Рішення № 8464601, 12.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/33-41/71612.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент»

доВідкритого акціонерного товариства «Укрнафта»

простягнення 182240,87 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Івахненко І.В. –дов. № юр. –615/д від 11.12.2009 року;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Закритого Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 169867,03 грн. –основного боргу, 10786,56 грн. –інфляційних втрат та 1587,28 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати проданого товару відповідно до Договору купівлі –продажу № 20/723 від 29 липня 2008 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/33 (суддя Паламар П.І.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року у справі № 42/33 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2009 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009 року у справі № 42/33 в частині відмови у позові про стягнення інфляційних втрат та річних скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 року справу № 42/33 було передано на новий розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 19.10.2009 року справу № 42/33 прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер 42/33-41/716, розгляд справи призначено на 16.11.2009 року.

На запит Вищого господарського суду України № 3.3-04/5416/3909 від 03.11.2009 року у зв’язку з надходженням касаційної скарги від Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта», справу було направлено до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 26.11.2009 року відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2009 року.

За резолюцією Голови Господарського суду м. Києва від 21.12.2009 року справу передано для подальшого розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 23.12.2009 року розгляд справи було призначено на 25.01.2010 року.

В судовому засіданні 25.01.2010 року представник позивача підтримав раніше подане уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 17274,15 грн. –інфляційних втрат, 2093, 82 грн. –3% річних та судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.01.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.01.2010 року у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 12.02.2010 року.

Представник позивача в судове засідання 12.02.2010 року не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.02.2010 року надав усні пояснення по суті спору, згідно з якими проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.02.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент», іменоване надалі «Продавець»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір купівлі –продажу № 20/723 –МТР (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію (далі – товар), відповідно до додатку, який є його невід’ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1 Договору умови постачання товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в додатку, що є його невід’ємною частинною.

Відповідно до пункту 3.2 Договору датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому –передачі товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї з сторін), в інших випадках –відмітка отримання на товаросупровідних документах.

Пунктом 3.4.2 Договору сторони узгодили, що після відвантаження продавець направляє покупцю оригінали рахунку –фактури, накладної, податкової накладної, дублікат залізничної накладної. відправлення вказаних документів здійснюється факсимільним зв’язком у день відвантаження товару, а на протязі двох днів оригінали цих документів направляються рекомендованим листом поштою.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 Договору ціна товару встановлюється у національній валюті України та вказується у додатку, що є невід’ємною частиною Договору. ціна товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений чинним законодавством України і вказується в додатку, що є його невід’ємною частиною.

Розділом 5 Договору сторони узгодили, що засобом платежів є національна валюта України –гривня. Покупець проводить оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, включаючи ПДВ до ціни товару на умовах, зазначених у додатку, що є його невід’ємною частиною.

Відповідно до пункту 5 Додатку до Договору умовами оплати є 25 % - передплата та 75% - по факту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив передплату за поставку кислоти плавікової в розмірі 57113,00 грн., на доказ чого надано платіжне доручення від 18.09.2008 року.

В свою чергу позивач на виконання умов Договору здійснив поставку товару на загальну суму 226980,03 грн., що засвідчується видатковими накладними № 7016 від 29 вересня 2008 року на суму 193491,17 грн., № 9383 від 13 жовтня 2008 року на суму 33488,86 грн. та довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей серія ЯОН № 781830/1573 від 26 вересня 2008 року, серія ЯОН № 782125/1866 від 13 жовтня 2008 року.

18.12.2008 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, на доказ чого надано фіскальний чек № 6818 від 18.12.2008 року та опис вкладення у цінний лист (копії в матеріалах справи), проте вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Під час розгляду справи відповідач повністю погасив заборгованість за поставлену кислоту плавікову в сумі 169867,03 грн., що підтверджується банківськими виписками від 02.02.2009 року на суму 69867,03 грн., від 16.03.2009 року на суму 100000,00 грн. та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2093,82 грн. та 17274,15 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням пункту 5 Додатку до Договору, здійснених поставок та проплат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 2060,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 15768,83 грн. перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем, а саме:

№ п/пПеріод заборгованостіПеріод прострочкиСума боргу, грн.Сума інфляції, грн.

1.з 14.10.2008 по 04.02.2009 рокуЗ жовтеня 2008 року по січень 2009 року169867,03 грн.14268,83 грн.

2.З 06.02.2009 року по 15.03.2009 рокуЛютий, березень 2009 року100000,00 грн.1500,00 грн.

Разом: 15768,83 грн. № п/пПеріод заборгованостіК –ть днів прострочкиСума боргу, грн.Сума 3% річних грн. 1.З 30.09.2008 року по 13.10.2008 року14136378,17 156,93 2.З 14.10.2008 року по 04.02.2009 року115169867,031591,63

3.З 06.02.2009 року по 15.03.2009 року39100000,00312,33

Разом: 2060,89 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1822,41 грн. –державного мита за подачу позову, 596,86 грн. –державного мита за подачу апеляційної скарги, 96,86 грн. –державного мита за подачу касаційної скарги та 118,00 грн. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому судом враховано, що відповідно п. 6.4 роз’яснення ВГСУ від 04.03.98 р. N 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Зважаючи на викладене, господарський суд розподіляє між сторонами судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням суми позовних вимог, які були заявлені позивачем в суді першої інстанції без врахування заяв про їх збільшення, які безпідставно заявлялись в інших судових інстанціях.

Крім того, слід зазначити, що згідно уточнення від 02.11.2009 року позивач просить стягнути з відповідача 19367,97 грн., проте мито не доплачено, тому з позивача підлягає до стягнення на користь Державного бюджету України 69,94 грн. державного мита.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»(місцезнаходження: 04053, м. Київ, Несторівський пров., 3 – 5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент»(місцезнаходження: 49041, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р –н, вул. Трудових Резервів, 6, код ЄДРПОУ 19313492) 15 768 (п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 83 коп. –інфляційних втрат, 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн. 89 коп. –3% річних, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 30 коп. –державного мита за подачу позову, 56 (п’ятдесят шість) грн. 24 коп. –мита за подачу апеляційної скарги, 9 (дев'ять) грн. 13 коп. –мита за подачу касаційної скарги, 11 (одинадцять) грн. 12 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент»(місцезнаходження: 49041, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р –н, вул. Трудових Резервів, 6, код ЄДРПОУ 19313492) на користь Державного бюджету України 69 (шістдесят дев'ять) грн. 94 коп. державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

25.02.2010 року