Рішення № 8464004, 22.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/1222.02.10 За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Вектор –ВС»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Євразія –Фінанс»

про

За зустрічним

позовом

до

простягнення 567 275, 24 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія –Фінанс»

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Вектор –ВС»

стягнення 69345, 21 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача (за первісним позовом): Сичов О.О. –представник за довіреністю від 18.01.2010 року; Князєв С.В. –представник за довіреністю від 01.12.2009 року;

Від відповідача (за зустрічним позовом):Лимар Ю.М. –представник за довіреністю від 11.03.2009 року;

Гончаренко В.В. –представник за довіреністю від 11.03.2009 року ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Вектор –ВС»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Фінанс»про стягнення заборгованості у розмірі 541480, 79 грн. –основного боргу, 624, 52 грн. –інфляційних нарахувань, 3213, 05 грн. –3 % річних та 21956, 88 грн. - пені, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за виконані роботи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 19.01.2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.01.2010 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2010 року подав витребувані ухвалою суду докази та усно заперечував проти відкладення розгляду справи. Зокрема, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 044532 від 19.01.2010 року вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи –Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія-Фінанс»є: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем ії державної реєстрації. Так, позивача зобов’язано направити відповідачу позовну заяву з додатками за адресою, вказаною у витязі з ЄДРПОУ.

У судовому засіданні 19.01.2010 року оголошено перерву до 01.02.2010 року.

25.01.2010 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем була подана зустрічна позовна заява, відповідно до якої останній просить суд стягнути з ТОВ «ТВП Вектор –ВС»проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 40027, 40 грн. та пеню у розмірі 29317, 81 грн. за порушення встановлених договором строків виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 27.01.2010 року зустрічну позовну заяву ТОВ «Євразія-Фінанс»прийнято до розгляду з первісним позовом та призначено розгляд на 01.02.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.02.2010 року подав письмовий відзив на зустрічну позовну заяву та заявив про збільшення позовних вимог. Зокрема, позивач зазначив, що сума основного боргу залишається у розмірі 541480, 79 грн. –основного боргу, а штрафні санкції збільшуються до 1591, 45 грн. –інфляційних нарахувань, 4138, 16 грн. –3 % річних та 37894, 30 грн. - пені. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 50000, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.02.2010 року проти первісного позову в частині стягнення основного боргу та пені не заперечував, а також надав усні пояснення на зустрічний позов.

Крім того, сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи до 22.02.2010 року.

17.02.2010 року відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якого зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази оплати послуг адвоката по договору № 97/09 від 01.12.2009 року, оскільки в акті прийому-передачі виконаних адвокатських послуг, вказано, що адвокатські послуги надані згідно умов договору № 97/09 від 19.01.2009 року, а в платіжному дорученні № 4768 від 28.01.2010 року зазначено призначення платежу: «оплата за адвокатські послуги, згідно акту до договору № 97/09 від 19.01.2010 р.».

19.02.2010 року представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог. Позивач зазначив, що сума основного боргу залишається у розмірі 541480, 79 грн., а штрафні санкції збільшуються до 25 347, 49 грн. –інфляційних нарахувань, 5 160, 67 грн. – 3 % річних та 46602, 64 грн. - пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

09.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВП Вектор –ВС»(надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євразія –Фінанс»(надалі - підрядник) був укладений договір підряду № 09-10-035 (надалі –договір), за яким підрядник зобов’язується на свій ризик, власними силами за завданням замовника, поставити та виконати комплекс робіт по монтажу шинопроводу на об’єкті замовника, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100 (корпус № 2А- Корпус № 4), згідно з затвердженою ПКД та встановленої договірної ціни, а замовник зобов’язується прийняти виконані роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт та матеріалів становить: 1624730, 00 грн. (з них вартість матеріалів 1399730, 00 грн. та вартість робіт 225000, 00 грн.).

Згідно із п. 4.2 договору замовник проводить розрахунки з підрядником згідно погодженого сторонами графіка фінансування, а саме:

-          30% тобто 487000, 00 грн. –авансовий платіж в жовтні 2008 року;

-          30% тобто 487000, 00 грн. –другий платіж в листопаді 2008 року;

-          40% тобто 650730, 00 грн. –остаточний платіж після закінчення монтажу та підписання акту виконання робіт протягом 5 (п’яти) банківських днів.

15.07.2009 року сторони підписали додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до договору підряду № 09-10-035 від 09.10.2008 року, відповідно до якої прийшли згоди про виконання додаткових робіт, а саме: приєднання магістрального шинопровода ВВІ 2*1000А ІР55/ІР68 в ГВРЩ-1 та приєднання 2-х розподільних шаф номіналом 1000А до шин ГВРЩ-2 кабельною лінією 5*2 (1*240Cu).

Загальна вартість робіт і матеріалів складає: 1705480, 80 грн. (п. 2.1 додаткової угоди).

Згідно п. 4.2 додаткової угоди замовник проводить розрахунки з підрядником згідно погодженого сторонами графіка фінансування, а саме:

-          авансовий платіж 487000, 00 грн. –в жовтні 2008 року;

-          другий платіж 487000, 00 грн. –в грудні 2008 року;

-          третій платіж 100000, 00 грн. –в червні 2009 року;

-          четвертий платіж 375577, 52 грн. до 31.08.2009 року включно;

-          п’ятий платіж 127951, 64 грн. до 30.09.2009 року включно;

-          остаточний платіж 127951, 64 грн. після закінчення монтажу та підписання акту виконання робіт та матеріалів протягом 5 (п’яти) банківських днів.

Відповідач здійснив авансовий платіж, другий та третій платежі у сумі 487000, 00 грн., 487000, 00 грн. та 100000, 00 грн. відповідно у строки встановлені договором, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

В той же час, четвертий платіж був сплачений відповідачем частково у сумі 90000, 00 грн. та з порушенням строків, а саме 11.09.2009 року. П’ятий платіж відповідач не здійснив.

Незважаючи на здійснення відповідачем оплати не у повному обсязі, позивач виконав, а відповідач прийняв роботи, що підтверджується актом прийому-здачі підрядних робіт від 30.07.2009 року на суму 225000, 00 грн. та актом прийому-здачі додаткових робіт від 02.11.2009 року на суму 80750, 80 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками.

Крім того, позивач передав відповідачу матеріали на суму 1399729, 99 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000792 від 13.05.2009 року. Матеріали були отримані уповноваженим представником відповідача Панченко В.П., яка діяла на підставі довіреності № 53 від 14.05.2009 року.

Враховуючи умови п. 4.2 додаткової угоди остаточний розрахунок за виконані роботи відповідач повинен був здійснити у строк до 09.11.2009 року.

Відповідач оплату за виконану роботу у повному обсязі не здійснив, таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на день подання позовної заяви становить 541480, 79 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір містить елементи різних договорів (є змішаним договором), а саме елементи договору поставки та договору підряду.

Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що позивач роботи виконував повільно та виконав їх з у повному обсязі з порушенням строку, а саме 02.11.2009 року, тоді як згідно графіком виконання, строк виконання робіт становить 8 тижнів починаючи з 09.10.2008 року. Таким чином, позивач повинен був виконати роботи у строк до 04.12.2008 року.

Однак, згідно із п. 3.3.2 договору встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, відповідач міг скористатися своїм правом та відмовитися від договору підряду № 09-10-035 від 09.10.2008 року. Натомість відповідач роботи виконані позивачем прийняв, що підтверджується підписаними сторонами актом прийому-здачі підрядних робіт від 30.07.2009 року та актом прийому-здачі додаткових робіт від 02.11.2009 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за виконані роботи відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані роботи в розмірі 541480, 79 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач, також заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 46 602, 64 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 6.2 договору встановлено, що у випадку, якщо замовник порушив грошові зобов’язання, він сплачує на користь підрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені становить:

375 577, 52 грн. (заборгованість по четвертому платежу) * 20,5% * 10 (з 01.09.2009 року по 10.09.2009 року) / 365 = 2 109, 41 грн.

285 577, 52 грн. (заборгованість по четвертому платежу) * 20,5% * 165 (з 11.09.2009 року по 22.02.2010 року) / 365 = 26 464, 82 грн.

127951, 64 грн. (заборгованість по п’ятому платежу) * 20,5% * 145 (01.10.2009 року по 22.02.2010 року) / 365 = 10420, 17 грн.

127951, 64 грн. (заборгованість по остаточному платежу) * 20,5% * 105 (10.11.2009 року по 22.02.2010 року) / 365 = 7 545, 64 грн.

