Рішення № 84653237, 30.09.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/21/2019 Справа № 490/1132/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Янкевич В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Центрального районного суду м. Миколаєва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Історія справи, короткий зміст позовних вимог.

04 лютого 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якому просив скасувати постанову Миколаївської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0215/50400/18 від 17 січня 2019 року та закриття справи про порушення митних правил №0215/50400/18.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки в його діях був відсутній склад порушення митних правил, відповідальність за які встановлена ст. 485 МК України.

Ухвалою від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.04.2019 року.

15.04.2019 року від Миколаївської митниці ДФС надійшов відзив, у якому вказано, що позов задоволенню не підлягає ,так як громадянин-резидент ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.ст. 103,284,325,380 МК України, п. 260.7. ст. 260 та п. 213.3.3. ст. 213 ПК України здійснив неправомірне використання на митній території України товаром - автомобілем “INFINITY FX 45”, з реєстраційним номером НОМЕР_1 ), кузов № НОМЕР_2 (далі за текстом – автомобіль), стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надані такі пільги, чим ухилився від сплати до державного бюджету України митних платежів на загальну суму 914713,92 грн.

Виходячи з положень статей 458,459,485 МК України, особою,яка підлягає відповідальності за статтею 485 МК України, є особа, яка використовувала товари стосовно яких надані пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Також, відповідачем були додані до відзиву копії матеріалів справи про порушення митних правил №0215/50400/18.

26 квітня 2019 року позивачем було подано до суду заяву про зміну підстав позову, у якій вказав, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем з порушенням норм Митного та Податкового кодексів України, а також, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, встановленого ст. 485 МК України.

Відповідач 20 травня 2019 року надав відзив на заяву про зміну підстав позову.

За змістом відзиву,відповідач вважає, що під час провадження у справі, встановлені обставини щодо здійснення неправомірного використання ОСОБА_1 на митній території України товаром стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів.

При цьому, порушення порядку складання протоколу є надуманим, оскільки у відповідності до вимог ст. 494 МК України був складений протокол співробітником митниці, а не органами СБУ та патрульної поліції.

Розмір штрафу є обґрунтованим, оскільки наданий висновок спеціаліста.

ОСОБА_1 , використовуючи свідоцтво про реєстрацію США, був обізнаний, що наданий йому транспортний засіб не зареєстрований на території України та не має реєстраційних документів українського зразка, тому автомобіль не міг пройти митне оформлення зі сплатою митних платежів.

Відповідач також вважає,що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, оскільки дана стаття передбачає адміністративну відповідальність за протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів,в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Тому, на думку відповідача, твердження позивача про те, що дане правопорушення може бути вчинено виключно з умисною формою вини та лише особою, яка одержала митні пільги у використанні товару є хибними.

Ухвалою суду від 26.09.2019 року закрито підготовче засідання, та призначено справу до судового розгляду

Сторони до судового засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

При цьому позивач позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідач просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наданих у запереченнях та підтверджених матеріалами справи.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 205 КАС України.

Обставини справи, встановлені судом.

Згідно протоколу про порушення митних правил № 9215\50400\18 від 11.12.2018 року, складеного головним державним інспектором відділу оперативного реагування, інформаційно-аналітичної роботи та моніторингу УПМП та МВ Миколаївської митниці ДФС Мавровим Д.П., ОСОБА_2 В.В. скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.485 МК України.

За даним протоколом, 18.10.2018 року громадянин-резидент України, ОСОБА_1 ,здійснив неправомірне використання на митній території України товару - автомобіля-“INFINITY FX 45”, з реєстраційним номером НОМЕР_1 ), кузов № НОМЕР_2 , стосовно якого громадянину-нерезиденту ОСОБА_3 при тимчасовому ввезені на митну територію України було надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях. Ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, чим ухилився від сплати до державного бюджету України митних платежів на загальну суму 914713,92 грн.

ОСОБА_1 з даним порушенням не погодився, про що наявна відмітка у графі « пояснення особи, що притягується до відповідальності «.

Обставинами, які послугували складенню протоколу є наступне.

05.10.2015 на митну територію України, через п/п «Славутич - Комарин» в зоні діяльності митного поста «Енергія» Чернігівської митниці ДФС, використовуючи спрощену форму митного контролю «зелений коридор» громадянином-нерезидентом ОСОБА_3 , в митному режимі тимчасового ввезення, строком до 1 року, було ввезено товар - легковий автомобіль марки «INFINITY FX 45», кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .USIC НОМЕР_4 ), при цьому митні платежі при ввезені в Україну вказаного товару не сплачувалися. Станом на 18.10.2018 року, вищевказаний товар за межі митної території України вивезений не був, у інший митний режим не розміщений.

