Рішення № 8463611, 10.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/55310.02.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік казино Україна"

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення 98539,89грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Загура А.В.

від відповідача не з"явилися

У судовому засіданні 10.02.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпік казино Україна"звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Позивача 98539,89 грн. заборгованості за Угодою про розстрочення боргу від 27.01.2009 року .

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Угоди від 27.01.2009 року укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік казино Україна" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, остання свої зобов"язання не виконала.

Позовну заяву 11.12.2009 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/553.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2010р. задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 10.02.2010р.

Відповідач в жодне із судових засідань не зявився, відзив на позовну заяву та доказів спростування викладених в позовній заяві доводів позивача не надав, про причину незявлення господарський суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпік казино Україна" (далі-Позивач) та Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі-Відповідач) уклали Угоду про розстрочення боргу (далі-Угода (належним чином засвідчені копії договорів наявні у справі), предметом якої є сплата відповідача існуючої заборгованості, що виникла під час розрахунків Сторін за Договором суборенди №031207/03 віж 11.12.2007 року (копія договору наявна у матеріалах справи).

Відповідно до умов Угоди, а саме до п.1.2 Відповідач зобов"язався сплатити борг, що підтверджується актом звірки розрахунків від 21.01.2009 року (що є невід"ємною частиною даної Угоди(копія наявна у матеріалах справи)) протягом певного періоду, а саме:

- до 01.07.2009 року Відовідач повинен був сплатити Позивачу 20 000,00 грн;

- до 01.08.2009 року Відовідач повинен був сплатити Позивачу 20 000,00 грн.

Решту суми у розмірі 58 539,89 грн. Відповідач повинен був сплатити Позивачу до 01.09.2009 року, але, якщо перші платежі загальною сумою 40 000,00 грн. будуть здійснені Відповідачем вчасно та в повному обсязі, сума грошових коштів в розмірі 58 539,89 грн. повертається в наступні строки:

- до 01.09.2009 року Відовідач повинен був сплатити Позивачу 20 000,00 грн;

- до 01.10.2009 року Відовідач повинен був сплатити Позивачу 20 000,00 грн;

- до 01.11.2009 року Відовідач повинен був сплатити Позивачу 18 539,89 грн;

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк заборгованість не погасив.

На момент предявлення позову сума основного боргу склала 98 539,89грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Угоди, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 98 539,89 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Враховуючи викладене, а також те, що Відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором сумі 98 539,89 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 985,40грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік казино Україна"

задольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02217, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік казино Україна" (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик,16, код ЄДРПОУ 32962970, р/р 2600630047601 в КФ Банк "Кредит Дніпро" м. Київ, МФО 320898) 98 539 (дев"яносто вісім тисяч п"ятсот тридцять вісім) грн. 89 коп. основного боргу, 985 (дев"ятсот вісімдесят п"ять)грн. 40коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Вернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Олімпік казино Україна" (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик,16, код ЄДРПОУ 32962970, р/р 2600630047601 в КФ Банк "Кредит Дніпро" м. Київ, МФО 320898) з Державного бюджету України зайво сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 75(сімдесят п"ять)грн. 50 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 22.02.2010.