Рішення № 84627441, 01.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Справа № 160/5271/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (- далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (- далі відповідач), в якому позивач просить:

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 73 протоколу від 29 березня 2019 року № 40;

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст.16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановлення інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст.16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, а також інвалідом війни 2 групи, якому, відповідно до положень ч.1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (у разі загибелі(смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві виплачується одноразова грошова допомога, яка гарантована державою. Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 40 від 29 березня 2019 року позивачу було відмовлено в нарахуванні та отриманні одноразової грошової допомоги відповідно до наведеної вище норми. Такі дії позивач вважає протиправними, оскільки згідно довідки до акту огляду МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №554980 від 21.05.2007 року йому встановлено 2 групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто був змінений причинний зв`язок захворювання при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У 2007 році йому було виплачено одноразову грошову компенсацію при встановленні 2 групи інвалідності (різницю між 2 та 3 групами інвалідності), відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку та розмірах, встановлених постановою КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26.07.1996 р., яку позивач повернув у грудні 2017 року на рахунок управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради. Вважає, що повернення компенсації, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» свідчить про те, що станом на час звернення до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач не скористався своїм правом на отримання допомоги, а тому відмова у її виплаті з цих підстав не ґрунтується на законі. Зауважив, що на час подання заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення йому II групи інвалідності, а саме Закон №2011-ХІІ, в редакції Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-V, якій діяв з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року та Порядок № 499.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, зобов`язано Міністерство оборони України надати разом із відзивом на адміністративний позов належним чином засвідчені документи, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, оформлене пунктом 73 протоколу від 29.03.2019 року №40.

08 липня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнає, проти позову заперечує та просить відмовити у позовних вимогах в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1997 та 2006 роках не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, до 01.01.2007 року виплачувались страхові виплати згідно Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488. Крім цього, заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року №3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність II групи встановлена йому до набуття чинності нової реакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий з військовослужбовці та членів їх сімей», тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Окрім того, заявник у 2007 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто скористався своїм правом на отримання компенсації. Окрім того, позивачу від первинного встановлення групи інвалідності на вищу групу інвалідності пройшло більше ніж 2 роки, тому права на виплату одноразової грошової допомоги він немає. Стосовно повернення коштів на розрахунковий рахунок управління праці і соціального захисту населення позивач вводить суд в оману, тому що відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11.07.2008 справа № 2а-24/2008 р. за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення 12.07.2010 року списано з рахунків управління 6205,20 грн. В свою чергу сплачені позивачем кошти в сумі 94,80 грн. повернуто 28.12.2017 на КФ ПАТ КБ «Приватбанк» вказаному громадянину, як одноразову грошову компенсацію при встановленні групи інвалідності (різниця між 2 та 3 групами інвалідності) за 2007 рік. За наведених обставин відповідач вважає, що комісія Міністерства оборони України прийняла вірне рішення щодо відмови у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

22 липня 2019 року засобами електронного зв`язку та 29 липня 2019 року засобами поштового зв`язку на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з доводами відповідача та просить задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 р. були внесені зміни у статтю 60, якими було надано право вибору пільг та компенсацій передбачених законодавством України за одним із законів України. Але, ці зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з рішенням Конституційного Суду № 6-р/2018 від 17.07.2018 року. Тобто, не залежно від того отримував чи ні позивач грошову компенсацію згідно норм ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно норм ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ № 499. Вважає безпісдатвни посилання відповідача на абз.2 частини 4 статті 16-3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якого у разі зміни групи інвалідності понад дворічний термін виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, оскільки його доповнено згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, тоді як закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. На виконання частини 2 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінетом Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 було затверджено Порядок № 499, пунктом 2 якої визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою. Оскільки, на думку позивача, відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання останньої, належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №499 та статті 16 Закону №2011-XII.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року витребувано у сторін додаткові докази по справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 12 вересня 2019 року, визнано обов`язкову особисту участь осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні та повторно витребувано у сторін додаткові докази по справі.

29.08.2019 року до суду надійшли затребувані судом докази по справі - належним чином засвідчені документи, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, оформлене пунктом 73 протоколу від 29.03.2019 року №40.

12 вересня 2019 року сторони у судове засідання не прибули, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі у зв`язку з незадовільним станом його здоров`я, відповідач жодних заяв чи клопотань не надав. Враховуючи клопотання позивача суд вирішив подальший розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, а також інвалідом війни 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копіями посвідчень серії НОМЕР_1 від 21.05.2014 року та серії НОМЕР_2 від 22.05.2007 року відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було звільнено з військової служби 12.05.1978 р. та 28.03.1997 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії 2-18АЕ №058871 від 28.03.1997 року.

06.04.2000 року під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю III групи з 01.04.2000 року внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №197233 від 06.04.2000 року.

25.03.2003 року під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю III групи з 01.04.2003 року внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №271896 від 25.03.2003 року.

19.06.2006 року позивача визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №528037 від 19.06.2006 року.

21.05.2007 року під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 01.07.2007 року було безстроково визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №554980 від 21.05.2007 року.

Відповідно до експертного висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 01.06.2006 року №526 та витягу протоколу засідання Військово-лікарняної комісії від 14.11.2017 року №470 захворювання позивача пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно інформації наведеній у довідці Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті Кривий Ріг ради від 17.11.2017 року №2940, позивачу у квітні 2007 році було виплачено одноразову грошову компенсацію при встановленні 2 групи інвалідності (різницю між 2 та 3 групами інвалідності) у розмірі 94,80 грн.

У вересні 2017 року позивач звернувся у військового комісару Саксаганської РВК м.Кривого Рогу з копіями документів, передбачених п.3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМУ від 28.05.2008 року №499 (далі - Порядок №499) з наступним надсиланням їх до Дніпропетровського обласного військового комісаріату, з метою отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановлення інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст.16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2017 року позивач через відділення філії «Ощадбанку» м. Кривого Рогу на рахунок Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради перерахував кошти в розмірі 94,80 грн. та зазначив призначення цих коштів «повернення одноразової грошової компенсації».

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради від 02.02.2018 року №01-14/1786 28.12.2017 року кошти в сумі 94,80 грн. не вважалися переплатою і не підлягали повернення до державного бюджету, тому 28.12.2017 року їх було повернуто на КФ ПАТ «Приватбанк» позивачу, як одноразову грошову компенсацію при встановленні групи інвалідності) (різницю між 2 та 3 групами інвалідності) за 2007 рік.

Пунктом 73 протоколу від 29 березня 2019 року № 40 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги оскільки заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 1997 та 2006 роках не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Також підставами для відмови стало те, що заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність II групи встановлена йому до набуття чинності нової реакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий з військовослужбовці та членів їх сімей», тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Окрім того зазначено, що заявник у 2007 році отримав компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто скористався своїм правом на отримання компенсації.

Не погоджуючись з рішенням відповідача оформленим пунктом 73 протоколу від 29 березня 2019 року № 40, а також діями відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги) встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п.4 - встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 01.01.2007 року, на яку посилається позивач, було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги) визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання припису ч. 9 ст. 163 вищезазначеного Закону постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 року №975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок).

При визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ч. 9 ст. 163) делеговано Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Відповідно до пункту 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

При цьому, згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 допомога, що не призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю, внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 03.11.2006 року № 328-V, який набрав чинності з 01.01.2007 року, внесено зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема до статті 16 цього Закону.

До 01.01.2007 року статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було визначено, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлювались Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормативно-правовий акт, що регулює правовідносини з виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, набрав чинності з 01.01.2007 року.

Тоді як, інвалідність II групи позивачу була встановлена 19.06.2006 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №528037 від 19.06.2006 року, тобто до набрання чинності нормативно-правового акту, що регулює правовідносини виплат грошової допомоги.

Посилання позивача на те, що інвалідність II групи йому була встановлена лише з 01.07.2007 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 №554980 від 21.05.2007 року, суд вважає безпідставними, оскільки згідно наданої до суду довідки МСЕК, 21.05.2007 року медичний огляд позивача було здійснено повторно та підтверджено II групу інвалідності з 01.07.2007 року безстроково.

Отже, на момент встановлення позивачу інвалідності II групи, діючим на той час законодавством не було передбачено виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням військовослужбовцю інвалідності чи зміни групи інвалідності.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції з 01.01.2007 року, оскільки на момент встановлення позивачу II групи інвалідності ці норми не діяли.

Постанова Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» на момент встановлення позивачу II групи інвалідності також не діяла, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановлення інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст.16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 73 протоколу від 29 березня 2019 року № 40 було прийнято правомірно, на підставі та у межах наданих відповідачу повноважень.

Посилання позивача на частину 7 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ згідно якої, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором, суд також вважає безпідставним, оскільки на момент встановлення позивачу II групи інвалідності наведена норма не діяла.

Окрім того, позивачу у квітні 2007 році було виплачено одноразову грошову компенсацію при встановленні 2 групи інвалідності (різницю між 2 та 3 групами інвалідності) відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 94,80 грн.

13 грудня 2017 року позивач через відділення філії «Ощадбанку» м.Кривого Рогу на рахунок Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради перерахував кошти в розмірі 94,80 грн. та зазначив призначення цих коштів «повернення одноразової грошової компенсації».

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради від 02.02.2018 року №01-14/1786 28.12.2017 року кошти в сумі 94,80 грн. не вважалися переплатою і не підлягали повернення до державного бюджету, тому 28.12.2017 року їх було повернуто на КФ ПАТ «Приватбанк» позивачу, як одноразову грошову компенсацію при встановленні групи інвалідності) (різницю між 2 та 3 групами інвалідності) за 2007 рік.

За наведених обстави суд вважає, що позивач у 2007 році скористався своїм правом на отримання компенсації, а можливість повернення коштів на рахунок виконкому з метою отримання через десять років одноразової грошової допомоги на підставі Закону №2011-ХІІ не передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень рішення та дії якого оскаржуються, належним чином доведено правомірність прийняття рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 73 протоколу від 29 березня 2019 року №40, а тому правові підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановлення інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призначених на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» та ст.16 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними, скасування пункту рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 01 жовтня 2019 р.

Суддя О.М. Неклеса