Отже, загальний розмір пені за перерахунком суду складає 46 540, 04 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього збитки від інфляції у сумі 1 591, 45 грн. та 3% річних у розмірі 4138, 16 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних становить:

375 577, 52 грн. (заборгованість по четвертому платежу) * 3% * 10 (з 01.09.2009 року по 10.09.2009 року) / 365 = 308, 69 грн.

285 577, 52 грн. (заборгованість по четвертому платежу) * 3% * 165 (з 11.09.2009 року по 22.02.2010 року) / 365 = 3 872, 90 грн.

127951, 64 грн. (заборгованість по п’ятому платежу) * 3% * 145 (01.10.2009 року по 22.02.2010 року) / 365 = 1 524, 90 грн.

127951, 64 грн. (заборгованість по остаточному платежу) * 3% * 105 (10.11.2009 року по 22.02.2010 року) / 365 = 1 104, 24 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 6 810, 73 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач клопотання про вихід за межі позовних вимог не заявляв, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 5 160, 67 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір індексу інфляції становить:

285 577, 52 грн. * 105,62% (зведений індекс за вересень-січень 2010 року) –285577, 52 грн. = 16049, 46 грн.

127951, 64 грн. * 104,78% (зведений індекс за жовтень-січень 2010 року) –127951, 64 грн. = 6 116, 09 грн.

127951, 64 грн. * 103,85% (зведений індекс за листопад-січень 2010 року) –127951, 64 грн. = 4 926, 14 грн.

Таким чином, за перерахунком суду збитки від інфляції становлять 27 091, 69 грн.

Оскільки, позивач клопотання про вихід за межі позовних вимог не заявляв, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції у розмірі заявленому позивачем до стягнення, а саме 25 347, 49 грн.

В зв’язку з зверненням позивача за кваліфікованою юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат понесених у зв’язку з захистом та відновленням порушеного права на оплату адвокатських послуг, відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:

- належним чином завірену копію договору № 97/09 про надання адвокатських послуг від 01.10.2009 року, укладеного між позивачем, як замовником, та Князєвим Сергієм Володимировичем, як адвокатом;

- належним чином завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Князєва С.В.;

- належним чином завірену копію акту прийому-передачі виконаних адвокатських послуг по договору № 97/09 на суму 50 000, 00 грн.;

- належним чином завірену копію платіжного доручення № 4768 від 28.01.2010 року на суму 50 000, 00 грн., відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти за надані послуги адвоката.

Заперечуючи належність зазначених доказів, відповідач вказує, що договір про надання адвокатських послуг № 97/09 датований 01.12.2009 року, проте в акті прийому-передачі виконаних адвокатських послуг від 19.01.2010 року вказано, що адвокатські послуги надані відповідно до умов договору № 97/09 від 19.01.2009 року.

Дослідивши акт прийому-передачі виконаних адвокатських послуг по договору № 97/09 та договір № 97/09 про надання адвокатських послуг, суд приходить до висновку, що зазначення в п. 1 акту дату договору 19.01.2009 року є опискою. Крім того, суд зазначає, що договір № 97/09 про надання адвокатських послуг містить лише загальні положення надання юридичних та адвокатських послуг, водночас в акті прийому-передачі виконаних адвокатських послуг вказано, які саме послуги були надані адвокатом та отримані позивачем та вартість наданих послуг. Зазначений акт підписаний позивачем та адвокатом, а тому він є належним доказом надання адвокатських послуг навіть без попереднього укладення сторонами договору про надання адвокатських послуг.

Також, відповідач зазначає, що в платіжному дорученні № 4768 від 28.01.2010 року зазначено призначення платежу: «оплата за адвокатські послуги, згідно акту до договору № 97/09 від 19.01.2010 р.», в той же час наданий позивачем договір про надання адвокатських послуг № 97/09 датований 01.12.2009 року.

Однак суд зазначає, що в платіжному дорученні № 4768 від 28.01.2010 року, дата 19.01.2010 р. відносить не до договору № 97/09, а до акту, оскільки саме акт прийому-передачі виконаних адвокатських послуг підписаний 19.01.2010 року.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем надані належні докази отримання та оплати адвокатських послуг.

Положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки, позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита та оплати послуг адвоката, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Беручи до уваги вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення витрат на оплату адвокатських послуг у розмірі 50000, 00 грн.

