Постанова № 8464024, 29.01.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а-1000/10/1070 29 січня 2010 року м. Київ

Київський окружний адміністративний суд в особі судді Волкова А.С., при секретарі судового засідання Гончаровій А.О., за участю представників:

позивача - Кириченка Б.Б., відповідача: - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Переяслав-Хмельницької обєднаної державної податкової інспекції в Київській області до Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницький міський ринок» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

в с т а н о в и в:

У червні 2009року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Переяслав-Хмельницька обєднана державна податкова інспекція Київської області з позовом до Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницький міський ринок» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 880,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у звязку з порушенням відповідачем вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР) з відповідача підлягають стягненню штрафні (фінансові) санкції, які визначено на підставі рішення від 26.11.2008 №0001302301.

Ухвалою від 19.06.2009 року судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 02.10.2009, однак, судове засідання відкладено на 29.01.2010 у звязку з неявкою до суду представника відповідача.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час до суду зявився представник позивача. Представник відповідача до суду двічі не зявився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Неприбуття в судове засідання представників сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин суд вирішив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Комунальне підприємство «Переяслав-Хмельницький міський ринок» є юридичною особою, що зареєстрована 08.08.1996 Виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Переяслав-Хмельницькій обєднаній державній податковій інспекції Київської області.

У жовтні 2008 року посадовими особами Державної податкової адміністрації Київської області проведено перевірку дотримання відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (акт перевірки від 30.10.2008 №3277/1000/23/24218465).

За наслідками перевірки встановлено такі порушення: сума готівкових коштів у місці проведення розрахунків не відповідала сумі готівки, яка зазначена у поточному звіті РРО на суму 176,00 грн. (порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР).

За результатами перевірки податковим органом прийнято рішення від 26.11.2008 №0001302301 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій на суму880,00 грн. Вказане рішення вручено відповідачу під розписку 26.11.2008 і ним не оскаржено в установленому законом порядку.

Суму штрафних санкцій відповідач також не сплатив, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно зі статтею 22 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Розмір неоподатковуваного мінімуму встановлено Указом Президента України від 25.08.1996 № 762/96 і становить 17,00 грн.

Статтею 15 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно з розрахунком фінансових санкцій до рішення про застосування до відповідача фінансових санкцій, розмір фінансових сан кцій визначено податковим органом в сумі 880,00 грн. виходячи з таких даних: перевіркою встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті на 176,00 грн., що у п'ятикратному розмірі становить 880,00 грн.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем надано суду докази наявності у відповідача заборгованості перед державним бюджетом за штрафними (фінансовими) санкціями, наявності у позивача компетенції відносно стягнення з відповідача такої заборгованості, а також правильності нарахування передбачених законом штрафних санкцій.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги те, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Переяслав-Хмельницький міський ринок» до Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції в сумі 880 (вісімсот вісімдесят) гривень.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 1 лютого 2010 року.