Рішення № 8463968, 23.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/58723.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аркуш» До           Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»

Третя особаПодільська філія м. Києва Товариства з обмеженою відповідальністю КБ «Столиця»

Простягнення 226361,31 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Лісовець Ю.В.-директор, Курмазенко В.Д.-дор.,Баробей Н.А.-дов.

Від відповідача: Гуленко О.М.- дов.

Від третьої особи:не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення в сумі 217608,38 грн., 3% річних від простроченої суми виплати 1575,96 грн., пені за несплату відповідачем відшкодування за договором страхування в сумі 1970,64 грн., страхову премію за договором страхування в сумі 5206,33грн.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача 214181,48 грн. страхового відшкодування, 10923,26 грн. інфляції за прострочений період, 4283,63 грн. 3% річних, 5290,74 грн. пені.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву.

В процесі розгляду справи відповідач заявив клопотання про призначення товарознавчої експертизи для визначення розміру шкоди, спричиненої застрахованому майну ТОВ «Аркуш»пожежею, що мала місце 16.02.2009р. в складському приміщенні по вул.. Народного Ополчення, 23 в м. Києві.

Позивач проти клопотання заперечував, стверджував що заявлене клопотання про призначення товарознавчої експертизи про визначення розміру шкоди спрямоване перш на все на навмисне затягування судового розгляду справи. Документи, необхідні для встановлення залишку товарино-матеріальних цінностей, були надані відповідачу на його вимогу в повному обсязі. Щодо питання які пропонує відповідач при призначенні судової експертизи, позивач зазначив, що вони не мають відношення для встановлення розміру вартості пошкодженого та знищеного пожежею майна.

Суд прийняв до уваги заперечення позивача, щодо заявленого клопотання про призначення товарознавчої експертизи про визначення розміру шкоди, та вважає призначення експертизи є недоцільним, в матеріалах справи є достатньо документів для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2008р. Позивач та Третя особа уклали Договір №26-02/08-К про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії (відновлювальної), а також Договір застави товарів в обороті №26-02/08-K-1Z.

Відповідно до умов Договору застави Позивач на забезпечення виконання власних зобов'язань за Кредитним договором надав Третій особі у заставу товари в обороті, зазначені у додатку №1 до Договору застави.

Відповідно до умов надання Третьою особою кредиту, Позивач 20.05.2008р. уклав із Відповідачем Договір № М(з)-000080 добровільного страхування предмета застави.

Відповідно до умов договору Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Столиця»(відповідач), як страховик, бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аркуш», як страхувальнику, виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених договором, Правилами та чинним законодавством, а «Страхова компанія «Столиця»зобов'язується сплатити страхову премію у визначений договором строк та виконувати інші умови договору від 20.05 2008 року.

Як вбачається з п. 5.1.договору № М(з)-000080 від 20.05. 2008 року, предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не зуперечить законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, що є предметом застави до договору застави, укладеним між Заставодержателем та власником майна Застоаводавцем.

Відповідно до п.5.2 договору на страхування приймається рухоме майно, а саме товари в обороті, учнівські зошити, щоденники, альбоми для малювання, папір в асортименті, згідно з переліком, що міститься в Додатку №3 до договору кредиту №26-02/08-К від 20.05.2008р., що є предметом застави.

Предмет договору страхування належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, накладних на оприбуткування товарів на платіжних доручень.

Згідно п.6.1 , 6.2 договору загальна страхова сума за цим договором складає 1301583,56 гривень, а розмір франшизи за п. 6.6 становить 1% від страхової суми по кожному страховому випадку.

За умовами Договору страхування Предмет застави був застрахований в тому числі на випадок пожежі. Страхова премія за договором страхування була сплачена Позивачем 28.05.2008р. в повному обсязі.

16.02.2009р. в складських приміщеннях Позивача виникла пожежа.

Факт пожежі та причина пожежі - виникнення аварійних режимів роботи в електромережі підвального приміщення (коротке замкнення) ймовірно внаслідок стрибка напруги в міській електромережі, встановлені висновком спеціаліста №2/45 ПТ Науково дослідного експертно-криміналістичним центру, складеним 16.02.2009р.

Внаслідок пожежі Предмет застави був частково знищений, та внаслідок чого Позивачу була заподіяна шкода.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов Договору страхування Позивач своєчасно повідомив Відповідача про пожежу, надавав на запити Відповідача інформацію та документи, що запитувалась ним.

Так, 16 вересня 2009 року позивачем було передано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування та всі необхідні документи.

Відповідно до 7.1. договору від 20 травня 2008 року страховими випадками визнаються події, передбачені договором страхування, які відбулися після вступу в дію договору і з настанням яких виникає обов’язок страховика провести виплату страхового відшкодування за пошкодження чи знищення застрахованого майна внаслідок: пожежі (внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна вогнем, здатним самостійно поширюватися за межами місць, спеціально призначених для його розведення та підтримання, а також збиток, заподіяний застрахованому майну продуктами згоряння та заходами пожежегасіцння, які вживаються з метою запобігання подальшого розповсюдження вогню.

