Ухвала суду № 84641623, 19.09.2019, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/1442/19

Провадження №2/557/641/2019

УХВАЛА

19 вересня 2019 року смт. Гоща

Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Пацко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання правочину не дійсним.

В своїй позовній заяві позивач просив суд визнати недійсним Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №886477, укладений 18.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_2 м ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленних порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із абзацу 2 підпункту 1 пункту 1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що позивач безпідставно посилається на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», і тому при зверненні до суду з позовом не сплатив судовій збір, що передбачено ч.4 ст.177 ЦПК України.

Так, позивачем не враховано наступні положення законодавчих актів, а саме:

Відповідно до п.23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до п.п. 9, 11 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не повязаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач» у договорі про споживчий кредит зазначаються: тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту.

Проаналізувавши вищевказані норми права вбачається, що споживчий кредит це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається. Сутнісна ознака споживчого кредиту кредитування кінцевого споживання. Споживчий кредит дає змогу населенню споживати товари і послуги до того, як споживачі спроможні їх оплатити.

Суб`єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Традиційно кредитування фізичних осіб здійснюється переважно ощадними та іпотечними банками. У силу специфіки сфери кінцевого споживання виникає необхідність входження у відносини споживчого кредитування такого суб`єкта як торговельні організації, що здійснюють посередницьку діяльність з купівлі-продажу товарів і надання послуг. Споживчий кредит є формою допомоги торговельним закладам у збуті (продажу) товарів.

Об`єктом споживчого кредиту є витрати, пов`язані із задоволенням потреб населення.

Заведено поділяти ці витрати на дві групи:

1) витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);

2) витрати на задоволення потреб капітального або інвестиційного характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач помилково і безпідставно вважає, що він є споживач, оскільки оскаржуваний ним договір про надання фінансового кредиту, укладений 18.05.2019 року між ним та відповідачем не є споживчим кредитом, так як згідно умов цього договору кредит у розмірі 2700,00 грн., який надається позивачу не передбачено, що буде використаний на придбання товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, позивачу необхідно виконати положення ч.4 ст. 177 ЦПК України та ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», тобто сплатити судовий збір за вимогу не майнового характеру 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оригінал документа про сплату судового збору надати до позовної заяви.

З огляду на викладене позивачу потрібно оплатити судовий збір в сумі 768,40 грн. та надати доказ про сплату судового збору (оригінал квитанції) або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір необхідно сплатити за такими реквізитами:

Рахунок отримувача: 31216206017065

Отримувач: УК у Гощанському району

Банк отримувача: Казначейство України

Код отримувача (код за ЄДРПОУ):37870717

Код банку отримувача:899998

Також суд роз`яснює, оскільки позивач в даних правовідносинах не є споживачем, тому позов необхідно пред`являти за місцем знаходження юридичної особи, що передбачено ч.2 ст.27 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-19, 23, 33, 34, 49, 136, 174-177, 184, 185, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання правочину не дійсним - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати семи днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Пацко