Рішення № 8462424, 17.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.10 р.                     Справа № 16/16пн                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ в особі Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” м.Донецьк

про звернення стягнення на предмет застави,

За участю представників сторін :

від позивача: Нечипоренко Я.І. – за довіреністю

від відповідача: Богачонок С.В. - за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.01.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ в особі Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” м.Донецьк про звернення стягнення на предмет застави. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 08.02.2010р. – 09год. 50хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

          Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на кредитний договір № 8/КВ-07 від 30.01.2007р., додатковий договір № 1 до кредитного договору, договір застави транспортного засобу № 8/Zкв-07 від 30.01.2007р., договір № 1 про внесення змін та доповнень до договору застави, повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів від 30.08.2009р. № 09/3-3787 з додатком, витяги про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.08.2008р. № 20397567, від 31.01.2007р. № 11067823, від 31.08.2009р. № 24532723, розрахунок суми боргу, виписку з особового рахунку боржника станом на 18.01.2010р., неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, з приводу чого позивач просить звернути стягнення на майно боржника.

Відповідач у відзиві від 08.02.2010р. визнає порушення умов кредитного договору щодо строків погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків, але, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства у зв’язку з економічною кризою в країні, зазначає, що погасити наявну суму заборгованості не має можливості.

В заяві від 16.03.2010р. відповідач зазначає, що всі активи підприємства на час звернення позивача до суду знаходяться у податкові заставі, та посилається на записи №№ 3, 6, 10 витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Крім того, вказує на доцільність залучення до участі у справі представників податкових органів у якості третіх осіб, з метою з’ясування підстав виникнення обтяження та їх вимог до відповідача.

          Суд розглянув заяву відповідача та зазначає наступне:

Відповідно до приписів статті 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі можуть бути залучені треті особи, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї з сторін.

          У даному випадку суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі податкових органів, оскільки рішення по цій справі ніяким чином не порушує та не зачіпає їх права та інтереси. Отже суд залишає клопотання відповідача стосовно залучення до участі у справі третіх осіб без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

          30.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Донецької філії (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” (Позичальник) був укладений кредитний договір за № 8/КВ-07 (в іноземній валюті) (далі за текстом – кредитний договір), згідно пункту 1.1. якого Банк надав Позичальнику кредит в грошовій формі на наступних умовах:

          сума кредиту – 11478 євро 74 євроцентів

          кінцева дата повернення кредиту – 29.01.2012р.

          мета використання кредиту – придбання автомобілю RENAULT KANGOO

процентна ставка – 11% річних

комісія за підготовку та оформлення договору – 150,00грн., в т.ч. ПДВ 25,00грн

Згідно додаткового договору № 1 від 21.08.2008р., який є невід’ємною частиною кредитного договору, до п.1.1. кредитного договору були внесені зміни та змінено розмір процентної ставки, який становить 14% річних.

Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника в Донецькій філії Банку (п.2.2. кредитного договору).

В пункті 2.3. кредитного договору встановлено, що строк користування кредитом починається з моменту перерахування коштів з позичкового рахунку, тобто, згідно з випискою з особового рахунку Відповідача, з 30.01.2007р.

Відповідно до п.п. 6.1.1. та 6.1.2. кредитного договору, Позичальник зобов’язався використати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов договору, а також своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

          В пункті 3.1. кредитного договору передбачено, що виконання Позичальником зобов’язань за цим договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених договором) забезпечується заставою транспортного засобу – автомобіля RENAULT KANGOО, 2006 року випуску, кузов № VF1KCOMCF36167084, тип транспортного засобу – вантажний вантажопасажирський, колір – зелений, реєстраційний № АН4313ВТ, що належить ТОВ „Аквілон”.

          З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 30.01.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Донецької філії (Заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” (Заставодавець) був укладений договір застави транспортного засобу за № 8/Zкв-07 (далі за текстом – договір застави).

          Згідно п.1.2. договору застави, предметом застави є автомобіль марки RENAULT, модель KANGOО, 2006 року випуску, п. місць 4, кузов № VF1KCOMCF36167084, колір – зелений, об’єм двигуна – 1390 куб.см, тип – вантажний вантажопасажирський, реєстраційний № АН4313ВТ (далі за текстом – предмет застави).

          Сторони оцінили предмет застави у 88900 гривень 00 коп., про що зазначено в п.1.4. договору застави.

