Рішення № 8463939, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/64716.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енеїда»

доСпільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук»

простягнення 83273,82 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Липський М.І. –представник за довіреністю від 07.10.2009 року;

від відповідача:Мартиненко В.В. –представник за довіреністю від 12.01.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Енеїда»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук»про стягнення 83273,82 грн.

          Позивач вказує, що згідно з доданими до позовної заяви накладними позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товари на загальну суму 85122,61 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в порушення зобов’язань, що випливають із договору поставки, відповідач оплатив поставлені товари частково. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 75222,61 грн., збитки від інфляції у розмірі 1147,94 грн., 3 % річних у розмірі 903,27 грн. та збитки, спричинені оплатою наданої правової допомоги, у розмірі 6000,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.12.2009 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 29.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 29.12.2009 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 07.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання, неподання ним витребуваних доказів та необхідність витребування від позивача додаткових письмових пояснень і доказів перешкоджали вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 01.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому 01.02.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 29.12.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судовому 01.02.2010 року подав витребувані ухвалою суду від 29.12.2009 року докази та відзив на позовну заяву та надав усні пояснення по суті спору.

          У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що станом на день розгляду справи сума основної заборгованості перед позивачем складає 68547,82 грн., на підтвердження чого надає суду складений повноважними представниками сторін та скріплений печатками акт зірки взаєморозрахунків за період з 21.08.2008 року по 26.12.2009 року. Проти позовної вимоги про стягнення збитків, спричинених оплатою наданої правової допомоги, у розмірі 6000,00 грн. відповідач заперечує, посилаючись на статтю 44 ГПК України, за змістом якої підлягають відшкодуванню витрати, пов’язані з оплатою послуг виключно адвоката.

          Крім того, у судовому засіданні 01.02.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Беручи до уваги, що необхідність витребування від сторін додаткових письмових пояснень, доказів та матеріалів перешкоджали вирішенню спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 16.02.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2010 року подав витребувані ухвалою суду від 01.02.2010 року докази та заяву про уточнення позовних вимог і надав усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до поданої заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 68547,82 грн., збитки від інфляції у розмірі 1147,94 грн., 3 % річних у розмірі 903,27 грн. та збитки, спричинені оплатою наданої правової допомоги, у розмірі 6000,00 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.2010 року подав письмові пояснення, витребувані ухвалою суду від 01.02.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          Згідно з наявними в матеріалах справи накладними № 79 від 21.08.2008 року, № 121 від 26.09.2008 року, № 124 від 26.09.2008 року, № 125 від 29.09.2008 року, № 161 від 21.10.2008 року, № 162 від 21.10.2008 року, № 169 від 23.10.2008 року, № 171 від 24.10.2008 року, № 180 від 29.10.2008 року, № 183 від 31.10.2008 року, № 199 від 12.11.2008 року, № 200 від 12.11.2008 року, № 201 від 12.11.2008 року, № 209 від 17.11.2008 року, № 215 від 21.11.2008 року, № 218 від 24.11.2008 року, № 219 від 24.11.2008 року, № 222 від 25.11.2008 року, № 229 від 26.11.2008 року, № 230 від 26.11.2008 року, № 265 від 11.12.2008 року, № 237 від 28.11.2008 року, № 238 від 28.11.2008 року, № 239 від 28.11.2008 року, № 241 від 02.12.2008 року, № 250 від 05.12.2008 року, № 252 від 05.12.2008 року, № 254 від 08.12.2008 року, № 262 від 11.12.2008 року, № 263 від 11.12.2008 року, № 268 від 12.12.2008 року, № 269 від 12.12.2008 року, № 282 від 24.12.2008 року, № 288 від 29.12.2008 року, № 289 від 29.12.2008 року, № 1 від 08.01.2009 року, № 2 від 13.01.2009 року, № 3 від 13.01.2009 року, № 97 від 20.03.2009 року, № 99 від 20.03.2009 року, № 159 від 13.04.2009 року, № 162 від 14.04.2009 року, № 175 від 16.04.2009 року, № 282 від 25.05.2009 року та № 286 від 26.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енеїда»(надалі –позивач) передало у власність Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук»(надалі –відповідач), а відповідач прийняв товари на загальну суму 203359,12 грн.

