Ухвала суду № 84629802, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/489

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

30 вересня 2019 року м. Київ № 640/13681/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши клопотання представника Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у адміністративній справі №640/13681/19

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області

до публічного акціонерного товариства «Фідобанк»

треті особи без самостійних вимог на предмет спора

уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленко Олександр

Володимирович,

приватне підприємство «Спіріт Захід»

про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - відповідач), треті особи без самостійних вимог на предмет спору - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленко Олександр Володимирович (далі - третя особа 1), приватне підприємство «Спіріт Захід» (далі - третя особа 2), в якій позивач просить:

- визнати незаконним неперерахування публічним акціонерним товариством «Фідобанк» до бюджету сум податкових зобов`язань, задекларованих приватним підприємством «Спіріт Захід» у податкових деклараціях акцизного податку за квітень 2016 року та частково за травень 2016 року та сплачених платіжними дорученнями №594, №592 від 17 травня 2016 року, що містять відмітку банку про їх прийняття;

- стягнути з публічного акціонерного товариства «Фідобанк» податкові зобов`язання з акцизного податку за квітень 2016 року та частково травень 2016 року, сплаченого приватним підприємством «Спіріт Захід» платіжними дорученнями №594,№592 від 17 травня 2016 року на розрахунковий рахунок публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на загальну суму 111109,00 грн, в тому числі: 81126,00 грн перерахувати на р/р 31416531017002, УК у м. Рівному/14040000, код ЄДРПОУ 38012714, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000; 29983,00 грн перерахувати на р/р 31413531017339, УК у Сарнен. Р-ні/м. Сарни/14040000, код ЄДРПОУ 38043480, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код платежу 14040000.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

26 вересня 2019 року до суду надійшло клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що предметом розгляду даної справи є стягнення податкових зобов`язань до державного бюджету України, тому дане питання потребує детального дослідження, а саме повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи підтверджених доказами, які мають бути дослідженні в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши зазначене клопотання представника позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а доводи представника позивача що стягнення податкових зобов`язань до Державного бюджету не є належним чином вмотивованою та обґрунтованою підставою, яка дозволяє суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників.

Тому, твердження представника позивача є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником позивача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а доводи, на які останній послався у своєму клопотанні є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача та призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, в т.ч. з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду в порядку загального провадження.

Керуючись статтями 241-243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Клочкова