Рішення № 84626993, 26.09.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.19 Справа № 917/737/19

за позовною заявою Фірма “INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A.” (INVESA) (08950, Іспанія, м. Барселона, вул. Есмеральда, буд.19а)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські ветеринарні технології” (36010, м. Полтава, вул. Квітки Цісик, буд. 15, ідент. код 34466323)

про стягнення 1 970 777,73 грн.

Суддя Іванко Лідія Андріївна

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

від позивача: Марченко П.А., свідоцтво № 2012/10 від 28.03.02 року

від відповідача:не з"явились

Фірма “INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A.” (INVESA)(далі-позивач) звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю “Українські ветеринарні технології”(далі-відповідач) про стягнення 1932912,07 грн. заборгованості за контрактом № 1/UVT від 15.12.2017 року, що складається з: 1110416,54 грн. основного боргу, 144861,62 грн. інфляційні, 53109,95 грн. - 3% річних, 624523,96 грн. - пеня.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Українські ветеринарні технології” не виконало взятих на себе зобов"язань з оплати товару, отриманого за Контрактом № 1/UVT від 15.12.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 13.06.2019 р.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2019 р. підготовче засідання відкладено на 09.07.2019 р.

08.07.2019 року до господарського суду від позивача надійшла заява (вх. №6983) про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму боргу за контрактом №1UVT від 15.12.2007 року в розмірі 1970777,73 грн., з яких: 1 117 974,18 грн. - сума основного боргу, 166 155,51 грн. - інфляційні, 59 076, 92 - 3% річних та 627 571, 12 - пені.

09.07.2019 року до господарського суду від відповідача надійшло клопотання (вх. №7026) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів для належної підготовки справи для розгляду по суті.

Ухвалою від 09.07.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Прийнято заяву про збільшення позовних вимог фірми “INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A.” (INVESA), в зв"язку з чим, подальший розгляд справи здійснюється з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог; підготовче засідання відкладено на 20.08.2019 р.

20.08.2019 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 27.08.2019 р.

27.08.2019 року представник позивача подав суду довідку про стан та розмір заборгованості за Контрактом № 1/UVT від 15.12.2017 року, в якій повідомляє, що відповідачем здійснено нову оплату за контрактом в розмірі 1284,60 Євро згідно платіжного доручення отриманого, операційний номер: 46.715.855 від 17.07.2019 року (копія додається). Станом на 17.07.2019 року Національним банком України встановлений наступний курс євро до гривні: 29,02 грн. за 1 євро. Отже, сума оплати відповідача від 17.07.2019 року в гривневому еквіваленті становить 37279,09 грн.

Ухвалою суду від 27.08.2019 р. відхилено клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2019 року.

В судовому засіданні 26.09.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судове засідання 26.09.2019 року представник відповідача, повідомлений належним чином про дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення, не з`явився.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач відзив на позов не надав.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

26.09.2019 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст.240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, встановив:

15.12.2017 року між Фірмою “INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A.”, (INVESA)(продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Українські ветеринарні технології”(покупець) укладено Контракт № 1/UVT (далі по тексту - Контракт), згідно п.1.1 якого, продавець продає, а покупець купує і оплачує на умовах СІР-Харків ветеринарні препарати (Товар) у відповідності з підписаними сторонами специфікаціями і виставленими рахунками, які є невід"ємною частиною Контракту.

Відповідно до п. 4.1. р. 4 Контракту, покупець зобов"язується оплатити кожну партію Товару по цьому контракту, в повному розмірі, в сумі, вказаній сторонами в кожній конкретній Специфікації, на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту здійснення продавцем поставки Товару на митний термінал покупця, згідно п.3.6 Контракту.

Згідно п. 1.2. р. 1 Контракту, найменування і ціна за одиницю Товару вказується сторонами у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною даного Контракту.

За п.1.5 р.1 Контракту покупець зобов"язується купити і оплатити Товар згідно виставлених продавцем рахунків і підписаних сторонами специфікацій, на суму загального об"єму покупок, згідно цього Контракту, не менше 125000,00 Євро до 31.03.2018 року.