Вказані факти підтверджуються даними, що міститься у базі даних ЄАІС ДФСУ ПІК «Автотранспортні засоби».

Разом з тим, відповідно до ст. 103, ст. 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, у тому числі транспортні засоби особистого користування, ввозяться громадянами - иерезидентами на митну територію України з метою їх використання виключно для потреб громадян-нерезидентів, які їх ввезли в Україну. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.

Тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року.

Згідно ст. 284 Митного кодексу України, п. 206.7 ст. 206, п. п. 213.3.3 п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України, до таких транспортних засобів особистого користування, які поміщені у митний режим «тимчасове ввезення», за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 розділу V Митного кодексу України, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом, податком на додану вартість та акцизним податком.

Згідно ч. З ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами- резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 321, ст. 325 Митного кодексу України, всі товари та транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України перебувають під митним контролем з моменту перетинання митного кордону України і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених Митним кодексом України та іншими законами України.

18.10.2018 співробітниками Управління Служби безпеки України в Миколаївській області спільно з співробітниками патрульної поліції в Миколаївській області ДПП НП України, за адресою: м. Миколаїв, проспект Центральний, 98, було перевірено документи на автомобіль «INFINITY FX 45», кузов № НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_5 , яким керував громадянин-резидент - ОСОБА_4 , при цьому, на час перевірки документів, громадянин-нерезидент ОСОБА_3 у цьому автомобілі не знаходився.

В подальшому, вказаний автомобіль з документами на нього, передано до Миколаївської митниці ДФС для проведення відповідної перевірки, щодо законності перебування на митній території України.

При проведенні перевірки, згідно бази даних «Інформаційний портал Національної поліції України», встановлено, що реєстраційні номерні знаки НОМЕР_5 належать іншому транспортному засобу, а саме автомобілю марки «Nissan Leaf», 2013 року власник громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно експертного дослідження спеціаліста Регіональної торгово - промислової палати Миколаївської області № 140-1507 від 01.11.2018 вартість автомобілю «INFINITY FX 45» кузов № НОМЕР_2 , станом на 18.10.2018, становить 150 751 грн. 00 коп.

З посиланням до БД АСМО «Інспектор» розділ «Розрахунок митних платежів» було встановлено суму митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті даного автомобіля що станом на 18.10.2018 становить 914713,92 грн. (ввізне мито 15075,1 грн., акциз 722061,33 грн. та ПДВ 177577,49 грн.

Постановою заступника начальника Миколаївської митниці ДФС, ОСОБА_6 , в справі про порушення митних правил № 0215\50400\18 від 17.01.2019 року, громадянин України ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, та накладено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто у сумі 2 744 141,76 грн.

В постанові зазначено, що , виходячи з положень статей 458,459,485 Митного Кодексу України, особою, яка підлягає відповідальності за статтею 485 МК України, є особа, яка використовувала товари стосовно яких надані пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

При цьому, відповідально до ч.1 ст.109 МК України, передача права на тимчасове ввезення товару здійснюється за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, яка розглядається митним органом на предмет відповідності вимогам Митного Кодексу України.

Відповідно до п.4ч.1 ст.276 МК України, платником мита є особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та\або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з МК України, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом ( податкову пільгу).

Джерела та норми права, їх застосування.

У відповідності до ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 458 Митного кодексу України - порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. З даних визначень можна виділити ознаки митного правопорушення:

являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність;

посягають на порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів ;

протиправність діяння, тобто заборона даного вчинку нормами митного права;

винність вчинку в формі умислу або необережності;

караність, тобто покарання органами влади за правопорушення, яке передбачається нормами права (адміністративного, митного);

шкідливість даного правопорушення, тобто його посягання на встановлений порядок управління, громадський порядок, власність, свободу громадян.

Для того, щоб суб`єкт який вчинив митне правопорушення поніс відповідальність за нього необхідно, щоб був наявний склад митного правопорушення, який включає в себе:

1. Суб`єкт - громадяни, які скоїли шкідливе діяння, визначене законом як правопорушення; на момент скоєння досягли 16 років, а також посадові особи підприємств.

Вік, з якого можливе настання адміністративної відповідальності, повинен обчислюватися з моменту вчинення адміністративного порушення, тобто відповідальність може наступити тільки в тому випадку, якщо 16 років виконалося особі саме до моменту здійснення протиправного діяння, а не до часу розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Під посадовими особами у відповідних статтях КУАП признаються працівники, що знаходяться на державній або суспільній службі і займаючі посади, пов`язані із здійсненням організаційно-владних, адміністративно-управлінських функцій, внаслідок яких виникають певні правові наслідки для осіб і організацій, яким вони адресовані. Щоб визначити коло цих осіб, необхідно звернутися до аналізу чинного законодавства, яке визначає правовий статус працівників органів державної виконавчої влади, адміністрації державних установ і підприємств, а також органів управління (адміністрації), громадських організацій (об`єднань). Згідно з п.43 ст.4 МК України, посадові особи підприємств – це керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку

1. Об`єкт - cуспільні відносини, які охороняються законом і яким в результаті посягання завдається чи може бути завдана шкода; - це те, на що спрямоване посягання.