          З наданих суду довіреностей на одержання цінностей № 3/52 від 21.08.2008 року, № 3/74 від 29.09.2008 року, № 119/0 від 21.10.2008 року, № 3/89 від 21.10.2008 року, № 124/0 від 24.10.2008 року, № 132/0 від 29.10.2008 року, № з/94 від 31.10.2008 року, № з/100 від 12.11.2008 року, № з/104 від 17.11.2008 року, № з/109 від 21.11.2008 року, № з/111 від 24.11.2008 року, № з/113 від 25.11.2008 року, № з/117 від 26.11.2008 року, № з/122 від 28.11.2008 року, № з/126 від 02.12.2008 року, № з/129 від 05.12.2008 року, № з/136 від 09.12.2008 року, № з/144 від 11.12.2008 року, № 3/143 від 11.12.2008 року, № з/145 від 12.12.2008 року, № з/152 від 24.12.2008 року, № з/154 від 29.12.2008 року, № з/155 від 29.12.2008 року, № НТД-1 від 08.01.2009 року, № з/157 від 13.01.2009 року, № 3/194 від 20.03.2009 року, № 3/196 від 20.03.2009 року, № 3/206 від 13.04.2009 року, № 89 від 14.04.2009 року, № 3/208 від 16.04.2009 року та № 224 від 25.05.2009 року судом вбачається, що товари були прийняті особою, належним чином на це уповноваженою.

          Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

          Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Закон не встановлює спеціальні вимоги до форми та порядку укладення договорів поставки даного виду. Тому, суд вважає, що щоразу з моменту підтвердження позивачем прийняття до виконання замовлення відповідача на поставку товарів між сторонами виникали відносини за договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Судом встановлено, що строк (термін) виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за поставлені товари сторони не визначили.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу оплатити товари, поставлені станом на 12.02.2009 року, позивач надіслав на адресу відповідача 16.02.2009 року, вимогу оплатити товари, поставлені станом на 07.04.2009 року, –11.04.2009 року, вимогу оплатити товари, поставлені станом на 20.11.2009року, –20.11.2009 року. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 4842, повідомленням про вручення поштового відправлення № 535026, фіскальним чеком № 4366, повідомленням про вручення поштового відправлення 02026628 та фіскальним чеком № 9679.

          Відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          З огляду на вказане, за товари, поставлені станом на 12.02.2009 року, відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 23.02.2009 року, за товари, поставлені станом на 07.04.2009 року, –у термін до 21.04.2009 року, за товари, поставлені станом на 20.11.2009року, –у термін до 27.11.2009 року.

          Згідно з наданими суду виписками по особовому рахунку позивача за 23.09.2008 року, 25.09.2008 року, 30.09.2009 року, 07.10.2008 року, 08.10.2008 року, 09.10.2008 року, 21.10.2008 року, 24.10.2008 року, 27.10.2008 року, 28.10.2008 року, 31.10.2008 року, 05.11.2008 року, 13.11.2008 року, 14.11.2008 року, 21.11.2008 року, 24.11.2008 року, 25.11.2008 року, 26.11.2008 року, 27.11.2008 року, 02.12.2008 року, 03.12.2008 року, 05.12.2008 року, 08.12.2008 року, 09.12.2008 року, 15.12.2008 року, 18.12.2008 року, 22.12.2008 року, 23.12.2008 року, 26.12.2008 року, 29.12.2008 року, 13.01.2010 року, 26.01.2009 року, 13.04.2009 року, 15.04.2009 року, 23.04.2009 року, 25.05.2009 року, 26.05.2009 року, 23.07.2009 року та 04.09.2009 року відповідач оплатив поставлені товари частково, здійснивши на користь позивача переказ 139811,30 грн.

          Враховуючи зазначене, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 68547,82 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань з оплати поставлених товарів відповідач не надав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 68547,82 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Також, у зв’язку з простроченням відповідачем оплати товарів, поставлених згідно з накладними № 3 від 13.01.2009 року, № 97 від 20.03.2009 року та № 99 від 20.03.2009 року, позивач просить стягнути з останнього збитки від інфляції у розмірі 1147,94 грн. та 3 % річних у розмірі 903,27 грн.

