Рішення № 8464135, 21.01.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-23/4668-2009-7/75921.01.10 За позовом Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопськ

до Міністерства оборони України

Квартирно експлуатаційної частини м. Євпаторії

про стягнення 191 921,53 грн.          

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Русович О.В.- довіреність б/н від 01.01.2009;

від відповідача -1: не з’явились;

від відповідача-2: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з Військового комісаріату АР Крим 191 921,53 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договорами № 69 від 04.01.2006 та № 70 від 04.01.2006 на постачання теплової енергії у гарячій воді, не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 92 557, 81 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 92 557, 81 грн. - боргу, 40552, 35 грн. –пені, 51958, 77 грн. –індексу інфляції, 6852, 60 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –1961, 00 грн. –державного мита, 315, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 01.10.2009 залучено до участі у справі іншого відповідача КЕВ м. Сімферополь, якого в подальшому було замінено на Квартирно експлуатаційної частини м. Євпаторії.

Ухвалою від 20.10.2009р., судом замінено відповідача - Військовий комісаріат АР Крим на належного - Міністерство оборони України на підставі того, що у кінці 2007р. Військовий комісаріат АР Крим був реорганізований та не має права юридичної особи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.11.2009 передано справу за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 23.11.2009 розгляд справи призначено на 17.12.2009 з присвоєнням їй порядкового номеру 2-23/4668-2009-7/759.

17.12.2009 представники відповідачів у судове засідання не з’явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 21.01.2010.

18.01.2010 відповідач-2 надіслав відзив на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, у зв’язку з тим, що він не є належним відповідачем.

21.01.2010 р. представники відповідача-1 та відповідача-2 повторно в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.01.2010 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2006 року між позивачем та Військовим комісаріатом АР Крим (споживач) було укладено Договір № 69 та Договір № 70 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договори), згідно з умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2.1 Договорів теплоенергія надається споживачу в обсягах згідно Додатка 1 до Договору на такі потреби: опалення - у період опалювального сезону; гаряче водопостачання.

Визначення кількості спожитої теплової енергії протягом звітного періоду здійснюється по приладах обліку (п. 5.1. Договорів).

Розрахунки за теплову енергію здійснюється за тарифами, затвердженими у встановлено порядку (п. 6.5. Договорів).

Відповідно до п. 6.3 Договорів термін внесення платежів - не пізніше 10-го числа наступного за розрахунковим місяця (п.6.5 Договору).

Позивач свої зобов’язання за Договорами виконав належним чином, в період з квітня 2008 року по червень 2009 року поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується актами приймання-передачі, актами звірки та рахунками фактури, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Відповідач свої зобов’язання за договором повністю не виконав, заборгувавши позивачу 92 557, 81грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тому, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 92 557, 81 грн. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути 51958, 77 грн. –індексу інфляції та 6852, 60 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Споживач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 7.1.3. Договорів, просить стягнути пеню, яка за розрахунками позивача становить 40552, 35 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 7.1.3. Договорів передбачено за несвоєчасне виконання розрахунків за теплоенергію - пеня в розмірі 0,5 % від належної до оплати суми, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання споживачем взятих на себе зобов’язань підлягають зменшенню до 1000, 00 грн.

Згідно розпорядження Головного Квартирно Експлуатаційного Управління Збройних Сил України від 14.03.2007 року №303/2/9-110 у 2007 році оплата за комунальні послуги та енергоносії здійснювалась Міністерством оборони України лише за військкомати, які розміщені на фондах Міністерства оборони України.

Враховуючи те, що оплату комунальних послуг за військові комісаріати покладено на Міністерство оборони України, в задоволені позовних вимог до Квартирно експлуатаційної частини м. Євпаторії слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на Міністерство оборони України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Комунального підприємства теплових мереж м. Красноперекопськ (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 10, код ЄДРПОУ 20723344) – 92 557 (дев’яносто дві тисячі п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 81 коп. –основного боргу, 51958 (п’ятдесят одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 77 коп. –індексу інфляції, 6852 (шість тисяч вісімсот п’ятдесят дві) грн. 60 коп. –3% річних, 1000 (одна тисяча) грн. –пені, 1919 (одна тисяча дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 22 коп. – державного мита, 315 (триста п'ятнадцять) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

4.          Повернути Комунальному підприємству теплових мереж м. Красноперекопськ (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Привокзальна, 10, код ЄДРПОУ 20723344) надмірно сплачене державне мито із Державного бюджету України перераховане платіжним дорученням № 3639 від 26.03.2007 в розмірі 41 (сорок одна) грн. 78 коп. (оригінал платіжного доручення № 3639 від 26.03.2007 знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко