких ОСОБА_1 зазнав тілесних ушкоджень, і не спростував належними, допустимими і беззаперечними доказами доводів останнього про побиття його працівниками поліції після затримання, які з огляду на заяви потерпілого, наявні фотознімки і покази адвоката Сінько О.А. є цілком правдоподібними.

При цьому, хибною і такою, шо не ґрунтується на положеннях чинного КПК України є позиція Нікітченка В.Г. , висловлена під час розгляду скарги, що потерпілий є протилежною стороною, яка повинна в силу ст.22 КПК України доводити свою позицію. Звертаю увагу, що згідно п.19 ч.1 ст.3 КПК України потерпілий є учасником кримінального провадження з боку обвинувачення і жодна норма чинного процесуального законодавства не дозволяє слідчому чи прокурору перекладати тягар доведення обставин завдання шкоди на плечі потерпілого, це, як зазначалось вище, завдання і обов`язок органів досудового розслідування.

В даному ж випадку, очевидним є те, що слідчий, не маючи на меті здійснити розслідування об`єктивно та повно, не забезпечив ефективну участь потерпілого у ньому, відмовляючи у проведенні за участю ОСОБА_1 слідчих дій, на яких останній наполягає з початку здійснення розслідування та про які зазначає у поданій скарзі на постанову про закриття кримінального провадження.

Зрозуміло, що при нез`ясованих обставинах отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 досудове розслідування не могло і не повинно було завершуватись, оскільки: не виконане завдання кримінального провадження, не встановлено обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні в силу вимог ст.91,92 КПК України, не проведено слідчих та процесуальних дій, спрямованих на збирання відомостей і перевірку їх доказами.

Враховуючи такі обставини, вважаю, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та наявні підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.9, 303-307 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Постанову слідчого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органами прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Сумської області Нікітченка В.Г. від 05.04.2019 рокупро закриття кримінального провадження №42016200000000133 - скасувати.

Матеріали кримінального провадження №42016200000000133 повернути до прокуратури Сумської області.

Ухвала не оскаржується.

Слідчий суддя І.В.Клімашевська