Крім того, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, відповідно до якого зазначає, що позивач виконав встановлені договором роботи з простроченням, а тому просить стягнути з позивача відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 40027, 40 грн. за період з 10.01.2009 року по 14.05.2009 року та пеню за прострочення виконання робіт у розмір 29317, 81 грн. за період з 10.01.2009 року по 30.07.2009 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що за порушення підрядником строків виконання робіт останній сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 2.3 договору строк виконання робіт складає згідно погодженого сторонами графіка виконання робіт додаток № 3, що є невід’ємною частиною даного договору.

Як передбачено графіком виконання робіт, строк виконання робіт становить 8 тижнів починаючи з 09.10.2008 року. Таким чином, позивач повинен був виконати роботи у строк до 04.12.2008 року.

Враховуючи зазначене, прострочення виконання робіт почалося з 05.12.2008 року.

Суд звертає увагу відповідача на те, що він помилково дійшов висновку про те, що позивач мав право призупинити виконання робіт на 2,5 тижні, оскільки другий платіж ним проведено з простроченням. Так, із матеріалів справи вбачається, що другий платіж відповідач здійснив 19.12.2008 року, водночас згідно п. 4.2 додаткової угоди другий платіж потрібно було виконати в грудні 2008 року, а тому відповідач перерахував кошти без прострочення строку зазначеного в додатковій угоді.

Відповідач просить стягнути пеню за період з 10.01.2009 року до 30.07.2009 року.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тому, нарахування пені має здійснюватися до 05.06.2009 року.

Таким чином, розмір пені становить:

225000, 00 грн. (заборгованість) * 24% * 27 (05.12.2008 року по 31.12.2008 року) / 366 = 3983, 61 грн.

225000, 00 грн. (заборгованість) * 24% * 156 (01.01.2009 року по 05.06.2009 року) / 365 = 23 079, 45 грн.

Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 27063, 06 грн. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Крім того, відповідач просить суд стягнути з позивача відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 40027, 40 грн. за період з 10.01.2009 року по 14.05.2009 року.

Відповідно до додатку № 3 до договору № 09-10-035 від 09.10.2008 року сторони встановили, що строк виконання основних робіт за договором становить 8 тижнів починаючи з 09.10.2008 року.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 19.12.2008 року відповідачем було перераховано позивачу кошти на загальну суму 974000, 00 грн.

Водночас, як вбачається із видаткової накладної № РН-0000792 від 13.05.2009 року позивач передав відповідачу матеріали лише 14.05.2009 року, тому відповідач вважає, що у період з 10.01.2009 року по 14.05.2009 року позивач користувався чужими грошовими коштами без виконання зобов’язань передбачених договором.

Обґрунтовуючи свою вимогу про стягнення процентів за користування чужими коштами відповідач посилається на положення частини 3 ст. 693 ЦК України, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

В той же час, оскільки договором розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, відповідач вважає за можливе застосувати аналогію закону і стягнути з позивача проценти за користування чужими коштами відповідно до статті 1948 Цивільного кодексу України, згідно із якої передбачено, що якщо договором позики не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд не може погодитися з даним обґрунтування відповідача враховуючи наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія законом).

Проте, правовідносини поставки (матеріалів), що виникли між сторонами, врегульовані як цивільним законодавством, а саме спеціальними нормами параграфу 3 глави 54 ЦК України, так і укладеним ними договором, та не є подібними за змістом з правовідносинами позики.

Враховуючи те, що нормами, які регулюють правовідносини поставки та умовами договору № 09-10-035 від 09.10.2008 року не встановлений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, суд вважає позовну вимогу відповідача про стягнення з позивача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 40027, 40 грн. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 536, 693, 712, 837, 854 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33,, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія –Фінанс»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67; код ЄДРПОУ 33238569), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Вектор –ВС»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А; код ЄДРПОУ 33738463) заборгованість у розмірі 541 480 (п’ятсот сорок одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 79 коп., пеню у сумі 46 540 (сорок шість тисяч п’ятсот сорок) грн. 04 коп., збитки від інфляції у сумі 25 347 (двадцять п’ять тисяч триста сорок сім) грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 5 160 (п’ять тисяч сто шістдесят) грн. 67 коп., витрати на оплату адвокатських послуг у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 6 185 (шість тисяч сто вісімдесят п’ять) грн. 29 коп., та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП Вектор –ВС»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А; код ЄДРПОУ 33738463), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євразія –Фінанс»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67; код ЄДРПОУ 33238569) пеню у сумі 27063 (двадцять сім тисяч шістдесят три) грн. 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 270 (двісті сімдесят) грн. 65 коп., та 92 (дев’яносто дві) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А.