Рішення № 8464459, 27.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/3527.01.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс»

доЗакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»

простягнення 1468,32 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача –Кузьменко Н.В. (довіреність № 14 від 01.09.2009); від відповідача –не з’явився. СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс»(далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»(далі –відповідач) 1389,64 грн. страхового відшкодування, 5,03 грн. 3% річних, 12,51 грн. інфляційних втрат, 61,14 грн. пені, всього 1468,32 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань відповідно до Ковер-ноти № 18/12 від 19.12.2008, укладеної між позивачем та відповідачем на підставі договору про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії) № 88/07-П від 02.04.2007, укладеного між позивачем та відповідачем, (далі –Договір страхування) щодо перерахування у встановлений пунктом 8.11.4 Ковер-ноти від 19.12.2008 строк своєї частки страхового відшкодування.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.2007 між позивачем (Перестрахувальник) та відповідачем (Перестраховик) було укладено Договір страхування, відповідно до пункту 1.1 якого на підставі цього Договору страхування сторони укладають факультативні договори перестрахування (Ковер-ноти), які мають юридичну силу та тягнуть за собою відповідальність сторін. Кожний Ковер-нот є незалежним від умов будь-якого іншого Ковер-Ноту, укладеного сторонами. Якщо будь-яке з положень Ковер-ноту не співпадає з умовами цього Договору страхування, то вирішальним має бути положення, викладене в Ковер-ноті, як остаточне узгодження сторін.

Відповідно до пункту 9.1.10 Договору страхування Перестрахувальник зобов’язаний для отримання від Перестраховика відшкодування надати останньому документи по страховому випадку згідно з відповідним переліком, зазначеним у правилах та/або оригінальному договорі страхування, але перелік повинен бути не менш ніж наступний: письмова заява Перестрахувальника з розрахунком суми відшкодування, яку повинен сплатити Перестраховик; копія письмової заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування; копія платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів з рахунку або видаткового касового ордеру про виплату Перестрахувальником страхового відшкодування; копія страхового акта; копії оригінального договору страхування (страхового полісу) та документів, які були зібрані при розслідуванні обставин страхового випадку.

Згідно з пунктом 9.3.1 Договору страхування Перестраховик зобов’язаний сплатити відшкодування, яке належить до сплати Перестрахувальнику згідно з умовами відповідного Ковер-ноту.

На виконання умов Договору страхування, 19.12.2008 позивач та відповідач уклали Ковер-ноту № 18/12, відповідно до якої позивачем було перестраховано ризик за договором добровільного страхування наземного транспорту № 018/08-Т від 19.12.2008, укладеного між позивачем та Ступак К.В., об’єктом страхування згідно якого був автомобіль HYUNDAI SANATA FE державний номерний знак АА 5022 ІВ (далі –автомобіль «HYUNDAI»), а частка відповідальності відповідача становила 18,085% (пункт 8.5 Ковер-ноти № 18/12).

Відповідно до пункту 8.11.4 Ковер-ноти № 18/12 при настанні страхового випадку Перестраховик зобов’язується перерахувати свої частини страхового відшкодування протягом 15 (п’ятнадцяти) банківських днів, з дати отримання документів на урегулювання збитків, на розрахунковий рахунок Перестрахувальника (Страховика), або безпосередньо Страхувальнику в разі неплатоспроможності Страховика (за заявою Страховика). Перелік документів на урегулювання збитків не може бути більшим, ніж передбачено оригінальним договором страхування. Перестраховик не звільняється від оплати своєї частки страхового відшкодування Перестрахувальнику в разі, якщо оплата страхового відшкодування Перестрахувальником (Страховиком) Страхувальнику була зроблена після закінчення строку дії Ковер-ноту (за умови, що страховий випадок по договору страхування відбувся в період дії Ковер-ноту).

21.07.2009 із застрахованим автомобілем «HYUNDAI»стався страховий випадок, а саме ДТП, в результаті якого власнику автомобіля «HYUNDAI»було завдано збитків. Розрахунок частини страхового відшкодування разом з пакетом всіх необхідних документів передбачених пунктом 9.1.10 Договору страхування був направлений позивачем на адресу відповідача листом № 192 від 11.09.2009, який відповідач отримав 16.09.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи. Загальний розмір збитків відповідно до страхового акта № 01/08-2009 від 25.08.2009 становить 7600,93 грн., а частка відповідача відповідно до розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем становить 1389,64 грн.

Відповідач залишив вказаний лист без відповіді, а вимогу позивача щодо сплати своєї частки страхового відшкодування у сумі 1389,64 грн. без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 987 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Таким чином, за своєю правовою природою Договір є договором перестрахування, оскільки його положення відповідають вищевказаним приписам чинного законодавства України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач відповідно до умов пункту 8.11.4 Ковер-ноти № 18/12 повинен був здійснити сплату своєї частки страхового відшкодування у сумі 1389,64 грн. в строк до 07.10.2009.

Проте, відповідач, як у встановлений пунктом 8.11.4 Ковер-ноти № 18/12 строк, свого зобов’язання щодо сплати своєї частки страхового відшкодування у сумі 1389,64 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 1389,64 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 5,03 грн. 3% річних та в сумі 12,51 грн. інфляційних втрат. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає нормам законодавства та матеріалам справи.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 10.8 Договору страхування у разі порушення узгоджених строків сплати платежів за цим Договором страхування (Ковер-нотом), сторона, яка не виконала зобов’язання, сплачує інші стороні, за її письмовою вимогою, пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 61,14 грн. за період з 08.10.2009 до 20.11.2009 в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи приписи частини 6 статті 232 ГК України та приписи статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»Позивач повинен був нараховувати Відповідачу пеню у розмірі, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, суд, на підставі статті 55 ГПК України, здійснює розрахунок пені відповідно до приписів частини 6 статті 232 ГК України, статей 253, 254 ЦК України та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»:

Сума простроченої виплати частки страхового відшкодування,

грн.Період простроченняКількість днів простроченняПодвійна облікова ставка НБУНарахована сума пені, грн.

1389,6408.10.2009 –20.11.20094420,5%34,34 Тому, суд стягує з відповідача 34,34 грн. пені.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Галактика»(03115, м. Київ, вул. Котельникова, 23, ідентифікаційний код 30026143, р/р 265013768101 в ЗАТ «Банк-Петрокоммерц-Україна», МФО 300120, а у випадку відсутності коштів із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс»(03187, м. Київ, проспект Глушкова, 1, ідентифікаційний код 13525951) 1 389 (одну тисячу триста вісімдесят дев’ять) грн. 64 коп. боргу, 12 (дванадцять) грн. 51 коп. інфляційних втрат, 5 (п’ять) грн. 03 коп. 3% річних, 34 (тридцять чотири) грн. 34 коп. пені, а також 100 (сто) грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 22.02.2010