Позивач стверджує, що за цим Контрактом ним здійснено дві поставки Товару, а саме:

Поставка 1, яка здійснена на підставі Специфікації №1 від 15.12.2017р. та рахунку (invoice) VFI18/0027 від 30.01.2018р., згідно яких Позивачем продано Відповідачу Товар на суму 36 307,00 Євро. Товар за Поставкою 1 був доставлений Відповідачу 13.02.2018р., згідно міжнародної товаро-транспортної накладної CMR №20180202 від 08.02.2018р.;

Поставка 2, яка здійснена на підставі Специфікації №2 від 15.12.2017р. на суму 45 393,96 Євро та рахунку (invoice) VFI18/0073 від 21.02.2018р. на суму 31 284,60 Євро, згідно яких Позивачем продано Відповідачу Товар на суму 31 284,60 Євро. Товар за Поставкою 2 був доставлений Відповідачу 06.03.2018р., згідно міжнародної товаро-транспортної накладної CMR №20180103/3 від 01.03.2018р.

На підставі п. 3.6. р. 3 Контракту, датою виконання умов поставки партії Товару продавцем покупцю, сторони вважають дату приймання-передачі партії Товару, в кількості згідно конкретної специфікації, здійсненої перевізником під митним контролем на автомобільному транспорті або на спеціалізовані митно- ліцензійні склади у митному терміналі покупця.

Відповідач проданий йому Позивачем Товар отримав. Як зазначає позивач, будь-яких заперечень щодо товару або поставки товару покупцем заявлено не було.

Згідно п. 4.1. р. 4 Контракту, строки оплати за поставлений позивачем товар настали.

Проте, як стверджує позивач, відповідач оплатив товар частково, перший платіж за Поставкою 1 в розмірі 10 000,00 Євро здійснив 28.11.2018р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 41.642.856, другий платіж за Поставкою-1 в розмірі 10 000,00 Євро 20.12.2018р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 42.155.447, третій платіж за Поставкою 1 в розмірі 10 000,00 Євро 08.03.2019р. згідно платіжного доручення отриманого, операція номер: 43.806.806.

Згідно п. 7.1.2. Контракту, за невчасну оплату кожної конкретної партії Товару, з порушенням строків, вказаних сторонами в пункті 4.1. цього Контракту, Відповідач платить Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду та заявив до стягнення з відповідача 1970777,73 грн., з яких: 1117974,18 грн. сума основного боргу за конкрактом № 1UVT від 15.12.2017 року, 627571,12 грн. - пеня за порушення строків оплати за вказаним контрактом, 166155,51 грн. - розмір збитків від інфляції, 59076,92 грн. - 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що місцезнаходженням позивача є Іспанія, м. Барселона, вул. Есмеральда, буд.19а, і він є іноземним суб`єктом господарювання (нерезидентом).

Згідно зі ст. 365 ГПК України (далі - ГПК України), іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім випадків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховної Радою України.

Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України .

Згідно ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

За статтею 366 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом та міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно розділу 10 Контракту № 1/UVT від 15/12/2017 року, сторони домовились, що в разі виникнення спірних питань при реалізації положень даного контракту, сторони мають право звертатися за захистом своїх інтересів в судові органи України. Звернення до суду здійснюється ініціюючою стороною згідно чинної в Україні підвідомчості і підсудності.

До взаємовідносин сторін по даному Контракту застосовується українське матеріальне та процесуальне право.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" та п. 10.2 Контракту, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальне право України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст.173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст. 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарська відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України заборонена одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановленні договором або законом.

Нормами ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Отже, змістом договору купівлі-продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГК України, іноземні юридичні особи при здійсненні господарської діяльності в Україні мають такий самий статус, як і юридичні особи України, з особливостями, передбаченими цим Кодексом, іншими законами, а також міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Як встановлено судом, 15.12.2017 р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, був укладений контракт № 1/UVT(надалі-Контракт).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Контракту позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 67591,6 Євро, що підтверджується міжнародними товаро-транспортними накладними № 20180202 та № 20180103/3(CMR) .

Умови поставки врегульовані в розділі 3 Контракту, за п.3.6 якого, датою виконання умов поставки партії Товару продавцем покупцю, сторони вважають дату прийому-передачі партії товару, в кількості згідно конкретної специфікації, здійсненої перевізником під митним контролем на автомобільному транспорті або на спеціалізовані митно-ліцензійні склади в митному терміналі покупця.

Поставка товару здійснюється за міжнародними правилами "Інкотермс-2010".

Позивач належним чином виконував зобов`язання за Контрактом щодо поставки товару. Зокрема, наявними у справі матеріалами підтверджується:

- Поставка 1, яка здійснена на підставі Специфікації №1 від 15.12.2017р. та рахунку (invoice) VFI18/0027 від 30.01.2018р., згідно яких позивачем продано відповідачу Товар на суму 36 307,00 Євро. Товар за Поставкою 1 був доставлений Відповідачу 13.02.2018р., згідно міжнародної товаро-транспортної накладної CMR №20180202 від 08.02.2018р.

- Поставка 2, яка здійснена на підставі Специфікації №2 від 15.12.2017р. на суму 45 393,96 Євро та рахунку (invoice) YFI18/0073 від 21.02.2018р. на суму 31 284,60 Євро, згідно яких Позивачем продано Відповідачу Товар на суму 31 284,60 Євро. Товар за Поставкою 2 був доставлений Відповідачу 06.03.2018р., згідно міжнародної товаро-транспортної накладної CMR №20180103/3 від 01.03.2018р.

Відповідач, прийняті на себе зобов"язання за п.4.1 Контракту в частині оплати отриманого товару належним чином не виконав, в результаті чого в нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1117974,18 грн.

Відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем, про що свідчить проведення ним частково розрахунків. А саме, під час розгляду даної справи станом на 23.08.2019 року відповідачем здійснено нову оплату за контрактом в розмірі 1284,60 Євро згідно платіжного доручення отриманого, операційний номер: 46.715.855 від 17.07.2019 року (копія додається). Станом на 17.07.2019 року Національним банком України встановлений наступний курс євро до гривні: 29,02 грн. за 1 євро. Отже, сума оплати відповідача від 17.07.2019 року в гривневому еквіваленті становить 37279,09 грн., а тому в частині позовних вимог щодо стягнення 37279,09 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З урахуванням зазначеного, залишок заборгованості за поставлений товар становить 1080695,09 грн.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1080695,09 грн.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується факт не повної оплати відповідачем отриманого Товару та порушення встановлених Контрактом строків розрахунків.

Згідно п. 7.1.2. Контракту, за невчасну оплату кожної конкретної партії Товару, з порушенням строків, вказаних сторонами в пункті 4.1. цього Контракту, Відповідач платить Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період такого прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

На підставі цих положень позивач заявив вимоги про стягнення 627571,12 грн. пені (розрахунок додається), з них: 297744,30 грн. - розмір пені за прострочення платежів за 1 поставкою, 329821,82 грн. - розмір пені за прострочення платежів за поставкою2.

Судом встановлено, що при нарахуванні пені на прострочену суму оплати позивачем не дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами контракту, початком перебігу строку прострочення оплати за першою поставкою є 13.04.2018 року, за другою поставкою - 07.05.2018 року, і саме з цього часу у позивача виникло право на нарахування пені протягом наступних шести місяців та можливість звернення з вказаними вимогами до суду протягом року.

Умова Контракту про сплату пені за кожний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим Контрактом іншого, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Контрактом № 1/UVT від 15.12.2017 року не передбачено збільшення строків нарахування пені.

Як вбачається з поданого суду розрахунку, позивачем не дотримано шестимісячного строку нарахування пені.

Здійснивши перерахунок пені у відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України, суд дійшов до висновку, що за вказаний період сума пені становить 351856,44 грн. (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт"). В іншій частині позовні вимоги в частині стягнення пені заявлені неправомірно.

Враховуючи викладене, стягненню підлягає пеня у розмірі 351856,44 грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Також, позивач заявив вимоги про стягнення 166155,51 грн. інфляційних нарахувань та 59076,92 грн. - 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Контрактом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов укладеного сторонами Контракту, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог про стягнення інфляційних нарахувань встановив, що стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 147490,72 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань позов задоволенню не підлягає.

При цьому, при обрахуванні інфляційних судом враховано приписи п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", згідно якого, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також судом здійснено перевірку заявлених вимог про стягнення 3% річних, в результаті чого, суд визнає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних та 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1080695,09 грн. основного боргу, 351856,44 грн. пені, 147490,72 грн. інфляційних втрат та 59076,92 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання про повернення судового збору з Державного бюджету України на підставі ст.7 Закону України "Про судовий збір" в частині сплаченої відповідачем заборгованості в розмірі 37279,09 грн. буде вирішено судом після надходження відповідної заяви, як того вимагає Закон України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 231, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські ветеринарні технології» (36010, м. Полтава, вул. Квітки Цісик, буд. 15, ідент. код 34466323) на користь Фірми «INDUSTRIAL VETERINARIA, S.A.» (INVESA) (08950, Іспанія, м. Барселона, вул. Есмеральда, буд.19а) 1080695,09 грн. основного боргу, 59076,92 грн. - 3% річних, 351856,44 грн. пені, 147490,72 грн. інфляційних, 24586,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 37279,09 грн. основного боргу.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 30.09.2019 року

Суддя Іванко Л.А.