Рішення № 8463190, 25.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/39425.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деа Компані"

про стягнення 121 626,68 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Можаєва А.О., за дов. б/н від 26.10.2009 р.

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шико" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деа Компані" про стягнення 111492,91 грн. основного боргу, 4276,46 грн. інфляційних втрат, 11209,63 грн. пені та 1455,18 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором консигнації №35 від 01.07.2008 р.

Ухвалою суду від 23.09.2009 р. порушено провадження у справі № 54/394, розгляд справи призначено на 06.11.2009 р.

Представником позивача у судовому засіданні 06.11.2009 р. подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Також представником позивача подано уточнення до позовної заяви, яким позивач зменшив суму позовних вимог і просив стягнути з відповідача 104522,77 грн. основного боргу, 4650,95 грн. інфляційних втрат, 10522,98 грн. пені та 1929,98 грн. трьох процентів річних. Нова ціна позову згідно з розрахунком позивача становить 121626,68 грн. Заява прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання 06.11.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 06.11.2009 р. розгляд справи відкладено на 25.11.2009 р.

У судове засідання 25.11.2009 р. представник відповідача повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, вказану в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 21.10.2009 № 21-10/7379-1, була завчасно ним отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 08539379.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шико" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деа Компані" був укладений договір № 35 консигнації (реалізації товарів), відповідно до умов якого позивач, як консигнант, зобов’язався поставляти товари, визначені в п. 2.1. договору, відповідачеві для їх продажу, а відповідач, як консигнатор, зобов’язався приймати товари на реалізацію та від свого імені і за обумовлену договором винагороду продавати ці товари третім особам (п. 1.1. договору).

Як свідчать умови договору, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором комісії, правовідносини сторін за яким регулюються, зокрема, нормами Глави 69 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з ч. 3 ст. 1012 ЦК України істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що передані консигнатору товари є власністю консигнанта до моменту їх продажу покупцю.

При цьому пунктом 5.2. договору встановлено, що відповідач має право самостійно визначати ціни на товари для покупців з бажаним урахуванням рекомендованих цін відповідача, але не нижче цін позивача, встановлених у накладних (специфікаціях).

На виконання умов договору позивач 18.07.2008 р. відвантажив відповідачу товар на загальну суму 116045,95 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № ШИ-0000004, № ШИ-0000005, № ШИ-0000006, № ШИ-0000007, № ШИ-0000008, № ШИ-0000009, № ШИ-0000011, № ШИ-0000013, № ШИ-0000014, № ШИ-0000015, № ШИ-0000016.

Вказані накладні підписані представниками позивача і відповідача та скріплені відбитками печаток обох сторін, а тому є належним підтвердженням факту передачі товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Згідно з п. 3.1. договору відповідач зобов’язався щомісячно до 30 числа надавати позивачеві інформацію про хід реалізації товарів, про їх запас на складі та вчасно сплачувати за реалізований товар. Пунктом 7.2. договору передбачено, що відповідач зобов’язаний перерахувати грошові кошти позивачу протягом 14 банківських днів з дня продажу товару покупцям.

Однак, як пояснив представник позивача, відповідач не надав інформацію про хід реалізації товарів, чим порушив взяті на себе за договором зобов’язання. За реалізований товар відповідач перерахував позивачеві 4 553,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Зі змісту умов договору вбачається, що позивач має право вимагати сплати йому коштів за поставлений товар лише у випадку повної його реалізації відповідачем покупцям, що повинно бути підтверджено звітом відповідача (п. 3.1. договору) або у випадку розірвання ним договору.

Позивачем не було надано жодних відомостей про кількість та строки реалізації відповідачем переданого останньому товару, а відсутність вказаної інформації, що є наслідком неподання відповідачем інформації про хід реалізації товарів (звітів), унеможливлює встановлення дати, з якої відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем.

Однак, як передбачено п. 9.7. договору, у випадку невиконання консигнатором обов’язків, встановлених п. 3.1. договору та у випадку, якщо має місце прострочення перерахування коштів консигнантові на строк понад два місяці, консигнант має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, про що він письмово або факсом повідомляє консигнатора.

Як свідчать матеріали справи, 04.03.2009 р. позивач листом за вих. № 57 надіслав на адресу відповідача претензією з вимогою надати звіти про реалізований товар та погасити заборгованість, яка виникла станом на березень 2009 р. у строк до 13.03.2009 р. Зі змісту листа вбачається, що у разі невиконання зазначеної вимоги, позивач у цей же строк розривав договір в односторонньому порядку відповідно до п. 9.7. договору.

У вказаний строк відповідач не надав звіти про хід реалізації товару, натомість у відповіді на претензію, надісланій листом за вих. № 03/04-09 від 15.04.2009 р., зобов’язався надати звіти та погасити заборгованість протягом квітня 2009 року, чого не зробив.

Зі змісту п. 9.7. договору вбачається, що невиконання відповідачем обов’язків, передбачених п. 3.1. договору, є підставою для розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним надавалась інформація про хід реалізації товару.

За таких обставин, одностороння відмова позивача від договору відповідає вимогам п. 9.7. договору та ст.ст. 651, 653 ЦК України. З урахуванням строків, встановлених п. 9.9. договору, відповідач повинен був сплатити позивачеві вартість отриманого товару у строк до 16.03.2009 року.

Залишок неоплаченого та неповернутого відповідачем товару становить 111492,91 грн. (116045,95 грн. –4553,04 грн. = 111492,91 грн.).

Відповідно до поданого уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача лише 104522,77 грн. основного боргу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 10 522,98 грн. пені за період з 17.03.2009 р. по 24.08.2009 р. В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на п. 9.4. договору, яким передбачено, що за порушення консигнатором строків перерахування коштів від продажу товару (або строків повернення товару у випадках, передбачених договором), консигнатор сплачує консигнатові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день прострочення, від суми, яку належить перерахувати консигнантові відповідно до умов договору.

Зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Пунктом 9.4. договору передбачена відповідальність за порушення строків перерахування коштів від продажу товару або строків повернення товару, у випадках передбачених договором.

Строк перерахування коштів від продажу товару передбачений п. 7.2. договору та складає 14 банківських днів з дня продажу товарів покупцям. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт продажу товару покупцям, а отже, відсутня можливість встановити, чи порушив відповідач строк перерахування коштів, передбачений п. 7.2. договору.

Строки повернення товару передбачені п.п. 9.9. та 10.4. договору.

Оскільки п. 10.4. договору встановлює строк повернення товару у випадку не продовження строку дії договору, для даної справи має значення лише п. 9.9. договору, яким встановлено, що у випадку розірвання договору консигнатор зобов’язується перерахувати консигнатові вартість всього отриманого та ще не оплаченого за цим договором товару в строк не пізніше трьох календарних днів з моменту отримання повідомлення консигната про розірвання договору або повернути непроданий товар у ті ж строки.

Претензією від 04.03.2009 р. позивач вимагав від відповідача перерахування вартості отриманого та не оплаченого товару в строк не пізніше трьох календарних днів. При цьому позивачем не вимагалося повернення товару відповідачем у певний строк.

Таким чином, п. 9.4. договору не підлягає застосуванню, оскільки позивачем не надано доказів порушення відповідачем строків перерахування коштів від продажу товару, так само як і порушення відповідачем строків повернення товару, оскільки така вимога при розірванні договору позивачем не висувалася.

Водночас, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з уточненим розрахунком позивач просить стягнути з відповідача 4 650,95 грн. інфляційних втрат та 1 929,98 грн. процентів річних.

Відповідно до нижченаведеного розрахунку суду сума процентів річних становить 1952,04 грн., розмір інфляційних втрат, розрахованих відповідно до рекомендацій, наведених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., –4 180,91 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)К-ть днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівІндекс інфляції за періодІнфляційне збільшення боргу

17.03.2009 - 01.04.2009105972,77163 %139,361,0000.00

02.04.2009 - 29.10.2009104522,772113 %1 812,681,0404 180,91

1 952,044 180,91 Оскільки суд відповідно до ст. 83 ГПК України не наділений правом виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, а позивач не заявляв клопотання про вихід за межі позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 104522,77 грн. боргу за переданий товар, 1 929,98 грн. процентів річних та 4 180,91 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 110 633,66 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деа Компані" (03065, м.Київ, вул. Світлогірська, 5/6, ідентифікаційний код 35250169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шико" (01024, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.6, ідентифікаційний код 23744507) 104 522 (сто чотири тисячі п’ятсот двадцять дві) гривні 77 коп. основного боргу, 4 180 (чотири тисячі сто вісімдесят) гривень 91 коп. інфляційних втрат, 1 929 (одну тисячу дев’ятсот двадцять дев’ять) гривень 98 коп. процентів річних, 1 106 (одну тисячу сто шість) гривень 33 коп. державного мита та 214(двісті чотирнадцять) гривень 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 25.02.2010 р.