Рішення № 8464598, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/60224.02.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гольф Проект Україна»

про стягнення 49966,92 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Каратаєва Л.О.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 49966,92 грн. за договором оперативної оренди від 10.06.08 р. № С/R/14-08 та додаткової угоди № 01 до нього від 11.08.08 р., з яких: 44691,82 грн. заборгованості з орендної плати, 5275,10 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначених договору та угоди до нього.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.12.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

12.01.2010 р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 5377,71 грн. пені. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 08.02.2010 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.08 року між сторонами був укладений договір оперативної оренди № С/R/14-08 (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов’язався надати, а відповідач –прийняти у тимчасове користування (оперативну оренду) за плату будівельну техніку (надалі –обладнання), опис якої наведений в протоколі оренди, наведеному в додатку № 1 до даного договору, що є його невід’ємною частиною (протокол оренди).

Пунктом 1 додатку № 1 до договору визначено опис обладнання: специфікація –тип: бульдозер Caterpillar, модель: D5М LGP; маса: 13,5 тонн, ширина: 3350 мм, отвал: 2,34 м3 –3254мм; реєстраційний номер –10864КС; рік випуску –2002; заводський (серійний) номер –3СR01925; номер двигуна № 4ТF77494; колір –жовтий; вартість обладнання –817719,57 грн.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що строк оренди вказаний в протоколі оренди. Перебіг строку оренди починається з дня оформлення сторонами акту приймання-передачі обладнання та закінчується з дати оформлення сторонами акту повернення обладнання.

Пунктом 2 додатку № 1 до договору сторони погодили, що строк оренди складає 2 місяці.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач вищезазначене майно, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 12.06.08 р. (копія –у матеріалах справи).

Орендна плата та порядок розрахунків між сторонами визначений в розділі 5 договору, відповідно до якого плата за оренду обладнання є договірною і встановлюється в розмірі, вказаному в протоколі оренди. Розмір орендної плати може змінюватись та перераховуватись пропорційно зміні офіційного курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на дату здійснення відповідачем розрахунків згідно з умовами даного договору. Розмір орендної плати розраховано та вказано з урахуванням ліміту експлуатації обладнання відповідачем на протязі строку оренди, зазначеному в протоколі оренди. У випадку перевищення зазначеного ліміту експлуатації обладнання, відповідач додатково сплачує позивачу платіж за перевищення ліміту експлуатації обладнання, за ставкою, вказаному в протоколі оренди. Одночасно зі сплатою орендної плати за перший місяць оренди, відповідач сплачує на користь позивача резервний платіж, розмір якого наведено в протоколі оренди. Сторони узгодили, що грошові кошти резервного платежу, сплачені відповідачем згідно даного договору, позивач на власний розсуд може зарахувати в рахунок сплати заборгованості відповідача зі сплати орендних та інших платежів згідно даного договору у випадку закінчення оренди обладнання (включаючи випадки дострокового закінчення оренди обладнання), а також вартості ремонтних (відновлювальних) робіт, якщо їх проведення зумовлено внаслідок виникнення несправностей обладнання, які виникли з вини відповідача або обладнання повертається позивачу у належному стані. У випадку відсутності претензій позивача щодо стану обладнання після закінчення строку оренди, а також відсутності заборгованості відповідача зі сплати орендних та інших платежів згідно даного договору, сума резервного платежу підлягає поверненню відповідачу в повному обсязі (або частково, якщо частина коштів зарахована в рахунок погашення вищенаведеної заборгованості позивача або вартості відновлювального ремонту обладнання) на протязі 10 робочих днів з дати повернення обладнання позивачу.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується відповідачем передоплатою за кожний календарний місяць оренди в безготівковому порядку на поточний (розрахунковий) рахунок позивача протягом 3 робочих днів з дати отримання рахунку-фактури відповідачем від позивача. Платіж за перевищення ліміту експлуатації обладнання та інші платежі згідно даного договору сплачуються відповідачем протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідачем відповідного рахунку-фактури від позивача.

Пунктом 4 додатку № 1 до договору сторони погодили розмір орендної плати: за перший місяць –57408,00 грн., за 2 місяць –57408,00 грн. Розмір резервного платежу: 57408,00 грн.

Додатковою угодою № 01 від 11.08.08 р. до договору сторони, зокрема домовились продовжити строк оперативної оренди за цим договором, у зв’язку з чим внести зміни до п. 2 протоколу оренди (додаток № 01 до договору) та викласти його у такій редакції: строк оренди встановлено до 05.09.08 року включно.

05.09.09 р. відповідач передав, а позивач прийняв обладнання, що підтверджується актом повернення обладнання від 05.09.08р. (копія –у матеріалах справи).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надано відповідачу роботи (послуги) з оренди бульдозера на загальну суму 159507,82 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт: № ОУ-0000108 від 30.06.08 р. на суму 36358,40 грн., № ОУ-0000134 від 11.06.08 р. на суму 21049,60 грн., № ОУ-0000135 від 31.07.08 р. на суму 37037,42 грн., № ОУ-0000158 від 31.08.08 р. на суму 57408,00 грн., №ОУ-0000178 від 05.09.08 р. на суму 7654,40 грн.

На виконання умов договору позивач направив на адресу відповідача рахунки-фактури на загальну суму 65062,40 грн.: № СФ-00596 від 11.08.08 р. на суму 57408,00 грн., № СФ-14/619 від 05.09.08р. на суму 7654,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальними чеками від 22.10.09р. № 9914 та від 01.02.2010 р. № 6009, описами вкладення від 22.10.09 р. та від 01.02.2010р.

З довідки Публічного акціонерного товариства «ІНГ Банк Україна» від 21.01.2010р. № 41243 та графи «призначення платежу»наявної у матеріалах справи виписки з банківського рахунку позивача від 11.07.08 р. вбачається, що будь-яких коштів в рахунок сплати орендної плати за рахунками-фактурами № СФ-00596 від 11.08.08 р., № СФ-14/619 від 05.09.08р., виставлених відповідно до умов договору від 10.06.08 р. № С/R/14-08 від відповідача на рахунок позивача не надходило.

У той же час, представник позивача пояснив суду, що за період з серпня 2008 року до вересня 2008 року в погашення боргу за договором від 10.06.08 р. № С/R/14-08, позивачем зараховано частину грошових коштів, сплачених відповідачем, а саме: 20370,58 грн. Заперечень з приводу такого зарахування відповідач не висловлював.

Отже, як вбачається з матеріалів справи відповідач своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов договору від 10.06.08 р. № С/R/14-08в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у нього за період з серпня 2008 року до вересня 2008 року утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 44691,82 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за договором від 10.06.08 р. № С/R/14-08 позивач просить стягнути з відповідача 44691,82 грн. заборгованості з орендної плати за період з серпня 2008 року до вересня 2008 року.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору від 10.06.08 р. № С/R/14-08, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 44691,82 грн. заборгованості з орендної плати визнаються правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5377,71 грн. пені за періоди: з 15.08.08 р. до 13.02.09 р., з 11.09.08 р. до 12.03.09 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ч. 1 ст. 546, ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 13.2.1. договору передбачено, що за порушення зобов’язань за даним договором відповідач сплатить на користь позивача, у разі прострочення терміну сплати орендних та інших платежів згідно даного договору –пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що п. 5.4. договору передбачено обов’язок відповідача сплатити орендну плату протягом 3 робочих днів з дати отримання рахунку-фактури від позивача, а зазначені рахунки направлені на адресу відповідача лише 22.10.09 р., суд дійшов висновку, що прострочення відповідачем грошового зобов’язання (на яке позивачем нараховується пеня), з урахуванням поштового перебігу, виникло з 29.10.09 р.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 5377,71 грн. пені за визначений позивачем період визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України.

Звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»в якості доказу сплати державного мита було надано платіжне доручення від 10.08.09 р. № 1420001589 на суму 500,00 грн.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян (не менше 102 грн.) та не більше 1500 неоподаткованих мінімумів, а із позовних заяв немайнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За подачу вищезазначеної позовної заяви, відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” позивач повинен був сплатити з вимоги майнового характеру 1 % від ціни позову, тобто 499,66 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У процесі провадження у справі представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних в частині стягнення пені до 5377,71 грн., проте державного мита зі збільшеної суми не сплатив.

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

У разі якщо позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету (п. 4.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що на підставі статті 46 Господарського процесуального кодексу України з позивача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито в сумі 0,69 коп.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гольф Проект Україна»(03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19, ідентифікаційний код 35076120) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 30178004) 44691 (сорок чотири тисячі шістсот дев’яносто одну) грн. 82 коп. заборгованості з орендної плати, 446 (чотириста сорок шість) грн. 91 коп. державного мита, 210 (двісті десять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 30178004) в доход Державного бюджету України 00 (нуль) грн. 69 коп. державного мита.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б.