Таким чином, страховик, яким є Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Столиця», відповідно до п.п. 11.4, 11.5 договору зобов'язаний прийняти Рішення про виплату або відмову в виплаті страхового відшкодування в строк, не більше ніж 10 робочих днів з дня подачі Страхувальником документів, визначених у п.11.2 договору, та повідомляє Страхувальнику та Вигодонабувачу.

28.04.2009р. Відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті Позивачу відшкодування за Договором страхування. Як слідує з листа Відповідача від 28.04.2009р. підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування є наступні обставини:

- приховання Позивачем розбіжностей між переліком застрахованого Товару і того, що фактично зберігався на складі;

- завищення Позивачем страхової суми на 30% та введення Страховика в оману на стадії укладення договору страхування;

- припинення страхового захисту щодо майна по мірі його реалізації та необхідності укладення додаткових угод до договору страхування з метою збереження страхового захисту;

- часткова відсутність правової підстави у визначенні тієї території страхування, яку сторони розуміли (затвердили) в момент укладання договору страхування у зв'язку із зменшенням орендованої площі»і на односторонню зміну страхувальником умов договору;

- незабезпечення складання та надання інвентаризаційного акту, на ненадання Позивачем усіх документів, визначених Договором страхування, або надання їх у неповному обсязі.

Суд не погоджується з зазначеними посиланнями відповідача.

Така відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування суперечить ст. 20 Закону України «Про страхування», яким передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з договору № М(з) -000080, висновку спеціаліста №2/45 ПТ про пожежу від 16 лютого 2008 року, прямий збиток, який завданий позивачу, і який підлягає відшкодуванню з боку страховика, викликаний саме пожежею застрахованого майна.

Відповідно до п.7.1 договору страхування застрахованим ризиком, внаслідок якого нанесено прямі збитки страхувальнику, визначено і пожежу.

Суд вважає, що в даному випадку сталася пожежа, що відповідно до п.7.1 договору від 20 травня 2008 року є застрахованим ризиком, а значить і страховим випадком, як це передбачено договором.

Крім того, суд не погоджується з підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідача, оскільки позиція відповідача спростовується матеріалами справи та не відповідає чинному законодавству з наступних підстав.

Так, вартість товару, вказана в заяві на страхування, відповідає її вартості згідно з даними внутрішнього бухгалтерського обліку позивача і не оспорюється відповідачем.

Зазначена вартість товару визначалася на підставі оцінки, проведеної належним оцінювачем ТОВ «Інвестком»відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Посилання Відповідача на наявність на складах і у власності ТОВ «Аркуш»майна на більшу суму, ніж застрахований предмет застави на момент пожежі й на момент укладення договору страхування свідчить про те що не все майно (товари в обороті) ТОВ «Акркуш»знаходяться в заставі і не суперечить вимогам страхування.

Посилання відповідача на завищення страхової суми на 30% та введення Страховика в оману на стадії укладення договору страхування також не приймається судом до уваги, оскільки відповідач обґрунтовуючи з цих підстав відмову посилається лише на внутрішню перевірку, якою встановлено, що у фактичному володінні ТОВ «Аркуш»станом на 19.05.2008р. знаходилось майна на суму 927528,53грн., станом на 20.05.2008р.—на суму 898159,35грн. Відповідач не зазначив, на чому основується така інформація.

Відповідач також необґрунтовано посилається на припинення страхового захисту майна по мірі його реалізації та необхідності укладення додаткових угод до договору страхування з метою збереження страхового захисту, оскільки:

У відповідності до п. 5.1 Договору страхування його предметом є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, яке складає предмет застави за договором застави, укладеного між Заставодержателем і власником майна Заставодавцем.

Пунктом 5.2 Договору страхування передбачено, що на страхування приймаються Товари в обороті в асортименті згідно з переліком, викладеному в Додатку №3 до Договору страхування.

Додаток №3 до договору страхування дублює додаток №1 до договору застави.

Страхова сума за Договором страхування визначена виходячи із заставної вартості застрахованого майна.

Оскільки Страховик прийняв на страхування Товари в обороті, заставлені за Договором застави, то при визначенні складу застрахованого майна належить керуватися його положеннями.

У відповідності до п. 1.10 Договору застави:

- товари, реалізовані Заставодавцем, перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або передання на пошту для пересилання набувачу;

- придбані Заставодержателем товари, передбачені в Договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Аналогічні за змістом положення також містяться в ст. 40 «Предмет застави товарів в обороті або переробці»Закону України «Про заставу».

Таким чином, реалізація і придбання протягом строку дії Договору застави товарів згідно асортименту, передбаченого додатком №1 до Договору застави, не призводить до виведення таких товарів із застави. Новопридбані Товари, за умови їх відповідності родовим ознакам, вказаним в Додатку №1 до Договору застави, стають предметом застави, і попадають під страховий захист за Договором страхування.

Посилання страховика на п.6.2 договору страхування, за яким в разі реалізації Страхувальником застрахованого майна, ( по суті, в межах наведеного асортименту), таке майно начебто перестає бути застрахованим та підлягає заміні на аналогічні товари, про що укладається додаткова угода, суперечить самому договору страхування з наступних підстав:

- застрахованим майном за договором страхування вважається майно, яке є заставою за договором застави і вказане в додатку №1 до нього, при цьому продаж і наступна реалізація таких товарів не призводить до втрати застави і втраті страхового покриття за ним;

-          п.п. 1.7,2.1.8, 2.3.4 Договору застави передбачають можливість заміни предмету застави на інше майно, тобто майно, з іншими родовими ознаками, ніж вказано в додатку №1 до договору застави, за згодою банку. Суд вважає, що саме в цьому випадку має укладатися додаткова угода до договору страхування, про яке згадує відповідач.

Посилання відповідача на часткову відсутність правової підстави у визначенні тієї території страхування, яку сторони розуміли (затвердили) в момент укладання договору страхування у зв’язку із зменшенням орендованої площі і на односторонню зміну страхувальником умов договору також необґрунтовано з наступного:

-          відповідач не надав жодних доказів щодо підстав для такого висновку;

-          у внутрішньому обліку позивача відбувається чітке закріплення майна на складі за певною територією (боксам).

Твердження відповідача, що позивач не надав на його адресу інвентаризаційного акту та усіх документів визначених договором страхування, також спростовується матеріалами справи, а саме як слідує із реєстру документів, наданих Страховику у відповідь на його запит від 23.02.2009р, 25.02.2009р., ТОВ «Аркуш»надало Страховику Акт інвентаризації на 39 сторінках. В матеріалах справи відсутні докази незгоди з даним актом, прохання на проведення повторної інвентаризації, що свідчить про його згоду з ним.

З цих підстав, твердження відповідача про неможливість провести необхідні розрахунки є безпідставними.

Відповідно до абз. 13-14 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про страхування»умови виплати страхової виплати та причини відмови у страховій виплаті є обов’язковими положеннями договору страхування, і їх наведено в договорі страхування в значній мірі.

Відповідно до п. 11.5 Договору страхування Відповідач повинен був прийняти рішення по страховому випадку протягом 10 робочих днів з дати отримання усіх документів, тобто не пізніше 16.04.2009р., отже, саме з цієї дати слід вираховувати період прострочення Відповідача.

Частиною 2 статті 8 Закону України “Про страхування” страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що сума спричиненого застрахованому майну збитку складає 227 197,32 грн., отже з врахуванням франшизи в розмірі 13 015,84 грн. Відповідач зобов'язаний був сплатити на користь Позивача страхове відшкодування в сумі 214 181,48 грн.

Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Столиця»не здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 214 181,48 грн. в порушення умов договору, тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору в розмірі 5290,74грн. за період з 29.04.2009р. до 31.12.2009р., тобто за 247днів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Відповідно до п. 14.1 Договору страхування за несвоєчасне проведення страхової виплати Відповідач сплачує пеню в розмірі 0,01% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день затримки.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки, обидві сторони є суб’єктами господарювання, при вирішенні питання про стягнення пені суд керувався положеннями Господарського кодексу України.

Тому заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору, підлягає стягненню частково в сумі 3919,52 грн. тобто за 183 дні, оскільки, у відповідності до ст. 232 ГК України для нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки) встановлені скорочені строки позовної давності у шість місяців, тому позов в цій частині може бути задоволений у межах цього строку.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 3919,52 грн.

Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 4283,63 грн. та 10923,26 грн. індексу інфляції.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині стягнення 214 181,48 грн. страхового відшкодування, інфляційних в розмірі 10923,26 грн. три відсотки річних в розмірі 4283,63 грн. та пені в розмірі 3919,52 грн..

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 214 181,48 грн. страхового відшкодування, інфляційних в розмірі 10923,26 грн. три відсотки річних в розмірі 4283,63 грн. та пені в розмірі 3919,52 грн., в решті частині вимоги про стягнення пені слід відмовити з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

09.02.2010р. в судовому засіданні закінчено розгляд справи. В судовому засіданні оголошувалася перерва для підготовки рішення відповідно до ст.84 ГПК України, до 18.02.2010р.

18.02.2010р. перерва продовжена до 23.02.2010р.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»(04210, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграда, 6, корп.. 3, код ЄДРПОУ 32593598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркуш»(03151, м. Київ, вул.. Народного ополчення, 23, код ЄДРПОУ 32102786) страхове відшкодування в розмірі 214 181,48 грн. (двісті чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одна гривня 48 копійок), інфляцію за прострочений період в розмірі 10923,26 грн. (десять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 26 копійок); три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 4283,63 грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят три гривні 63 копійки); пені в розмірі 3919,52 грн. (три тисячі дев’ятсот дев'ятнадцять гривень 52 копійок), 2333 (дві тисячі триста сорок шість) грн.. 07 коп. державного мита та 115 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині пені відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                           І.І.Борисенко