Рішення № 84627442, 26.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року Справа № 160/6136/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турової О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 як шахтарю ОСОБА_1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік як пенсіонера, витребувати або відновити пенсійну справу, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 як шахтарю ОСОБА_1 з 07.10.2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 року відповідно до пенсійної реформи України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до липня 2001 року позивач проживав в АДРЕСА_1 , отримував пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 як шахтар, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль. 18.12.2018 року представник позивача особисто звернувся до відповідача із заявою «про призначення/перерахунок пенсії». Листом №2791/02-07/24 від 26.12.2018 року позивача повідомлено про відмову в поновленні виплати пенсії та зазначено, що в документах є розбіжності. 05.04.2019 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою прийняти мотивоване рішення, на що листом відповідача №8369/02-01/26 від 18.04.2019 року було відмовлено в поновлені позивачу пенсії. Разом з тим, відмова відповідача порушує право позивача на соціальний захист, встановлене Конституцією України та підтверджене рішенням Конституційного Суду України №25рп/2009 від 07.10.2009 року, яким, зокрема, встановлено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення, а право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турової О.М. від 08.07.2019р. позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху у зв`язку із несплатою позивачем судового збору та позивачеві надано строк для усунення цих недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 31.07.2019р. позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турової О.М. від 01.08.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6136/19, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 16.08.2019 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

19.08.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що при зверненні до пенсійного фонду у своїй заяві про поновлення виплати пенсії позивач значиться як ОСОБА_1 , але до заяви додано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_2 (без зазначення по-батькові) та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру. На підставі виявлених розбіжностей, листом Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повідомлено, що відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 21.12.2018 року повернуто без розгляду заяву від 18.12.2018 року про поновлення пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із розбіжністю в наданих документах для призначення пенсії за віком. Крім того, відповідач зазначав, що у заяві позивача від 18.12.2019 року про призначення/перерахунок пенсії вказано останнє місце реєстрації - АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 2001 році) та місце проживання - Держава Ізраїль , АДРЕСА_3 (підтверджується нотаріально посвідченою копією довіреності від 15.11.2018 року). При цьому, документи, передбачені п.2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_1 до пенсійного органу не надав. Таким чином, звернення ОСОБА_1 до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії є безпідставним. Крім того, п.1 Постанови Пенсійного фонду України «Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» від 14 грудня 2015 року №25-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2015 року за № 1645/28090, встановлено, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1), застосовується з урахуванням того, що із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів. Тож ОСОБА_1 не може звертатися до будь-якого органу Пенсійного фонду України. При цьому позивач, за умови підтвердження громадянства України, потенційно має можливість звернутися до відповідного структурного підрозділу Пенсійного фонду України в м. Донецьку Донецької області, але не надав жодного доказу стосовно такого звернення і результатів його розгляду. Таким чином, обставин поновлювати виплату пенсії позивачу на інших умовах ніж ті, які передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», немає законних підстав, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 263 КАС України, а також з урахуванням того, що з 27.08.2019р. по 25.09.2019р., включно, суддя Турова О.М. перебувала у відпустці та хворіла, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, а повне судове рішення складено першого робочого дня.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 жовтня 2004 року перебуває на консульському обліку в Посольстві України в Державі Ізраїль (м. Хайфа), країна постійного місця проживання Ізраїль.

18.12.2018 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за віком.

До заяви були додана копія закордонного паспорту громадянина України, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копія посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Листом №2791/02-07/24 від 26.12.2018 року позивача повідомлено про відмову в поновленні виплати пенсії та зазначено, що в документах є розбіжності.

05.04.2019 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогою прийняти мотивоване рішення щодо поновлення позивачу пенсії.

Листом відповідача №8369/02-01/26 від 18.04.2019 року було відмовлено в поновлені позивачу пенсії, оскільки в поданих документах наявні розбіжності та позивачем порушено порядок звернення до органів пенсійного фонду, а саме: подану заяву не до належного органу пенсійного фонду. Також відповідач зауважив, що угода між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення на сьогодні не ратифікована Верховною Радою України, а тому виплата пенсії під час проживання за кордоном буде здійснюватися у разі прийняття Верховною Радою України відповідно закону.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Отже, враховуючи викладене, позивач як громадянин України, незалежно від країни свого проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі, і правом на пенсійне забезпечення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014р., у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ доходить висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в Україні, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі як громадяни України, позивачі мають такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (пункт 1).

За змістом частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Як зазначено вище, представником позивача надано до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області заяви про призначення пенсії за віком.

Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначено статтею 44 Закону № 1058-IV, відповідно до частин 1 якої заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1, пуктом 1.1 якого визначено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи:

Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з пунктом 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду в установленому порядку.

Відповідач як територіальний орган Пенсійного фонду України та орган державної влади в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки представник позивача звернувся за призначенням пенсії до територіального органу Пенсійного фонду з порушенням п. 1.1 Порядку № 22-1, тобто не до органу за місцем проживання (реєстрації).

Так, позивач до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю не проживав у Дніпропетровській області (зокрема, у м. Кам`янське (Дніпродзержинську), оскільки проживав у Донецькій області (м. Донецьк), а відтак, позивач не мав підстав для звернення за призначенням пенсії саме до територіального органу Пенсійного фонду Дніпропетровської області.

Так, частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що порядок звернення до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі визначається саме правлінням Пенсійного фонду.

Закон № 1058-IV не регулює порядок звернення за призначенням пенсії.

На виконання статті 44 Закону № 1058-IV правлінням Пенсійного фонду розроблено та прийнято Порядок № 22-1.

Щодо посилань представника позивача на постанову правління Пенсійного фонду України від 14.12.2015 р. № 25-1, положеннями якої передбачено, що із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.08.2016 р. можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів, тому вважає, що у позивача є право обирати будь-який зручний територіальний орган, суд вказує на таке.

Дійсно, постановою правління Пенсійного фонду України від 14.12.2015 р. № 25-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.12.2015 р. за № 1645/28090, установлено, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), застосовується з урахуванням того, що: із заявами про призначення пенсії до управлінь Пенсійного фонду України у Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях, починаючи з 01 січня 2016 року; в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Черкаській, Чернівецькій, Хмельницькій областях та у м. Києві - з 01 червня 2016 року; у Дніпропетровській, Закарпатській, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Полтавській, Тернопільській та Харківській областях - з 01 липня 2016 року; у Волинській, Житомирській, Одеській, Рівненській, Сумській та Чернігівській областях - з 01 серпня 2016 року, можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в цих адміністративно-територіальних одиницях, незалежно від території обслуговування таких органів; заява та інші подані документи скануються зазначеними органами із використанням технічних засобів, засвідчуються електронним цифровим підписом та зберігаються в електронній пенсійній справі як копії документів, на підставі яких призначено пенсію. Тобто, цим порядком передбачено право осіб, які проживають (зареєстровані), зокрема, в межах Дніпропетровської області, звертатися із заявами про призначення пенсії до територіальних управлінь Пенсійного фонду, незалежно від території обслуговування таких органів.

Водночас, позивач не проживав та не був зареєстрований в межах Дніпропетровської області, відповідно, не мав підстав для звернення до територіального органу Пенсійного фонду Дніпропетровської області.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ходу судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідач діяв відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторного звернення за призначенням пенсії до уповноважених органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 26.09.2019 року.

Суддя О.М. Турова