          З наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум судом вбачається, що збитки від інфляції та 3 % річних за прострочення оплати товарів, поставлених згідно з накладною № 3 від 13.01.2009 року, позивач просить стягнути за період з 27.02.2009 року по 20.11.2009 року, збитки від інфляції та 3 % річних за прострочення оплати товарів, поставлених згідно з накладними № 97 від 20.03.2009 року та № 99 від 20.03.2009 року, –за період з 22.04.2009 року по 20.11.2009 року.

          Як зазначалося вище, за товари, поставлені станом на 12.02.2009 року, відповідач зобов’язаний був розрахуватися у термін до 23.02.2009 року, за товари, поставлені станом на 07.04.2009 року, –у термін до 21.04.2009 року. Отже, прострочення виконання зобов’язання має місце з 24.02.2008 року та 22.04.2009 року відповідно.

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          Враховуючи зазначене, розмір збитків від інфляції складає:

          2992,44 грн. * (101,4 % * 100,9 % * 100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 %) –2992,44 грн. = 197,50 грн.

          48251,48 грн. * (100,5 % * 101,1 % * 99,9 % * 99,8 % * 100,8 % * 100,9 % * 101,1 %) –48251,48 грн. = 2026,56 грн.

          Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір збитків від інфляції за прострочення оплати товарів, поставлених згідно з накладними № 3 від 13.01.2009 року, № 97 від 20.03.2009 року та № 99 від 20.03.2009 року, складає 2224,06 грн.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

          Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 1147,94 грн.

          Розмір 3 % річних складає:

          2992,44 грн. * 3 % * 267 (з 27.02.2009 року по 20.11.2009 року) / 365 = 65,67 грн.

          48251,48 грн. * 3 % * 213 (з 22.04.2009 року по 20.11.2009 року) / 365 = 844,73 грн.

          Отже, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати товарів, поставлених згідно з накладними № 3 від 13.01.2009 року, № 97 від 20.03.2009 року та № 99 від 20.03.2009 року, складає 910,40 грн.

          Вище вказувалося, що клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог позивач не заявляв.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 903,27 грн.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму витрат на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., які в його розумінні є збитками, понесеними внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань з оплати поставлених товарів.

          На підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, останній надав суду укладений між позивачем як замовником та Приватним підприємством «Ареопаг»як виконавцем договір про надання юридичних послуг № 23-р. від 09.11.2009 року, відповідно до пункту 1.1 якого позивач доручив, а Приватне підприємство «Ареопаг»зобов’язалося надати консультаційні та юридичні послуги з супроводження господарського процесу в суді першої інстанції за позовом позивача до відповідача, та платіжне доручення № 494 від 13.11.2009 року, згідно з яким позивач в рахунок плати за юридичні послуги переказав на користь Приватного підприємства «Ареопаг»6000,00 грн.

          Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

          Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України.

          За своєю правовою природою збитки є об’єктивним зменшенням майнових благ кредитора, які проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання наступає незалежно від волевиявлення кредитора, як наслідок невиконання боржником зобов’язання.

          Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, наявність причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

          Тобто, збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і знаходить вияв у певних витратах.

          Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об’єктивно, тобто, незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання чи неналежного виконання зобов’язань.

          Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а порушення зобов’язань –причиною.

          Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неправомірних дій, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

          Витрати позивача на юридичні послуги Приватного підприємства «Ареопаг»у розмірі 6000,00 грн. не є об’єктивним зменшенням майнових благ позивача та не можуть в розумінні статті 22 ЦК України відноситись до збитків, які настали внаслідок порушення відповідачем зобов’язань з оплати поставлених товарів, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв’язок. Зазначені витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з порушенням відповідачем договірних зобов’язань.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків, спричинених оплатою наданої правової допомоги, у розмірі 6000,00 грн. суд вважає необґрунтованою та залишає без задоволення.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 26; ідентифікаційний код 22901100) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енеїда»(04108, м. Київ, просп. Правди, 37-Б, кв. 3; ідентифікаційний код 21497364) основну заборгованість у розмірі 68547 (шістдесят вісім тисяч п’ятсот сорок сім) грн. 82 коп., збитки від інфляції у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 94 коп., 3 % річних у розмірі 903 (дев’ятсот три) грн. 27 коп., 705 (сімсот п’ять) грн. 99 коп. державного мита та 217 (двісті сімнадцять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –23.02.2010 року.