Ухвала суду № 84653244, 30.09.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7258/19

н\п 2-з/490/117/2019

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 рокуЦентральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі – Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву адвоката позивача Фермерського господарства «Кінбурн» Климовича А.В. про забезпечення позову у справі за позовом Фермерського господарства «Кінбурн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про стягнення в солідарному порядку заборгованості у розмірі 375000,00 грн.

26.09.2019року адвокат позивача ФГ «Кінбурн» звернувся до суду із заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 існує спір щодо повернення суми позики, яку відповідач отримав згідно договору №08 від 08.09.2018 року. Однак відповідач умови договору не виконав та не повернув грошові кошти. Наразі відповідач може відчужити належне йому на праві власності майно іншим особам з метою невиконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем, а тому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Заяву передано судді Черенковій Н.П. 30.09.2019 року.

За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно із частинами першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Таким чином у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу на підтвердження підстав для накладення арешту не нерухоме майно відповідача у зв`язку із загрозою його відчуження.

Натомість, заява містить лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного обґрунтування, що не є достатньою підставою для забезпечення позову у запропонований спосіб, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Єдиною підставою для забезпечення позову відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Указане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За такого, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 , на даному етапі розгляду справи є цілком недоречним та необґрунтованим видом забезпечення позову у справі з огляду на те, що матеріали справи не містять переконливих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову.

Крім того, позов пред`явлений до двох відповідачів про стягнення боргу у солідарному порядку.

Заявником не надано даних щодо вартості майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 , а також даних про осіб, які зареєстровані у даному будинку.

При цьому, у разі неможливості надання доказів заявник, разом з поданням заяви має право відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України подати до суду клопотання про витребування доказів, якщо такий доказ він не може подати самостійно і заявник здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання доказу.

Таке клопотання заявником не заявлено.

Суд також враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів учасників процесу або інших осіб, зокрема інших співвласників нерухомого майна.

Враховуючи, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні порушувати права інших осіб, суд приходить до висновку, що відсутні належні правові підстави для забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 259-260, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката позивача Фермерського господарства «Кунбурн» Климовича А.В. про забезпечення позову у справі за позовом Фермерського господарства «Кунбурн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова