Ухвала суду № 84628230, 30.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

30 вересня 2019 року м. Київ № 320/5124/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Полковничий хутір” до Комунального підприємства «Перевага» про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Полковничий хутір” з позовом до Комунального підприємства «Перевага», у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Перевага» від 27.06.2018, номер запису про речове право в державному реєстрі прав 26869514, про державну реєстрацію права користуванню земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору №2 про встановлення права користування земельною ділянкою (загальною площею 3,8554 га, розташована на території Ясенівської сільської ради Ставищенського р-ну Київської області, кадастровий номер 3224288000:02:006:0020) для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 06 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Перевага» від 27.06.2018, номер запису про речове право в державному реєстрі прав 26869939, про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору №1 про встановлення права користування земельною ділянкою (загальною площею 3,5951 га, розташована на території Ясенівської сільської ради Ставищенського р-ну Київської області, кадастровий номер: 3224288000:02:006:0019) для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 06 квітня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства «Перевага» від 17.09.2018, номер запису про речове право в державному реєстрі прав 28009477, про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору №1 про встановлення права користування земельною ділянкою (загальною площею 3,2501 га, розташована на території Ясенівської сільської ради Ставищенського р-ну Київської області, кадастровий номер: 3224288000:04:002:0006) для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що 29.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Полковничий хутір” та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договори оренди земельних ділянок, розташованих на території Ясенівської сільської ради Ставищенського р-ну Київської області, які були зареєстровані відповідно до діючого на час укладення договорів законодавства Управлінням держкомзему у Ставищенському районі Київської області.

Позивач стверджує, що наприкінці березня 2019 року він дізнався, що незважаючи на наявність зареєстрованих договорів оренди землі зі строком їх дії до 29.12.2022, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені 06.04.2018 та 01.09.2018 були укладені з іншими особами договори про встановлення права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), предметом яких є земельні ділянки, які перебувають в оренді у позивача. При цьому, право емфітевзису було зареєстровано реєстратором Комунального підприємства «Перевага» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі викладеного позивача зазначає, що виникла ситуація подвійної реєстрації речових прав на одні й ті самі земельні ділянки внаслідок недотримання відповідачем норм чинного законодавства, оскільки при належному здійсненні повноважень, передбачених законом та іншими нормативно-правовими актами та неупередженості відповідача він мав здійснити необхідні дії для виявлення раніше зареєстрованих договорів оренди та відмовити у проведенні державної реєстрації права емфітевзису.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, суд керується такими міркуваннями.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Предметом оцінки у справі є рішення державного реєстратора про реєстрацію права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), як такі, що прийняті посадовою особою суб`єкта владних повноважень. Водночас, підставами їх скасування є наявність державної реєстрації права оренди на земельні ділянки за іншою особою, тобто наявність подвійної державної реєстрації прав на один і той самий об`єкт нерухомості за двома різними особами.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “суд, встановлений законом” у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом”.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 7 частини першої 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального Кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Спір у цій справі фактично стосується прав та інтересів позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Полковничий хутір”, та зазначених у позовній заяві третіх осіб – ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , на земельні ділянки згідно договорів оренди та укладених в подальшому договорів про встановлення емфітевзису на ті самі земельні ділянки, що свідчить про існування між учасниками процесу спору про цивільне право.

Отже, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності (користування) на земельні ділянки між юридичними та/або фізичними особами.

Тому саме розгляд справи у порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін спору), дослідження обставин укладення кожного з договорів оренди, прав та обов`язків сторін договору є визначальним для захисту прав та інтересів сторін та третіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд звертає увагу на відступ Великої Палати Верховного Суду від своєї правової позиції висловленої раніше у постановах від 04 квітня 2018 року у справах №817/567/16 та №826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі №808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі №826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі №815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі №804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі №823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах №820/2675/17 та №803/1125/17, щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду у справі №823/2042/16 від 04 вересня 2018 року, яку було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21 листопада 2018 року.

З урахуванням цього, посилання позивача в тексті позовної заяви на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12 червня 2018 року у справі №823/378/16, є непереконливими, оскільки в подальшому був здійснений відступ від цієї правової позиції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви (ч.2 ст.170 КАС України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими матеріалами.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі зазначеної правової норми суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Полковничий хутір” до Комунального підприємства «Перевага» про визнання протиправними та скасування рішень.

2. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Роз`яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції господарського суду.

4. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.