Вирок № 84638954, 27.09.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4791/19

Провадження № 1-кп/362/426/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-ГавенкоГ.М.,

за участі секретарів Шевченко М.В., Вакуленко О.О.,

прокурора Радько О.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Луценка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12019110140000969 від 13.07.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

13 липня 2019 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_1 перебував, поблизу ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 182, де у останнього виник прямий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_1 зайшов до приміщення ТОВ «АТБ-Маркет», що розташований за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 182. В подальшому, ОСОБА_1 користуючись тим, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, зайшов до ряду з алкогольними напоями та побачив на полицях пляшки з алкогольною продукцією, де реалізуючи свій умисел направлений на повторне викрадення чужого майна, маючи корисливий мотив та корисливу мету, направлені на особисте збагачення за рахунок чужого майна, останній підійшов до вказаних полиць та заволодів алкогольним напоєм, а саме: скляною пляшкою коньяку «Remy Martin Superior VS», ємністю 0,5 літра, міцністю 40%, придатної до вжитку, вартістю 871,59 грн. (вісімсот сімдесят одна гривня 59 коп.) згідно висновку експерта №13-1/1378 від 06.08.2019 року.

Після чого, ОСОБА_1 бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця та вчинивши усі дії, які вважав за необхідне, тримаючи викрадений товар у своїй руці, пройшов через розрахункові каси, не розрахувавшись за вищевказані товарно-матеріальні цінності, намагаючись спричинити ТОВ «АТБ-Маркет», майнової шкоди на загальну суму 871,59 грн., однак злочин не було закінчено через обставини, які не залежали від його волі, так як останній був затриманий охоронником ТОВ «АТБ-Маркет».

Дії ОСОБА_1 які виразились у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України.

Прокурор в судовому засіданні просив розглядати кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись вивченням доказів, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки обвинувачений вину визнає повністю.

Представник потерпілого Яковенко К.Л. в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. При призначенні покарання покладався на думку суду (а.с.34).

Захисник обвинуваченого Луценко В.Г. та обвинувачений ОСОБА_1 не заперечували про подальший розгляд даного кримінального провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним обставинами в обвинувальному акті вчинення кримінального правопорушення пояснивши, що в травні 2019 року він приїхав з м. Суми до м. Василькова, Київської області на заробітки. Працював не офіційно, в ПП «ВентУстрій», утеплював димоходи. 13 липня 2019 року після закінчення робочого дня, близько 18 год. 00 хв. він пішов до магазину АТБ з метою придбання товарів для власного споживання. Зайшовши до магазинвін пішов до ряду з алкогольними напоями, де він вирішив викрасти бутилу з коньяком, далі користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає взяв з однієї із полиць пляшку із коньяком та пішов через розрахункові каси до виходу з магазину, проте був затриманий працівниками охорони магазину, які в подальшому викликали працівників поліції.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за згодою учасників судового провадження провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками, не досліджувалися, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього.

При кваліфікації дій обвинуваченого, суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними, криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Отже, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 , 13.07.2019 року вчинив дії, які виразилися у закінченому замаху на таємне викрадення майна ТОВ «АТБ-Маркет», оскільки ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, а його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Статтею 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття та відшкодування спричиненої шкоди.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 . положень ст. 69 КК України судом не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров`я, спосіб життя (раніше судимий, штраф сплачений, має середню освіту, не одружений),має на утриманні матір ОСОБА_2 , яка є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає належні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи № 13-1/1378 від 06.08.2019 року.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2019 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із внесенням застави.

Приймаючи до уваги те, що суд прийшов до висновку про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, враховуючи те, що він проживає в Зарічному районі м. Сум, а тому з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 слід змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши його з під варти негайно в залі судового засідання.

Згідно ст.337 КПК України якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 369-371, 373-374, 376, 377 КПК України, суд,

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_1 з тримання під вартою - замінити на особисте зобов`язання, яке залишити до набрання вироком суду законної сили, звільнивши його з під варти негайно в залі судового засідання.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; докласти зусиль до пошуку роботи.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання вказаних обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Іспитовий строк обчислювати з моменту ухвалення вироку - 27 вересня 2019 року.

Зобов`язати ОСОБА_1 протягом двох місяців з дати проголошення вироку сплатити судові витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи № 13-1/1378 від 06.08.2019 року, в сумі 471 гривня 03 копійки.

Речові докази: пляшка коньяку «Remy Martin Superior VS», яка передана на відповідальне зберігання представнику ТОВ «АТБ-маркет», залишити ТОВ «АТБ -Маркет».

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутнім в судовому засіданні.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко