Рішення № 84628256, 30.09.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1988/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейської служби України про визнання дій неправомірними та стягнення майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- визнати бездіяльність Державної казначейської служби України (місце знаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Код ЄДРПОУ - 37567646) щодо невиплати ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди (компенсації та інфляційних втрат) за виконавчим листом № 2-а-3360/11 виданим 12.03.2014 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, виконавчим листом № 2-а-4139/2011 виданим 09.09.2011 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, виконавчим листом № 2-а-3359/2011 р. виданим 26.08.2011 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, виконавчим листом № 2-а-39/2011 р. виданим 13.11.2012 р. Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, - протиправною;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 21040,62 грн. (двадцять одної тисячі сорока гривень, 62 коп.)., яка складається з компенсації, передбаченої ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у розмірі 3719,35 грн. та інфляційних втрат за ч. 2 ст. 625, ч. 1,2 ст. 1166, ст. 1173 ЦК України у розмірі 17321,27 грн., шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України (місце знаходження: вул . Бастіонна , 6, м. Київ, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Код ЄДРПОУ - 37567646) з єдиного казначейського рахунку.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що протягом 2011 року, на користь ОСОБА_1 були винесені судові рішення, пов`язані з відновленням соціальних гарантій, наданих ліквідаторам аварії на ЧАЕС та передбачених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 р. На виконання даних рішень позивачеві було видано виконавчі листи № 2-а-3360/11 виданий 12.03.2014 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, № 2-а-4139/2011 виданий 09.09.2011 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, № 2-а-3359/2011 р. виданий 26.08.2011 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, № 2-а-39/2011 р. виданий 13.11.2012 р. Бобринецьким районним судом Кіровоградської області.

Протягом травня - листопада 2015 р. від ОСОБА_1 до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області надходили вищевказані виконавчі документи на виконання у порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440 та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Листом ГУ ДКСУ у Кіровоградській області від 27.03.2019 р., №13-16-12/532, повідомило, що заборгованість за вищевказаними рішеннями суду були виплачені на банківський рахунок ОСОБА_1 лише 28.12.2018 р., що передбачало нарахування на суму коштів, що підлягали оплаті за виконавчим документом ОСОБА_1 , додаткової компенсації та сум інфляційних втрат.

Позивач звертався з приводу нарахування сум компенсації та інфляційних втрат 08.05.2019 р. до Головного Управління ДКСУ у Кіровоградській області з відповідною заявою. Листом ГУ ДКСУ від 29.05.2019 р. №13-16/1677 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що відповідне рішення про виплату компенсації приймається Головою Казначейства (ДКСУ), а тому дане питання до відома ГУ ДКСУ - не відноситься.

11.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про стягнення компенсації та інфляційних втрат за порушення встановленого законом строку перерахування коштів за судовим рішенням, виконання якого гарантується державою, однак відповіді на заяву не отримав, що є підставою, на думку позивача, для її стягнення у судовому порядку.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні (а.с.1).

05 вересня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи, в зв`язку з неявкою сторін в судове засідання (а.с.38-39).

19.09.2019 (вх. № 15200) представником відповідача до суду надано відзив в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування даної позиції зазначено, що Казначейством за рахунок бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державною» погашена заборгованість за рішеннями Бобринецького районного суду Кіровоградської області, а саме: 12.04.2019 по справі № 2-а-4139/11 в сумі 28040,40 грн. (платіжне доручення № 232573 від 08.04.2019); 28.12.2018 по справі №2-а-39/11 в сумі 4245,00 грн. (платіжне доручення№ 255354 від 21.12.2018); 28.12.2018 по справі № 2-а-3359/11 в сумі 4838,00 грн. (платіжне доручення № 255332 від 21.12.2018); 28.12.2018 по справі № 2-а-3360/11 в сумі 4605,00 грн. (платіжне доручення № 255296 від 21.12.2018).

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейством на заяву ОСОБА_1 від 11.07.2019 нарахована компенсація за прострочення виконання рішення суду по справі № 2-а-4139/11 в розмірі 2947,70 грн. період нарахування компенсації: з 11.10.2015 (наступний день від дати закінчення 3-х місячного строку для перерахування коштів).

Листом Казначейства від 15.08.2019№ 5-11-11/14021 повідомлено ОСОБА_1 про розгляд заяви від 11.07.2019 та прийняті рішення.

Відповідач зауважив, що перерахування коштів стягувачу із затримкою відбулося не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Крім того, відповідач зазначив, що оскільки, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області зобов`язального характеру по справах № 2-а-39/11, № 2-а-3359/11, № 2-а-3360/11 надійшли до органу Казначейства від органів державної виконавчої служби відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою КМУ від 03.09.2014 № 440, то Казначейством здійснено не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості за рішенням суду зобов`язального характеру. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при погашені заборгованості за судовим рішенням зобов`язального характеру, на думку відповідача, є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідач зазначає, що рішеннями Бобринецького районного суду Кіровоградської області зобов`язального характеру по справах № 2-а-39/11. № 2-а-3359/11, № 2-а-3360/11 зобов`язано УПСЗН Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катострофи» та у вказаних рішеннях суду не визначено конкретної суми, вираженою у грошових одиницях, яка підлягає стягненню, таке зобов`язання не є грошовим. Тому, на думку відповідача, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат також є безпідставними.

19.09.2019 (вх. № 15218) на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Представниками сторін до судового засідання надано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у 2011 році на користь ОСОБА_1 було винесено судові рішення по справам № 2а-а4139/11, № 2-а-3359/11, № 2-а-3360/11, № 2-а-39/2011.

На виконання даних рішень Бобринецьким районним судом Кіровоградської області видано виконавчі листи, а саме:

- №2-а-4139/11 від 24.03.2014, яким зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної адміністрації Кіровоградської області стягнути на користь ОСОБА_1 одноразову компенсацію у зв`язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, відповідно до ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 р. у розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент встановлення інвалідності, з урахуванням раніше проведених виплат;

- №2-а-3359/11 від 13.06.2014, яким зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС другої категорії недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`яти мінімальних заробітних плат на день здійснення виплати з урахуванням виплаченого;

- № 2-а-3360/11 від 12.03.2014, яким зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як інваліду війни недоплачену суму щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік на підставі ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченого;

- № 2-а-39/2011 р. від 13.11.2012, яким зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 р. у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, як особі, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до вимог ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до письмових пояснень позивача, дані виконавчі листи неодноразово пред`являлись на виконання до органів державної виконавчої служби, однак внаслідок відсутності відповідних бюджетних асигнувань на рахунках органів державної влади, вищевказані судові рішення - не виконувались.

Судом встановлено, що на виконання Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області від Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області згідно з актом: приймання-передавання від 10.07.2015 за ІІ квартал 2015 року та від 10.04.2016 за І квартал 2016 року надійшли виконавчі листи Бобринецького районного суду Кіровоградської області: від 24.03.2014 по справі № 2-а-4139/11 про стягнення на користь ОСОБА_1 коштів з УПЗСН Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області 28040,40 грн.; від 13.11.2012 по справі № 2-а-39/11 про зобов`язання УПСЗН Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 певних соціальних виплат (за довідкою УПСЗН нарахована сума заборгованості складає 4245,06 грн); від 13.06.2014 по справі № 2-а-3359/11 про зобов`язання УПСЗН Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 певних певних соціальних виплат (за довідкою УПСЗН нарахована сума заборгованості складає 4838,00 грн.); від 12.03.2014 по справі №2-а-3360/11 щодо__зобов`язання УПСЗН Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 , певних соціальних виплат (за довідкою УПСЗН нарахована сума заборгованості складає 4605,00 грн.)

Відповідно до письмових пояснень відповідача, Казначейством за рахунок бюджетної програми «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державною» погашена заборгованість за рішеннями Бобринецького районного суду Кіровоградської області, а саме: 12.04.2019 по справі № 2-а-4139/11 в сумі 28040,40 грн. (платіжне доручення № 232573 від 08.04.2019); 28.12.2018 по справі №2-а-39/11 в сумі 4245,00 грн. (платіжне доручення№ 255354 від 21.12.2018); 28.12.2018 по справі № 2-а-3359/11 в сумі 4838,00 грн. (платіжне доручення № 255332 від 21.12.2018); 28.12.2018 по справі № 2-а-3360/11 в сумі 4605,00 грн. (платіжне доручення № 255296 від 21.12.2018).

З приводу нарахування сум компенсації та інфляційних втрат 08.05.2019 позивач звернувся до Головного Управління ДКСУ у Кіровоградській області з відповідною заявою. Листом ГУ ДКСУ від 29.05.2019 р. №13-16/1677 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що відповідне рішення про виплату компенсації приймається Головою Казначейства (ДКСУ), а тому дане питання до відома ГУ ДКСУ - не відноситься.

11.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про стягнення компенсації та інфляційних втрат за порушення встановленого законом строку перерахування коштів за судовим рішенням, виконання якого гарантується державою.

Листом Державної казначейської служби України від 11.08.2019№ 5-11-11/14021, було повідомлено, що відповідно до ч.1ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейством на заяву ОСОБА_1 від 11.07.2019 нарахована компенсація за прострочення виконання рішення суду по справі № 2-а-4139/11 в розмірі 2947,70 грн. період нарахування компенсації: з 11.10.2015 (наступний день від дати закінчення 3-х місячного строку для перерахування коштів).

Щодо нарахування компенсації за порушення строків перерахування коштів на підставі виконавчих листів, виданих Бобринецьким районним судом Кіровоградської області по справах № 2-а-3360/11, 2-а-3359/11, 2-а -93/11, повідомлено, що оскільки вказані рішення суду мають зобов`язальний характер, компенсація у зазначених категоріях справ не нараховується.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) зазначено, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Пунктом 1 статті 3 даного Закону №4901-VІ визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частини 2, 4 ст. 3 Закону №4901-VІ передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з ч.ч. 2, 6 ст. 4 Закону №4901-VІ у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

За приписами пункту 3 Перехідних положень Закону №4901-VІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Вищевказаний закон є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України №4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 5 Закону України №4901-VІ встановлено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що виконання рішень суду саме про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на Державну казначейську службу України, як центральний орган виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, із визначенням тримісячного строку виконання вказаних рішень. При цьому, виплата компенсації в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не зобов`язального характеру.