Загальний об`єкт (в тому числі й для порушень митних правил) – це вся сукупність суспільних відносин, що виникають в сфері виконавчо-розпорядчої діяльності держави й охоронювані засобами адміністративної відповідальності. Родовий об`єкт порушення митних правил – це окрема група однорідних суспільних відносин, що виникають в зв`язку зі здійсненням митної справи і урегульована нормами митного права.

1. Суб`єктивна сторона.

Суб`єктивна сторона порушення митних правил характеризує внутрішнє (психічне) ставлення суб`єкта правопорушення до скоєного ним діяння та його негативних наслідків. Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Порушення митних правил визнається вчиненим через необережність, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї протиправної дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити, наприклад, втрата товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем.

1. Об`єктивна сторона - це система передбачених нормою митного права ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Об`єктивна сторона включає в себе передусім такі основні складові, як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки та причинно-наслідковий зв`язок між діянням та його шкідливими наслідками. Так, наприклад, порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності митних правил може знаходити свій зовнішній вираз у різноманітних діяннях: відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, пошкодження пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення або нез`явлення за встановленою формою точних відомостей про товари, транспортні засоби. Наслідками таких діянь можуть бути: уникнення від сплати мита та митних платежів або зменшення їх розміру. Варто мати на увазі, що діяння повинно знаходитись у причинно-наслідковому зв`язку з шкідливими наслідками, яке воно спричинило. Встановити такий причинно-наслідковий зв`язок – означає з`ясувати обставини виникнення шкідливих наслідків, визначити, чи настали вони в результаті скоєння протиправного діяння, чи внаслідок іншого, як дане діяння вплинуло на розмір цих наслідків.

За ст. 247 КУпАП обставинами, що виключають провадження в справах про адміністративні правопорушення є:

відсутність події і складу адміністративного правопорушення;

недосягнення особою на момент вчинення правопорушення 16 річного віку;

неосудність особи;

вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

видання акта амністії;

скасування акта, що встановлює відповідальність;

закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків;

наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;

смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно ст. 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

З системного аналізу наведених вище норм вбачається, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості .

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018р. по справі №759/360/17.

Позиція та висновки суду.

Як зазначалось ОСОБА_1 у своїх заявах до суду, в порядку, встановленому п.2.2. Правил дорожнього руху, власник вищевказаного автомобіля - ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 реєстраційний документ на вказаний транспортний засіб, внаслідок чого, позивач мав можливість користуватись автомобілем для власних потреб. Фактично, вказаний автомобіль було використано позивачем для разової поїздки у власних справах.

При цьому, ОСОБА_3 запевнив позивача в тому, що автомобіль пройшов митне оформлення та ним були сплачені всі митні платежі, в порядку, встановленому законодавством України, внаслідок чого, у ОСОБА_1 був відсутній умисел на ухилення від сплати митних платежів.

Про існуючі обмеження щодо передачі даного автомобіля в користування іншим особам ОСОБА_3 позивача не повідомив.

Вищевказані доводи позивача відповідачем не спростовані, хоча, згідно ч.2 ст.77 КАС України, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність прийнятої ним постанови.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не мав намір вчиняти дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів або сплати митних платежів в меншому розмірі. З огляду на вищевикладене, дії ОСОБА_1 не утворюють складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо порушення відповідачем порядку притягнення до відповідальності за порушення митних правил, суд приходить до наступних висновків.

Суд бере до уваги, що протокол про порушення митних правил має подвійну правову природу: з одного боку, це документ, зі складанням якого розпочинається початок провадження у справі про порушення митних правил (ст. 488 МК України), а з іншого боку – це одне з джерел доказування у справі про адміністративне правопорушення (п.1 ч. ст. 495 МК України).

Як зазначено у протоколі, а згодом, і у Постанові, 18.10.2018р. співробітниками УСБУ в Миколаївській області спільно зі співробітниками патрульної поліції в Миколаївській області були перевірені документи на автомобіль яким керував позивач. В подальшому, даний автомобіль разом з документами було передано Миколаївській митниці для проведення подальшої перевірки.

Отже, вперше факт порушення митних правил було виявлено органами СБУ та патрульної поліції.

За такого, виходячи з приписів п.2 ч.1. ст. 491 МК України, підставою для порушення справи про порушення митних правил повинно було бути офіційне письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів.

Однак, у протоколі та Постанові відсутнє посилання на офіційне письмове повідомлення від СБУ або патрульної поліції.

Не надано відповідачем такого офіційного письмового повідомлення також й до суду, протягом часу розгляду справи.

За таких обставин, у відповідача були відсутні передбачені ст. 491 МК України підстави для порушення справи про порушення митних правил, а отже, і для складання протоколу.

Однак, в порушення приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідач, вийшовши за межі власних повноважень, за відсутності передбачених ст. 491 МК України підстав, порушив провадження у справі про порушення митних правил шляхом складення протоколу.

Таким чином, протокол, який є єдиним доказом вчинення позивачем порушення митних правил, було складено за відсутності підстав передбачених Митним Кодексом України.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст. 74 КАС України).

Отже, в порушення вищевказаних приписів оскаржувана Постанова була прийнята на підставі доказу, одержаного незаконним шляхом (недопустимого доказу).

Санкцією ст. 485 МК України передбачений лише штраф в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів.

Пунктом 14.1.113 ст. 14 ПК України встановлено, що митні платежі - податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв`язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Статтею 486 МК України встановлено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Пунктом 3.1. ст. 3 ПК України встановлено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи)

Згідно пунктів 36,37 Рішення ЄСПЛ від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд має певну свободу розсуду при виборі аргументів у конкретній справі та визнаючи докази на підтримку подань сторін, орган влади зобов`язаний обґрунтувати свою діяльність, надаючи обґрунтування своїх рішень ( постанова Верховного Суду від 24.05.2018р. по справі №814/933/16). Подальшою функцією обґрунтованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, з урахуванням вищевказаних приписів, відповідач був зобов`язаний, з посиланням на відповідні норми Податкового кодексу та законів з митної справи, навести в постанові детальний розрахунок кожного податку (ввізне мито, акциз, ПДВ).

Однак, в оскаржуваній Постанові відсутні посилання на будь-які норми податкового законодавства (Податкового кодексу України, Закону України «Про Митний тариф України»), якими обґрунтовуються визначені розміри митних платежів, а є лише посилання на дані АСМО «Інспектор», яка не є джерелом права і може виконувати лише певні допоміжні функції.

За таких обставин, оскаржувана Постанова не відповідає встановленим ст. 486 МК України завданням провадження.

Згідно ст. 272 МК України та Групи 87 Митного тарифу, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», ставка ввізного мита на легкові автомобілі (код 8703) встановлена у відсотках від його вартості.

Також, згідно ст. 190 ПК України, базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості.

Як зазначена, у протоколі та Постанові, вартість автомобіля була визначена згідно експертного висновку Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №140-1507 від 01.11.2018р.

Дійсно, згідно п.4 ч.1 ст. 495 МК України, одним з джерел доказування є висновок експерта.

Однак, відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано Висновок експертного товарознавчого дослідження спеціаліста №140-1507 від 01.11.2018р. (а.с. 11)

При цьому, висновок спеціаліста не належить до переліку джерел доказування, встановленого ст. 495 МК України.

Крім того, ч.1 ст. 516 МК України встановлено, що експертиза призначається на підставі постанови посадової особи митного органу.

Однак, як зазначено у Висновку експертного товарознавчого дослідження спеціаліста №140-1507 від 01.11.2018р., його було складено на підставі письмової заявки Миколаївської митниці.

Таким чином, проведення «експертного дослідження» відбулось за відсутності передбаченої ч.1 ст. 516 МК України постанови.

Також, в порушення приписів ст. 492 МК України, вказаний Висновок було складено російською мовою.

За таких обставин, вартість автомобіля була визначена на підставі недопустимого засобу доказування (ч.1 ст. 74 КАС України), внаслідок чого, є недоведеною.

Не встановлення вартості автомобіля унеможливлює встановлення розмірів митних платежів (ПДВ та ввізного мита), що, в свою чергу, унеможливлює розрахунок штрафу за правопорушення, визначене ст. 485 МК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Миколаївською митницею ДФС було притягнуто позивача до відповідальності за порушення митних правил, тоді як в його діях був відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, а також, відповідачем були допущені порушення порядку притягнення особи до відповідальності.

За такого, позов підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

При цьому суд вважає, з врахуванням вищевикладеного, що доводи відповідача є такими, що не заслуговують на увагу.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними ( п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").

Європейський Суд вказав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визнано тільки у світлі конкретних обставин ( "Проніна проти України", "Сєрявін та інші проти України").

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби – задовольнити.

Постанову в справі про порушення митних правил №0215/50400/18 від 17 січня 2019 року скасувати та закрити справу про порушення митних правил №0215/50400/18.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд. м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 30 вересня 2019 року.

СУДДЯ Черенкова Н.П.