Рішення № 8465108, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/3318.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА"

до           Приватного підприємства "Будівельна і торгівельна компанія "Забудова"

про                     стягнення 82 147,89 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Павлюк О.В.(дов. № б/н від 02.12.09)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 78000,00 грн. перерахованого позивачем авансу на підставі додаткової угоди № 1 (про розірвання) від 24.10.2008р. до договору № 62 від 12.08.2008р. та 2808,00 грн. збитків від інфляції, 1339,89 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2009р. порушено провадження у справі №8/33, розгляд справи призначений на 28.01.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2010р. розгляд справи відкладений на 18.02.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням ним витребуваних доказів; звернуто увагу відповідача на те, що у відповідності до положень ст.75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судове засідання, призначене на 18.02.2010р. з‘явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Від відповідача через канцелярію суду клопотань та заяв не надходило.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

12.08.2008р. між Приватним підприємством «Будівельна та торгівельна компанія «Забудова»- «постачальник»та ТОВ «КЕС-УА»- «покупець»був укладений договір № 62 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «постачальник»в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов’язався виготовити блок-модулі –(2 шт.) (надалі - майно) згідно з замовленням «покупця»та специфікації «постачальника».

Загальна ціна за цим договором склала 174000,00 грн. (у т.ч. ПДВ) (п.3.1 договору).

Згідно з п.3.3 договору, «покупець»зобов’язався сплатити «постачальникові»аванс у розмірі 50% - 87000,00 грн. (у т.ч. ПДВ), шляхом перерахування на розрахунковий рахунок «постачальника»протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору, на підставі рахунку-фактури.

Відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактура № БТ-0000192 від 12.08.2008р. на суму 174000,00 грн. (копія в матеріалах справи).

На виконання прийнятих на себе зобов’язань позивач перерахував на рахунок відповідача 87000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1107 від 13.08.2008р. (в матеріалах справи).

У відповідно до п.2.1 договору, майно повинно було бути виготовлено та поставлено «постачальником»протягом 25-ти робочих днів з моменту отримання «постачальником»авансового платежу.

Відповідач в свою чергу не виконав власні зобов’язання належним чином, у встановлений договором строк –до 18.09.2008р. майно у відповідності до умов договору та, зокрема, п.4.2 договору, не передав.

З огляду на викладене, сторони дійшли згоди розірвати договір № 62 від 12.08.2008р., укладений між Приватним підприємством «Будівельна та торгівельна компанія «Забудова»- «постачальник»та ТОВ «КЕС-УА»- «покупець», про що була укладена додаткова угода № 1 (про розірвання) від 24.10.2008р. до договору № 62 від 12.08.2008р.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 24.10.2008р. до договору передбачено, що «постачальник»зобов’язався повернути авансовий платіж, який був сплачений «покупцем»за виконання проектно-конструкторських робіт та виготовлення блок-модулів, після реалізації виготовлених на замовлення «покупця»блок-модулів третім особам, але не пізніше 4-х місяців з дати підписання даної угоди.

Умовами додаткової угоди № 1 від 24.10.2008р. до договору сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає поверненню по договору становить 78000,00 грн.; з авансового платежу у сумі 87000,00 грн. вирахувано суму 9000,00 грн. за доставку та вивезення неприйнятих блок-модулів.

Згідно з п.11.2 договору, всі зміни та доповнення до цього договору вважаються дійсними, якщо вони виконані в письмовій формі, скріплені печатками сторін та підписані уповноваженими представниками сторін. Такі зміни та доповнення додаються до цього договору і є його невід’ємною частиною.

Таким чином, з урахуванням положень п.2 додаткової угоди № 1 від 24.10.2008р. до договору, відповідач повинен був повернути авансовий платіж позивачу не пізніше 24.02.2009р.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов’язань, авансовий платіж у строк до 24.02.2009р. не повернув.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Станом на день розгляду справи відповідач сплачений позивачем аванс не повернув, доказів перерахування позивачу коштів в сумі 78000,00 грн. не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 78000,00 грн., інше не доведено відповідачем.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами погоджений строк повернення авансового платежу, проте відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди до нього кошти в сумі 78000,00 грн. не перерахував.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 78000,00 грн. боргу правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 2808,00 грн. збитків від інфляції, 1339,89 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по поверненні авансового платежу виникло на підставі укладеної між позивачем і відповідачем додаткової угоди № 1 від 24.10.2008р. до договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань за додатковою угодою, а саме не повернув авансовий платіж у строк до 24.02.2009р., відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 1339,89 грн. та збитків від інфляції в розмірі 2808,00 грн. зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 1339,89 грн. за період з 24.02.2009р. по 20.09.2009р. та збитків від інфляції в сумі 2808,00 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог, відповідач не довів протилежне, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

У відповідності до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, при задоволенні позову.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Будівельна і торгівельна компанія "Забудова" (04205, м.Київ, проспект Оболонський, буд. 23-А; код 34537886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕС-УА" (01034, м.Київ, вул. Рейтарська, 35А; код 33350436) 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн. боргу, 2808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн. збитків від інфляції, 1339 (одну тисячу триста тридцять дев’ять) грн. 89 коп. трьох відсотків річних, 821 (вісімсот двадцять одну) грн. 48 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 26.02.2010р.