Рішення № 8462477, 16.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.10 р.                     Справа № 22/50                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Де Люкс» , м.Черкаси,

до відповідача Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка Донецької області,

про стягнення 38693,55 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Костюков Ю.А. - довіреність від 04.03.2010р.,

від відповідача: Головня Є.О. - довіреність № 08-51/07д від 04.01.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бренд Де Люкс», м.Черкаси, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 38693,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором №15/08/279 від 02.06.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість по оплаті поставленої продукції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір поставки №15/08/279 від 02.06.2008р. зі специфікацією до нього; лист №01-17/1011 від 31.12.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,175, 193 Господарського кодексу України.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов визнав, про що заначив в письмовій заяві, надоній суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

02.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Де Люкс» (Постачальник) та Державним підприємством «Макіїввугілля» (Покупець) укладено договір поставки №15/08/279.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що цей правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору до вказаної угоди також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697ЦК України).

Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та умов договору Постачальник зобов’язувався передати у власність Покупцеві продукцію (сировину для трипільних робіт у кількості 5000 куб.), а Покупець зобов’язувався прийняти та оплатити її на умовах, оговорених даною угодою.

Згідно із п.1.2 договору, номенклатура, кількість, асортамент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість продукції вказуються у специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що термін оплати продукції, яка поставляється за цим договором, становить 20 днів з моменту постачання.

Відповідно до п.2.1 договору та специфікації, загальна вартість продукції складає 1325 000,00 грн.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Не зважаючи на вимоги суду щодо надання первинної документації, яка складалася в процесі здійснення цих договірних правовідносин та акту звірки взаємних розрахунків, на який є посилання в позові (ухвали суду від 22.02.2010р. 10.03.2010р.), Позивачем зазначені документи не представлені, до матеріалів справи не долучені.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з наступного.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті продукції є договір поставки №15/08/279 від 02.06.2008р.

Зі змісту позову та листа №07-17/1011 від 31.12.2008р. вбачається, що Відповідач не заперечує проти цього факту. Крім того, осаннім визнається наявність заборгованості в рзмірі 38693,55грн.

В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на вказану суму на момент прийняття рішення суду не виконане.

Наведене Відповідачем не спростовано.

При цьому, останнім визнано позовні вимоги в повному обсязі, про що зазначено в письмовій заяві.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – представником за довіреністю №0881/07д від 04.01.2009р.

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 38693,55 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи зазначене, на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Де Люкс», м.Черкаси, до Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка Донецької області, про стягнення 38693,55 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м.Макіївка Донецької області, площа Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Де Люкс» (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 225, ЄДРПОУ 26435422) 38693,55 грн.

3.Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м.Макіївка Донецької області, площа Радянська, 2, ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренд Де Люкс» (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, 225, ЄДРПОУ 26435422) відшкодування сплаченого державного мита в сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішення законної сили.

5.Рішення оголошено у судовому засіданні 16.03.2010 року.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя