Рішення № 8464628, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/59016.02.10 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток»

простягнення 3751,00 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:не зявились;

від відповідача:Гримашевич О.О. представник за довіреністю № 02/12-09 від 02.12.2009 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток»про стягнення 3751,00 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору UA 078/09/09 від 25.09.2009 року позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення вантажу на суму 6800,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобовязання з оплати послуг відповідач виконав частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 3400,00 грн., пеню у розмірі 51,00 грн. та збитки, спричинені оплатою наданої правової допомоги, у розмірі 300,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.12.2009 року.

Представник позивача у судове засідання 07.12.2009 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду надав документи на вимогу ухвали суду від 09.11.2009 року, клопотання про повернення після вирішення спору оригіналів поданих письмових доказів та клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.2009 року не зявився, витребувані ухвалою суду від 09.11.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представників сторін у судове засідання, неподання ними витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових письмових пояснень і доказів перешкоджали вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 28.12.2009 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, надав відзив на позовну заяву, усні пояснення по суті спору та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене відповідачем клопотання про продовження строку вирішення спору.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, в порушення пункту 4.2 договору UA 078/09/09 від 25.09.2009 року, позивач не надав відповідачу рахунок на оплату наданих послуг, акт виконаних робіт та оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної, а тому, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обовязку оплатити надані послуги не настав. Проти позовної вимоги про стягнення збитків, спричинених оплатою наданої правової допомоги, у розмірі 300,00 грн. відповідач заперечує, посилаючись на статтю 44 ГПК України, за змістом якої підлягають відшкодуванню витрати, повязані з оплатою послуг виключно адвоката.

Представник позивача у судове засідання 28.12.2009 року не зявився, вимоги ухвали суду від 07.12.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Беручи до уваги, що неявка представника позивача у судове засідання та неподання ним витребуваних письмових пояснень і доказів перешкоджали вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 26.01.2010 року.

Представник позивача у судове засідання 26.01.2010 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду надав витребувані ухвалою суду від 28.12.2009 року письмові пояснення та докази.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.01.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

Враховуючи те, що необхідність витребування від відповідача додаткових письмових пояснень перешкоджала вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 16.02.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2010 року подав письмові пояснення, витребувані ухвалою суду від 26.01.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача у судове засідання 16.02.2010 року не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток»(надалі відповідач) укладено договір UA 078/09/09 на транспортне обслуговування (надалі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобовязався здійснювати перевезення вантажів, наданих відповідачем, а відповідач зобовязався оплачувати надані послуги в порядку та на умовах, викладених в договорі.

Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач зобовязався не пізніше як за 2 дні до бажаної дати здійснення перевезення повідомляти позивача про його необхідність шляхом надання позивачу заявки, в якій зазначаються всі необхідні для перевезення відомості, а позивач, виходячи зі змісту підпунктів 2.2.3 та 2.2.4 пункту 2.2 договору, зобовязався здійснювати перевезення вантажів, наданих відповідачем згідно умов, викладених в заявках, або у випадку неможливості здійснення перевезення вантажу, наданого відповідачем згідно умов заявки, повідомити про це останнього не пізніше ніж за 2 дні до вказаного в заявці строку подання транспортного засобу під завантаження.

Пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі та скріплена печатками сторін. При цьому сторони обумовили, що визнають юридичну силу заявки-замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного звязку.

З наявної в матеріалах справи заявки (надалі заявка) судом вбачається, що згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору відповідач доручив, а позивач відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору прийняв до виконання замовлення на здійснення перевезення маршрутом м. Тарнув, Польща м. Київ, Україна.

Зобовязання зі здійснення перевезення вантажу згідно з заявкою позивач належним чином виконав, що підтверджується наданою суду міжнародною товарно-транспортною накладною № 001346.

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що вартість послуг позивача, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), вказується в заявках.

Заявкою сторони погодили, що ставка за перевезення складає 6500,00 грн. плюс вартість печаток.

Вартість печаток склала 300,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вартості печаток, вартість наданих послуг склала 6800,00 грн.

Виходячи зі змісту пунктів 4.2 та 4.3 договору оплачувати вартість послуг відповідач зобовязався на підставі оригіналів рахунку позивача, виставленого згідно з умовами договору, акту виконаних робіт та міжнародної товарно-транспортної накладної не пізніше 10-ти днів з моменту їх отримання, якщо інше не передбачено в заявці.

Заявкою сторони обумовили, що розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 5-7 банківських днів після отримання оригіналів документів.

Відповідач зазначає, що, в порушення пункту 4.2 договору, позивач не надав відповідачу передбачені документи, а тому, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обовязку оплатити надані послуги не настав.

Позивач надав суду рахунок на оплату наданих послуг, акт здачі-прийняття робіт, міжнародну товарно-транспортну накладну, однак належних доказів їх надсилання на адресу відповідача не подав.

Водночас, з наявного в матеріалах справи листа відповідача № 396 від 07.10.2009 року судом вбачається, що вказані документи відповідач отримував, оскільки в листі зазначені реквізити документів та висловлене заперечення їх прийняти.

Крім того, 08.10.2009 року платіжним дорученням № 357 відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг, перерахувавши на поточний рахунок позивача 3400,00 грн. При цьому, в графі платіжного доручення «Призначення платежу»значаться реквізити наданого суду рахунку на оплату послуг.

З огляду на вказане, суд вважає, що оригінали рахунку, акту виконаних робіт та міжнародної товарно-транспортної накладної були отримані відповідачем в день написання листа, тобто 07.10.2009 року.

Враховуючи зазначене, оплатити вартість послуг відповідач зобовязаний був у термін до 16.10.2009 року.

Тому, доводи відповідача щодо ненастання станом на день звернення до суду строку виконання відповідачем обовязку оплатити надані послуги суд вважає непереконливими та не приймає до уваги.

Вище вказувалося, що відповідач частково розрахувався за надані послуги, здійснивши на користь позивача переказ 3400,00 грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 3400,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частина 1 статті 909 ЦК України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобовязання щодо оплати послуг відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3400,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, у звязку з простроченням відповідачем виконання грошових зобовязань за договором, позивач просить стягнути з останнього пеню у розмірі 51,00 грн. за період з 09.10.2009 року по 23.10.2009 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати рахунків позивача, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Як зазначалося вище, оплатити вартість послуг відповідач зобовязаний був у термін до 16.10.2009 року. Таким чином, прострочення виконання зобовязання має місце з 17.10.2009 року.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Тому, нарахування пені можливе по 16.04.2010 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

Враховуючи зазначене, пеню за прострочення оплати вартості послуг суд розраховує в межах періоду, заявленого позивачем.

За перерахунком суду розмір пені складає:

3400,00 грн. * 20,5 % * 7 (з 17.10.2009 року по 23.10.2009 року) / 365 = 13,37 грн.

Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 13,37 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму витрат на правову допомогу у розмірі 300,00 грн., які в його розумінні є збитками, понесеними внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань з оплати наданих послуг.

На підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, останній надав суду укладений між позивачем як замовником та Приватним підприємством «Юридична фірма «Паритет Плюс»як виконавцем договір про надання юридичних послуг № 29 від 22.10.2009 року, відповідно до пункту 1.1 якого позивач доручив, а Приватне підприємство «Юридична фірма «Паритет Плюс» зобовязалося надати юридичну допомогу з питань повернення дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем, та платіжне доручення № 217 від 23.11.2009 року, згідно з яким позивач в рахунок плати за юридичні послуги переказав на користь Приватного підприємства «Юридична фірма «Паритет Плюс»300,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обовязок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязання. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України.

За своєю правовою природою збитки є обєктивним зменшенням майнових благ кредитора, які проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобовязання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання наступає незалежно від волевиявлення кредитора, як наслідок невиконання боржником зобовязання.

Обовязковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, наявність причинного звязку між діями особи та збитками, які складають обєктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто, збитки це обєктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і знаходить вияв у певних витратах.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає обєктивно, тобто, незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання чи неналежного виконання зобовязань.

Обовязковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний звязок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а порушення зобовязань причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового звязку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Витрати позивача на юридичні послуги Приватного підприємства «Юридична фірма «Паритет Плюс»у розмірі 300,00 грн. не є обєктивним зменшенням майнових благ позивача та не можуть в розумінні статті 22 ЦК України відноситись до збитків, які настали внаслідок порушення відповідачем зобовязань з оплати наданих послуг, оскільки відсутній причинно-наслідковий звязок. Зазначені витрати не мають обовязкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному звязку з порушенням відповідачем договірних зобовязань.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків, спричинених оплатою наданої правової допомоги, у розмірі 300,00 грн. суд вважає необґрунтованою та залишає без задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 909, 916 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Восток»(04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А; ідентифікаційний код 36058165) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79038, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну заборгованість у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 13 (тринадцять) грн. 37 коп., 92 (девяносто дві) грн. 82 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 23.02.2010 року.