Рішення № 8464756, 04.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/2804.02.10 за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю „Прексім Д”, м. Одеса

до          товариства з обмеженою відповідальністю «О’Кей Україна», м. Київ

про          стягнення 43424,65 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Погребецький С.Є. за дов. б/н від 03.02.2010

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Прексім Д” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «О’Кей Україна»про стягнення 43424,65 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладено договір поставки №305/09/07-ПТ від 10.09.2007 року, в порушення умов якого відповідач не розрахувався за товар, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 43424,65 грн.

          Ухвалою господарського суду від 14.12.2009 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.02.2010 року.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвали суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

          В судовому засіданні 04.02.2010 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

          10.09.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Прексім Д” (Продавець) (надалі по тексту позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «О’Кей Україна»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір №305/09/07-ПТ (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, та відповідно до замовлень Покупця поставляти товар, а Покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і оплатити його вартість.

          Пунктом 6.2 Договору визначено, що товари приймаються за кількістю та якістю у місці, куди поставляються товари на підставі ТТН/ТН та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту Товарів. Приймання товарів фіксується підписом уповноваженої особи Покупця в ТТН/ТН.

          Відповідно до п.8.1 Договору оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Відповідно до 8.2 Договору Покупець зобов’язався оплатити поставлену в строк не більше 45 календарних днів з моменту поставки продукції, якщо сума за розрахунковий період буде складати більше 500,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, протягом строку дії договору позивач поставляв відповідачу товар. Свої зобов’язання щодо оплати відповідач виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 43424,65 грн.

Заборгованість виникла щодо оплату товару, який був поставлений за наступними видатковими накладними:

- №ООО-000302 від 18.03.2009 року.

- №ООО-000865 від 13.05.2009 року.

- №ООО-000318 від 25.03.2009 року.

- №ООО-000314 від 25.03.2009 року.

- №ООО-000349 від 31.03.2009 року.

- №ООО-000358 від 01.04.2009 року.

- №ООО-001168 від 04.08.2008 року.

- №ООО-001593 від 30.09.2008 року.

- №ООО-001618 від 06.10.2008 року.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 43424,65 грн., що не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію протягом 45 календарних днів з моменту поставки.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судове засідання не з’явився, наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користьв повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „О’Кей Україна” (01032, м. Київ, б-р Т.Шевченка, 33, 04050, м. Київ, вул. Довнар - Запольського,9/10, р/р 26007201309185 в ЗАТ „ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34356884, ІПН 343568826593 або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Прексім Д” (м. Одеса, вул. Бабеля, 24, р/р 26009011547701 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 25037122) 43424,65 грн. (сорок три тисячі чотириста двадцять чотири гривні шістдесят п’ять копійок) основного боргу, а також 434,25 грн. (чотириста тридцять чотири гривні двадцять п’ять копійок) –державне мито та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 15.02.2010 року