Постанова № 8464094, 22.01.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-5116/10/1070 22 січня 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Гончаровій А.О., за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, відповідач: - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршляхбуд» про стягнення податкової заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У березні 2009 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Макарівському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршляхбуд» про стягнення податкової заборгованості в сумі 71802,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом за податком з доходів фізичних осіб. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача податкової заборгованості.

Ухвалою від 04.03.2009 судом відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено на 23.06.2009, відкладено на 06.10.2009, 22.01.2010 у зв’язку з неявкою до суду представника відповідача.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. Судові повідомлення надсилалися відповідачу за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, однак, вони повернулися до суду в зв’язку з відмовою адресата від одержання кореспонденції, що підтверджується довідкою підприємства зв’язку. За таких обставин, судом прийнято рішення про здійснення судового розгляду за відсутності представника відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду надіслав. Таким чином, справа розгадалась судом за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укршляхбуд» є юридичною особою, що зареєстрована 18.07.2003 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області (номер запису у журналі обліку реєстраційних справ – 1618), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Макарівському районі Київської області з 22.06.2003 за № 44.

У лютому 2007 року ДПІ у Макарівському районі проведено невиїзну позапланову документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (акт перевірки від 05.02.2007 № 22/17-0/32449327).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог підпунктів 9.10.1, 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», що виявилось у неподанні звіту про використання коштів у зв’язку з виконанням цивільно-правової угоди, а також невнесенні до каси підприємства надміру витрачених коштів.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2007 № 0003041700/0, згідно з яким податковий орган визначив відповідачу податкове зобов’язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 71802,96 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення вручено представнику відповідача 02.03.2007 та не оскаржено ним в установленому порядку.

На день судового розгляду загальна відповідач суму заборгованості не сплатив, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є, зокрема, резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Згідно із статтею 3 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Ставка податку встановлена статтею 7 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» і становить, зокрема, 15 відсотків від об’єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. При цьому, в силу пункту 1.15 статті 1 вказаного Закону податковим агентом вважається – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В силу пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Пунктом 20.2 статті 20 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено фінансово відповідальних за порушення норм цього Закону осіб, а саме: при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, фінансово відповідальними є такі особи.

Відповідно до підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу з цього податку, є податковий агент.

Згідно з підпунктом 9.10.1 пунтку 9.10 статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Згідно з підпунктом 9.10.2 пунтку 9.10. статті 9 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-III) податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ передбачено, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (якщо здійснюється оскарження визначеного податкового зобов’язання).

У разі визначення податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов’язаний погасити нараховану суму податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III, є виключно податкові органи.

Згідно з пунктом 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача податкової заборгованості, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача податкового боргу. Відповідач жодних заперечень проти позову суду не надав.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони — суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укршляхбуд» до державного бюджету податкову заборгованість за податком з доходів найманих працівників в сумі 71802 (сімдесят одна тисяча вісімсот дві) гривень 96 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 25 січня 2010 року.