В письмових поясненнях представником відповідача зазначено, що відповідно до Постанови КМУ "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 03.09.2014 № 440 (далі - Порядок № 440) до органу Казначейства надійшли виконавчі листи № 2-а-3360/11, 2-а-3359/11, 2-а-93/11 саме зобов`язального характеру та по виконавчому листу№ 2-а-4139/1 із зазначенням відповідної суми стягнення, вже нарахована компенсація за прострочення виконання рішення суду по справі № 2-а-4139/11 в розмірі 2947,70 грн.

Статтею 7 Закону України №4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Судом встановлено, що державний виконавець із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення коштів до суду по справі № 2-а-3360/11, 2-а-3359/11, 2-а-93/11 не звертався.

Тобто, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від по справі № 2-а-3360/11, 2-а-3359/11, 2-а-93/11 залишились зобов`язального характеру.

Як зазначалось раніше, єдиними актами законодавства, що передбачають можливість нарахування компенсації за прострочення виконання судових рішень є Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Суд погоджується з доводами відповідача, що оскільки, рішення суду по справах № 2-а-3360/11, 2-а-3359/11, 2-а-93/11 надійшли до органу Казначейства відповідно до Порядку № 440, то Казначейством здійснено не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості за рішенням суду зобов`язального характеру.

Таким чином, компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до ст.5 Закону №4901-VІ.

Стосовно вимоги позивача про стягнення визнання бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Суд зазначає, що не приймає до уваги доводи відповідача в частині того, що перерахування коштів стягувачу із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у звязку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Необхідно зазначити, що відсутність коштів на відповідних бюджетних рахунках не є достатньою і вагомою підставою невиконання позитивних зобов`язань, взятих державою із своєчасним виконанням судових рішень та здійсненням компенсаційних заходів за вже допущене несвоєчасне їхнє виконання, а отже позовні вимоги в частині визнання бездіяльність Державної казначейської служби України являються обгрунтованими.

Суд зазначає, що оскільки відповідно до виконавчого листа від 24.03.2014 по справі № 2-а-4139/11 про стягнення на користь ОСОБА_1 коштів з УПСЗ Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, була встановлена сума стягнення у розмірі 28040,40 грн., позовна вимога в даній частині підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що за виконавчим листом від 24.03.2014 по справі № 2-а-4139/11, строк виконання (з урахуванням трьохмісячного строку на виконання) сплив з 10.10.2015 р., тривав по 28.12.2018 р. і становить 1174 дні.

Згідно інформації з сайту Міністерства фінансів України (https//index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/). Середній рівень інфляції: за жовтень-грудень 2015 р. - 101,3%; за 2016 р. - 112,4%; за 2017 р. - 113,7%; за 2018 р. - 109,8%.

Отже, середній рівень інфляції за 2015-2018 р. - 142,1 %.

Суму інфляції розраховуємо за формулою:

(Сума боргу х процент інфляції) /100- сума боргу)

Розрахунок виплати за виконавчим листом №2-а-4139/11 від 24.03.2014 р., щодо виплати 28 040, 40 грн.: (28 040, 40 х 142,1%) - 28 040,40 = 11805,00 грн.

Стосовно стягнення інфляційних втрат за виконавчими листами по справах № 2-а-39/11,№ 2-а-3359/11, № 2-а-3360/11, суд зазначає наступне.

Рішеннями Бобринецького районного суду Кіровоградської області по справах № 2-а-39/11,№ 2-а-3359/11, № 2-а-3360/11 зобов`язано УПСЗН Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки у вказаних рішеннях суд не визначив конкретної суми, вираженої у грошових одиницях, яка підлягає стягненню, таке зобов`язання не є грошовим. За вказаних обставин вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат за виконавчими листами по справах № 2-а-39/11,№ 2-а-3359/ 11 , № 2-а -3360/ 11 є безпідставними.

Таким чином, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом визнання бездіяльності Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 інфляційних втрат та стягнення інфляційних втрат за виконавчим листом від 24.03.2014 по справі № 2-а-4139/11 у розмірі 11805,00 грн. та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір від сплати судового збору звільнений».

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ідент.ном. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державного казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646,м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про визнання дій неправомірними та стягнення майнової шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 інфляційних втрат за виконавчим листом від 24.03.2014 по справі № 2-а-4139/11.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат за виконавчим листом від 24.03.2014 по справі № 2-а-4139/11 у розмірі 11805,00 грн. шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України (місце знаходження: вул. Бастіонна , 6, м . Київ, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Код ЄДРПОУ - 37567646) з єдиного казначейського рахунку.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула