Рішення № 8463821, 16.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/62616.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Вісті. Інформація. Реклама» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма»

про закриття банківського рахунку та стягнення суми, -

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : Динник О.В. (довіреність від 20.10.2009);

          від відповідача : Владимиров О.В. (довіреність №207 від 03.12.2009р.)

В судовому засіданні 16 лютого 2010 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Вісті. Інформація. Реклама»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Арма»(надалі –відповідач, Банк) про зобов’язання закрити банківський рахунок та стягнення 5615,19 грн., в тому числі 5175,01 грн. залишку коштів на розрахунковому рахунку, 125,11 грн. інфляційних втрат і 3% річних, 315,07 грн. пені, 5000,00 грн. моральної шкоди та 5000,00 грн. витрат на адвоката. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно не виконані платіжні вимоги про перерахування коштів та заява позивача про закриття рахунку.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що постановою правління Національного банку України (надалі - НБУ) від 16.04.2009 № 230 було призначено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому Банк повинен виконувати кредиторські вимоги по своїх зобов’язаннях лише після припинення дії мораторію, а штрафні санкції під час дії мораторію не застосовуються. Також відповідач заперечував проти стягнення моральної шкоди та витрат на адвоката через їх невідповідність вимогам законодавства.

Ухвалою від 07.12.2009 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 28.01.2010. В судове засідання 28.01.2010 представник позивача не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 16.02.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2008 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Договір банківського рахунку № БР-02/15 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок № 26008576 та зобов’язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження позивача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком.

У відповідності до п. 2.4 Договору операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до Банку в операційний час, здійснюються Банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, Банк виконує не пізніше наступного робочого дня.

06 квітня 2009 року позивачем було подане відповідачу платіжне доручення № 23 про перерахування з рахунку позивача на оплату єдиного податку за березень 2009 року 3150,72 грн.

08.04.2009 відповідач повідомив позивача про невиконання вказаного платіжного доручення у зв’язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

У відповідності до п.п. 8.3 Договору рахунок позивача закривається в Банку на підставі заяви Клієнта. Крім того, п. 8.2.1 договору за ініціативою позивача цей договір може бути розірваний на підставі заяви.

Позивач посилається на те,що 20.03.2009 ним була подана відповідачу заява про закриття рахунку, однак позивачем не надано доказів надання (направлення) такої заяви відповідачу, атому суд не приймає цю заяву до уваги.

06 листопада 2009 року позивач направив відповідачу заяву від 06.11.2009 про закриття поточного рахунку № 26008576, в якій зазначалося розпорядження перерахувати залишок коштів на рахунок № 26008111513 у ВАТ «Райффайзен банк «Аваль». Відправлення відповідачу вказаної заяви підтверджується поштовою квитанцією від 06.11.2009 (копія в матеріалах справи).

Станом на 19.10.2009 залишок коштів на поточному рахунку позивача № 26008576 склав 5175,01 грн., що підтверджується Довідкою відповідача № 2626 від 20.10.2009 та банківською випискою по рахунку від 28.09.2009 (копії в матеріалах справи).

Заява про закриття поточного рахунку від 06.11.2009 виконана не була, грошові кошти з рахунку позивачу не перераховані.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (зокрема перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за ним рахунком день. У день закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідач порушив зобов’язання щодо виконання розпоряджень позивача про перерахування коштів, закриття поточного рахунку та перерахування залишку коштів, які на ньому знаходяться, яке виразилося в поданій заяві про закриття рахунку від 06.11.2009.

Враховуючи факт закриття рахунку, а також той факт, що в порядку, визначеними п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, залишок грошових коштів на рахунку позивача в розмірі 5175,01 грн. не був перерахований позивачу на визначений ним рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми залишку, а саме в сумі 5175,01 грн.

Заперечення відповідача щодо суми залишу на рахунку судом не приймаються до уваги, оскільки відповідачем належним чином не доведено, що станом на час винесення рішення на рахунку обліковується 3565,53 грн., оскільки до матеріалів справи ним не надано банківської виписки, що підтверджувала б таке твердження.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 230 від 16.04.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у товаристві з обмеженою відповідальністю Комерційному банку «Арма»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 17.04.2009 до 16.04.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 17.04.2009 року до 16.10.2009 року.

Постановою Правління НБУ № 621 від 15.10.2009 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Арма»шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на один місяць –з 16.10.2009 до 15.11.2009, крім зобов’язань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором Банку і погоджених НБУ.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов’язання відповідача перед позивачем щодо закриття поточного рахунку та видачі залишку грошових коштів з нього виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме з урахуванням поштового обігу по м. Києву - 09.11.2009 (за заявою від 06.11.2009), в той час, як адміністрація банку була введена з 17.04.2009.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», ні Постанова правління НБУ № 230 від 16.04.2009 не надають відповідачу права блокувати операції по поточним рахункам клієнтів.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини другої ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок розірвання договору банківського рахунку встановлений статтею 1075 Цивільного кодексу України, за якою такий договір розривається за заявою клієнта в будь-який час.

Згідно із частиною 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Таким чином, враховуючи встановлене законом правило про те, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта в будь-який час, зважаючи на положення п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492 та наслідки розірвання договору, визначені ч.2 ст. 653 ЦК України, з моменту отримання банком заяви про закриття рахунку договір банківського рахунку є розірваним, а зобов’язання сторін за ним припиняються. Окремого розірвання такого договору в судовому порядку законодавством не вимагається.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про розірвання договору банківського рахунку № БР-02/15 від 08.09.2009 не підлягають задоволенню, оскільки на час прийняття рішення права позивача не порушені, а вказаний договір є розірваним в силу ст. 1075 ЦК України у зв’язку з поданням позивачем заяви про розірвання договору (закриття рахунку) від 06.11.2009.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання

У відповідності до ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Виходячи із змісту позовної заяви, позивач нарахував пеню за невиконання відповідачем платіжного доручення від 06.04.2009 до 13.11.2009, тобто в період дії мораторію.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 315,07 грн. не підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що законодавство не відносить до штрафних санкцій передбачені ст. 625 ЦК України міри відповідальності, за порушення відповідачем зобов’язання щодо перерахування грошових коштів з рахунку позивача, що ним закривається, враховуючи відсутність контр розрахунку відповідача, стягненню з відповідача підлягають 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 125,1 грн.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Позивачем не доведено фактів приниження його ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) відповідача.

Позовні вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги у розмірі 5000,00 грн. не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, отримання позивачем юридичних послуг, пов’язаних з представленням інтересів позивача в суді, не є обов’язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права. Крім того, наданий позивачем Договір про надання правової допомоги не містить умов про надання адвокатських послуг саме щодо спору з ТОВ «КБ «Арма»про розірвання договору банківського рахунку та відшкодування збитків, що розглядається в межах цієї справи. Не містить такої інформації і наданий позивачем Акт приймання –передачі виконаних робіт від 06.11.2009. Також позивачем не надано доказів сплати ним витрат на оплату адвокатських послуг в сумі 5000,00 грн., пов’язаних із розглядом цієї справи.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 5300,12 грн., в тому числі 5175,01 грн. залишку коштів на рахунку та 125,11 грн. 3% річних і інфляційних.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 323,84 грн. (102,00 грн. державного мита та 221,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Арма” (ідентифікаційний код: 26379729, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.41-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вісті. Інформація. Реклама” (ідентифікаційний код 36077172, адреса: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 12, р/р № 26008111513 у ВАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 380805) 5300,12 грн. (п’ять тисяч триста гривень 12 копійок) та судові витрати в розмірі 323,84 (триста двадцять три гривні 84 копійки) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 24.02.2010р