Ухвала суду № 84638869, 10.09.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/6354/19

провадження № 2/361/3368/19

10.09.2019

УХВАЛА

10 вересня 2019 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Дутчак І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право користування кімнатою АДРЕСА_1 у гуртожитку АДРЕСА_2 , та зобов`язати виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області видати їй ордер на проживання у цій кімнаті.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК України, Законом України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” від 04 вересня 2008 року № 500-VI.

Відповідно до положень глави 4 розділу ІІІ ЖК України (у редакції, чинній на момент реєстрації місця проживання позивача у гуртожитку) єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видається адміністрацією підприємства, установи, організації на підставі рішення про надання жилої площі у гуртожитку.

У ч. 2 ст. 128 ЖК України встановлено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Згідно із ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу.

Аналогічне положення міститься у п. 10 Розділу II постанови Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 “Про затвердження Примірного положення про гуртожитки” (у редакції, чинній на момент реєстрації місця проживання позивача у гуртожитку) (далі – Примірне положення), у якому зазначено, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. При одержанні ордера пред`являються паспорти всіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. Адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності.

У п. 14 цього Примірного положення визначено, що вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що вселення у гуртожиток і користування житловим приміщенням у гуртожитку відбувається на законних підставах у разі вселення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації, а отримання спеціального ордеру є формалізованим підтвердженням наявності такого рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на підставі рішення № 1121-41-06 Броварської міської ради Київської області від 26 грудня 2013 року “Про безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади м. АДРЕСА_2 гуртожитку АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 , що перебував у державній власності та на балансі ПАТ “Броварський завод будівельних конструкцій” прийнято в комунальну власність територіальної громади міста Бровари Київської області.

У п. 3 розділу VIII прикінцевих положень Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” встановлено, що з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх незаконного виселення із займаних ними на визначених цим Законом правових підставах жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) за загальнодержавні кошти, запроваджується мораторій на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад.

За змістом положень абз. 3 п. 3 розділу VIII прикінцевих положень Закону України “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” органам місцевого самоврядування під час дії зазначеного мораторію вжити заходів до видачі власниками гуртожитків ордерів усім мешканцям гуртожитків, яких на визначених цим Законом правових підставах було вселено в гуртожиток і які фактично проживають у гуртожитку більше п`яти років, які не отримали ордери (або у яких ордери було вилучено) з незалежних від них причин.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що орган місцевого самоврядування здійснює видачу ордерів мешканцям гуртожитків, яких на правових підставах було вселено в гуртожиток і які фактично проживають у гуртожитку більше п`яти років, але які не отримали ордери (або у яких ордери було вилучено) з незалежних від них причин.

У п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що нею фактично оскаржується відмова виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області у видачі їй ордера на проживання у кімнаті АДРЕСА_5 , посилаючись на ті обставини, що вона та члени її сім`ї понад п`ять років проживають у цій кімнаті на законних підставах.

Позивачем до позовної заяви додана копія трудової книжки, зі змісту якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 у період з 1998 по 2000 роки перебувала у трудових відносинах із ПАТ “Броварський завод будівельних конструкцій”, однак обґрунтування даної обставини, враховуючи зазначені вище підстави вселення громадян у гуртожитки, у позовній заяві відсутнє.

Із доданих до позовної заяви довідок про реєстрацію місця проживання особи та копії паспортів позивача та членів її сім`ї вбачається, що реєстрація місця проживання позивача та членів її сім`ї, значиться за адресою: АДРЕСА_2 , без зазначення номера кімнати.

Всупереч п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві відсутній виклад обставин щодо отримання житлової площі у гуртожитку, вселення позивача та членів її сім`ї у дану кімнату гуртожитку,час з якого вона та її сім`я проживає у кімнаті № НОМЕР_1 , відомості чи приймалося рішення про надання їй цієї житлової площі, чи отримувала вона ордер на цю житлову площу, не зазначено доказів на підтвердження, того, що позивач та її сім`я вселилися та проживають саме у кімнаті № 313 вказаного вище гуртожитку.

У прохальній частині позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право користування кімнатою АДРЕСА_5 , без обґрунтування у позовній заяві того, чим порушуються, не визнаються або оспорюються її права у цій частині відповідачем.

Суд роз`яснює позивачу, що заявлені нею позовні вимоги в прохальній частині не узгоджуються з обґрунтуванням позовних вимог, що суперечить вимогам ст. 175 ЦПК України та унеможливить в подальшому ухвалити повне, ясне, чітке рішення по суті заявлених вимог та не зможе бути реалізовано в майбутньому, у якості виконання рішення суду та захисту прав та інтересів позивача, оскільки не передбачено такого способу захисту цивільних прав, який обрав позивач при спірних правовідносинах. Враховуючи, що вибір способу захисту і відповідно формулювання позовних вимог повинно здійснюватися з врахуванням правила ефективності (на вибір позивача), проте одночасно з врахуванням суті спору.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку, що позовна заява ОСОБА_1 вимогам, встановленим ст. ст. 175, 177 ЦПК України, не відповідає.

У ч. 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з наведеним вище, позивачу ОСОБА_1 необхідно усунути вказані в ухвалі недоліки позовної заяви, а саме: викласти обставини, якими вона обґрунтовує позовні вимоги, зазначити докази на підтвердження цих обставин: стосовно отримання та вселення у кімнату гуртожитку, час з якого позивач та її сім`я проживає у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку, обґрунтування того, що позивач та її сім`я вселилися та проживають саме у даній кімнаті гуртожитку, обґрунтувати позовні вимоги до відповідача в частині визнання права власності на кімнату гуртожитку № НОМЕР_1 .

За змістом ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст.175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про визнання права користування житловим приміщенням та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Дутчак І. М.