Рішення № 8464705, 18.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/3218.02.10 За позовом Фізичної особи – підприємця Ногач Надії Іванівни До           Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»

Про           стягнення 49138,73 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Ногач Р.М. –по дов. № 320 від 02.02.2010

Від відповідача не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Фізичної особи –підприємця Ногач Надії Іванівни про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика» 33964,47 грн. боргу по орендній платі, 4599,03 грн. боргу за комунальні послуги, 4742,41 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 4534,64 грн. пені, 3% річних в сумі 482,04 грн. та 816,14 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди № від 29.02.2008.

Позивачем в судовому засіданні 04.02.2010 було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 43305,91 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 4443,77 грн. пені, 3% річних в сумі 482,04 грн. та 816,14 грн. штрафу.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 20.01.2010 та ухвалі від 04.02.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 15.02.2010 є юридичною адресою: м. Київ, вул. Котельникова, 23.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 18.02.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20.02.2007 між Фізичною особою –підприємцем Ногач Надією Іванівною (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Галактика»(орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивач за актом приймання-передачі від 27.02.2007 передав відповідачу нежиле приміщення (об’єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 47, загальною площею 119,70 кв. м.

Зазначене приміщення належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 22.03.2006.

По закінченню строку дії названого договору між позивачем та відповідачем було переукладено договір оренди нежилого приміщення, при цьому, була зменшена площа об‘єкта оренди до 60 кв. м.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період листопад, грудень 2008 року та січень, лютий 2009 року, та комунальних послуг за період жовтень, листопад, грудень 2008 року та січень, лютий, березень 2009 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 33964,47 грн. та відповідно 4599,03 грн., а також нарахована пеня в розмірі 4443,77 грн. Крім того, за позивач вважає, що за те, що відповідач залишив орендоване приміщення не здавши його належним чином (за актом) він має сплатити штраф у відповідності до п. 8.2. договору в розмірі816,14 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата за цим договором становить гривневий еквівалент 1210 доларів США за курсом НБУ на день оплати, з розрахунку на місяць.

Пункт 3.4. договору визначає, що комунальні послуги включають в себе:

-          відрахування обслуговуючому кооперативу власників будинку

-          електроенергія по лічильнику + загальне світло

-          вода по лічильнику + загальна

-          газ на опалення + обслуговування + транспортування

Наявні в матеріалах справи квитанції до прибуткових ордерів № 162 від 21.10.2008, № 174 від 21.11.2008, № 189 від 22.12.2008, № 7 від 22.01.2009, № 8 від 26.01.2009, № 24 від 19.02.2009, № 45 від 26.03.2009 свідчать про здійснення позивачем оплати за комунальні послуги до Обслуговуючого кооперативу «ЕЛІТ-ЦЕНТР-ІФ» в загальному розмірі 4599,03 грн.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.2. договору плата орендних та комунальних платежів здійснюється щомісяця платіжними дорученнями орендаря до 5 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення та комунальні послуги, в результаті чого виникла заборгованість по орендній платі за період листопад, грудень 2008 року та січень, лютий 2009 року в розмірі 33964,47 грн. та заборгованість за комунальні послуги за період жовтень, листопад, грудень 2008 року та січень, лютий, березень 2009 року, що становить 4599,03 грн.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.4.3. договору орендар зобов‘язався своєчасно здійснювати орендні та комунальні платежі за договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати та комунальних послуг у розмірі 33 964,47 грн. та відповідно 4599,03 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов’язання щодо оплати наданих послуг.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.1. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 4443,77 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4443,77 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті за отримані комунальні послуги та оренди, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 867,68 грн. –3 % річних та 4742,41 грн. збитків від індексу інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 867,68 грн. –3 % річних та 4742,41 грн. збитків від індексу інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за неналежне звільнення орендованого приміщення без акту слід зазначити наступне

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач як на підставу нарахування штрафу посилається на п. 8.2. договору, відповідно до якого за порушення умов, встановлених п. 4.1. сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми орендної плати за місяць.

В свою чергу в п. 4.1. договору зазначено, що передача та прийняття приміщень та обладнання здійснюється за актом прийому-передачі в момент підписання договору.

Отже, з умов договору випливає, що сторонами передбачена відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення умов договору щодо передачі приміщень орендарю та прийняття приміщення орендарем, а не за неналежне повернення приміщення орендодавцю, як помилково вважає позивач.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку штраф, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 816,14 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення штрафу.

Таким чином, позовні вимоги Фізичної особи –підприємця Ногач Надії Іванівни обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»(м. Київ, вул. Котельникова, 23, код ЄДРПОУ 30026143) на користь Фізичної особи –підприємця Ногач Надії Іванівни (м. Івано-Франківськ, вул. Є.Коновальця, 32, кв. 11, код 2507814747) 33964 (тридцять три тисячі дев‘ятсот шістдесят чотири) грн. 47 коп. боргу по орендній платі, 4599 (чотири тисячі п‘ятсот дев‘яносто дев‘ять) грн. 03 коп. боргу за комунальні послуги, 4443 (чотири тисячі чотириста сорок три) грн. 77 коп. пені, 4742 (чотири тисячі сімсот сорок дві) грн. 41 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 68 коп., 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 25.02.2010.