Рішення № 84649851, 27.09.2019, Селидівський міський суд Донецької області

242/3682/19

2/242/1113/19

РІШЕННЯ

Іменем України

27 вересня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: - головуючого - судді Черкова В.Г.,

- при секретарі Клименко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидово у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначив, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 14.03.2017 р. був звільнений у зв`язку із виходом на пенсію. В день звільнення і до теперішнього часу розрахунок проведено не було. У зв`язку з чим просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в якості остаточного розрахунку при звільнені за січень 2017 р. в сумі 8559,40 грн., лютий 2017 р. в сумі 8427,98 грн., березень 2017 р. в сумі 40000,00 грн. за вирахуванням фактично виплачених з цієї заборгованості сум та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з дати звільнення 14.03.2017 р. по дату подання позову 19.06.2019 р. в сумі 239519,52 грн., а всього 296506,90 грн.

Заперечення відповідача.

Відповідач – ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» - надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заробітна плата за січень 2017 р. за вирахуванням обов`язкових податків та відрахувань була перерахована позивачу 30.03.2017 р. на його картковий рахунок, що підтверджується платіжним дорученням та випискою з реєстру зарахувань сум заробітної плати; заробітна плата за лютий 2017 р. в розмірі 6826,65 грн. за вирахуванням обов`язкових податків та відрахувань була перерахована 28.12.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням та випискою з реєстру зарахувань сум заробітної плати. Затримка виплати заробітної плати за лютий 2017 р. виникла з підстав, незалежних від ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька». За цими обставинами Великоновосілкіським ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесене кримінальне провадження № 12017050620000244 за ознаками злочину, передбаченого 341 КК України. Також, до реєстру внесене кримінальне провадження № 22017000000000117 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.258-5 КК України. У зазначених умовах господарська діяльність ПАТ «Шахта ім.О.Ф.Засядька» повністю припинена. Це призвело до відсутності оборотних коштів коштів та вкрай складного фінансового стану відповідача. На рахунках ПАТ «Шахта ім..О.Ф.Засядька» були відсутні грошові кошти, які б дозволили своєчасно розрахуватися з одночасно звільненими майже 3 тисячами працівників. Можливість перерахувати працівникам заробітну плату у ПАТ «Шахта ім..О.Ф.Засядька» з`явилася тільки за рахунок реалізації об`єктів, які знаходяться за межами міста Донецька, на що потрібен був час. Заробітна плата за березень 2017 р. на сьогоднішній день не може бути розрахована відповідачем та перерахована позивачу у зв`язку з втратою контрою над своїм виробничим комплексом. У ПАТ «Шахта ім..О.Ф.Засядька» на сьогоднішній день відсутній доступ до документів, які знаходяться в м.Донецьку ( саме до табелю обліку робочого часу за березень 2017 р.), що робить неможливим провести відповідні розрахунки до моменту повернення захопленого майна та відновлення можливості товариства функціонувати згідно із законодавством України. Вся інформація, що міститься в Пенсійному фонді України в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) була передана працівниками підприємства, які були на підприємстві на момент його захоплення. Вважає, що обставини, які вплинули на неможливість своєчасно перерахувати позивачу заробітну плату за січень, лютий та березень 2017 р. пов`язані зі збройною агресією на території окремих районів Донецької та Луганської областей, та є надзвичайними і виключають вину власника, у зв`язку з чим не погоджується зі стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Процесуальні дії у справі.

01.07.2019 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем (а.с.7).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, містяться наступні відомості: сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків. За спірний період січень – лютий - березень 2017 року сума заробітку для нарахування пенсії склала січень 2017 р. 8559,40 грн., лютий 2017 р. 8427,98 грн., березень 2017 р. 40000,00 грн. Страхові внески за зазначений період підприємством не сплачувались (а.с.9-10).

Згідно розрахункового листа по нарахованій заробітній платі за січень 2017 р. позивачу нараховано 8559,40 грн., сума без урахування податків та зборів – 6933,11 грн. Згідно виписки з реєстру на зарахування сум заробітної плати за січень 2017 р., ОСОБА_1 30.03.2017 р. перераховано 6933,11 грн. (а.с.40,41).

Згідно розрахункового листа по нарахованій заробітній платі за лютий 2017 р. позивачу нараховано 8427.98 грн, сума без урахування податків та зборів - 6826,65 грн. Згідно виписки з реєстру на зарахування сум заробітної плати за лютий 2017 р., ОСОБА_1 28.12.2017 р. перераховано 6826,65 грн. (а.с.43,44).

Згідно Витягу та повідомлення, за заявою ПАТ «Шахта ім..Засядька» було внесено відомості про кримінальне провадження 13.04.2017 р. за ст.341 КК України, та 28.02.2017 р. за ст..258-5 ч.3 КК України (а.с.48-49).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.1 Закону України «Про оплату праці», ч.1ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу.

Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідност. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс- ОСОБА_2 II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

На підставі ч.8 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування"платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Виходячи з положень ст.168.1.1 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу; ст.168.1.2 - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Доводи відповідача про неможливість проведення відповідних розрахунків за березень 2017 року через втрату в березні 2017 року контролю над своїм виробничим комплексом та відсутністю доступу до документів, які знаходяться у м. Донецьку, суд вважає необґрунтованими.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за січень – лютий - березень 2017 року, проте заборгованість за січень – лютий 2017 р. була виплачена відповідачем.

З огляду на викладене, суд вважає, що дані позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за січень – лютий 2017 року задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за березень 2017 року, суд встановив наступне.

Згідно інформації, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 ОСОБА_1 , сума заробітку для нарахування пенсії за березень 2017 р. склала 40000,00 грн.

Таким чином, залишилася несплаченою сума заробітної плати за березень 2017 р. у розмірі 40000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цьогоКодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУвід 08.02.1995за №100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на надзвичайні обставини, що виключають його вину, виходячи з наступного.

Статтею 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 ч.1ст.263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже враховуючи, що для суб`єктів господарювання із зони АТО сертифікат Торгово-промислової палати є єдиним належним і достатнім документом, що підтверджує форс-мажор (обставини непереборної сили) як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, відповідач відповідних доказів відсутності своєї вини не надав.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності з вимогами ст. 117 КЗпП підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак судом здійснюється розрахунок, враховуючи вимоги ст. 13 ЦПК України, в межах заявлених позивачем вимог.

Згідно довідки № 15/28 від 10.07.2019 року, виданої ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 368,63 грн.

Станом з 14.03.2017 р. по 19.06.2019 р. кількість днів затримки виплати заробітної плати складає 545 днів.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 368,63 грн. (середньоденна заробітна плата) Х 545 (кількість днів затримки розрахунку) = 200903,35 грн.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 40000,00 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 200903,35 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9605,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.10,12,13,81,131,263-265,280,282,284-285 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька», ЄДРПОУ 37967785, розташоване за адресою: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 р. в сумі 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., середній заробіток за весь час затримки з розрахунку при звільненні починаючи з 15.03.2017 р. по 19.06.2019 р. в сумі 200903 (двісті тисяч дев`ятсот три) грн. 35 коп.

В задоволені решти вимог – відмовити.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» (ЄДРПОУ 00174846 місце знаходження 86065 Донецька область м. Авдіївка проїзд Індустріальний будинок 1) судовий збір на користь держави в розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення було складено та підписано 27.09.2019 року.

Суддя