          Відповідно до п.1.3. договору застави, предмет застави належить Заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 934869, виданого 3-м Донецьким МРЕВ ДАІ УМВС України 25 січня 2007 року.

          У позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором стосовно погашення тіла кредиту та нарахованих відсотків становить 61488,88грн., що підтверджується наданим до позову розрахунком.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору, заборгованість за кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості, який є додатком № 1 до кредитного договору.

У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту Позичальник сплачує проценти з розрахунку 15% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п.4.6. кредитного договору). Згідно додаткового договору № 1 від 21.08.2007р., до кредитного договору були внесені зміни в пункт 4.6. та передбачено, у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту Позичальник сплачує проценти з розрахунку 18% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Згідно п.4.4. кредитного договору, сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи належних доказів погашення наявної суми заборгованості за кредитним договором.

          У зв’язку з прострочкою сплати належних платежів за кредитним договором, позивачем була нарахована пеня в розмірі 1160,34грн., відповідно до пункту 8.1. кредитного договору, який передбачає, що у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення платежів та нарахованих відсотків за кредитним договором суд визнав вірним.

Згідно ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

          Відповідно до пункту 9.2. кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені даним договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного договору, а Позичальник зобов’язаний протягом 10 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, інші платежі за цим договору та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані Банку, у разі порушення Позичальником строків (термінів) платежів, що встановлені даним договором.

          Так, на підставі зазначеного, Банк скористався належним йому правом та надіслав на адресу Відповідача повідомлення за № 09/3-3787 від 31.08.2009р. про дострокове повернення кредитних коштів.

          Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідно до пункту 4.3. договору застави (із змінами та доповненнями), у випадку невиконання Заставодавцем (Позичальником) вимоги про виконання порушеного зобов’язання або за наявності будь-якої з підстав, передбачених п.4.1. договору застави, Заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави.

           Частиною 2 статті 589 Цивільного кодексу України та статтею 20 Закону України „Про заставу” № 2654-XII від 02.10.1992р. передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

          За приписами ч.3 ст.28 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” № 1255-IV від 18.11.2003р., якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Тотожні положення закріплені в ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України.

          Посилання відповідача на той факт, що всі активи підприємства на час звернення позивача до суду знаходяться у податкові заставі, судом не приймаються з огляду на наступне:

Згідно пункту 1.6. договору застави, Заставодавець під час укладання договору засвідчив, що попередив Заставодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет застави, що предмет застави досі нікому не проданий, не подарований, не заставлений, не підлягає вилученню і вільний від зобов’язань, крім тих, що передбачені цим договором, не знаходиться у спільній частковій власності, податковій заставі, не є часткою, паєм.

          Записи №№ 3, 6, 10 витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо знаходження майна в податковій заставі стосуються інших юридичних осіб, а саме:

          запис № 3 від 09.05.2005р. – податкова застава стосується всіх активів ТЗОВ „Аквілон” (код 31934015, м.Бровари, Київська область),

          запис № 6 від 01.03.2006р. – податкова застава стосується всіх активів ПФ „Аквілон” (код 22716319, м.Харків),

          запис № 10 від 21.09.2006р. – арешт рухомого майна стосується ТОВ „Аквілон” (код відсутній, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область).

          За кредитним договором та договором застави стороною визначено Товариство з обмеженою відповідальністю „Аквілон” (код 31638260, м.Донецьк).

          Отже, вказані вище записи з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на які посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень, не стосуються Відповідача по даній справі, а тому посилання на них є безпідставними.

          З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що предмет застави на час укладання кредитного договору та договору застави не знаходився в будь-якій іншій заставі або під арештом, інших обтяжень щодо предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не зареєстровано, отже предмет застави звільнений від будь-яких обтяжень, крім тих, що передбачені умовами договору застави.

          А тому, згідно приписів ст.ст.12, 14 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, за рахунок предмету застави мають задовольнятися саме вимоги Позивача.

          Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

          Так, Позивачем було зареєстроване звернення стягнення на предмет застави за договором застави, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 24532723 (звернення стягнення зареєстровано 31.08.2009р. о 16:21), тобто до початку процедури звернення стягнення.

          Отже Позивачем дотримані всі вимоги діючого законодавства стосовно порядку звернення стягнення на майно.

          На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ в особі Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” м.Донецьк про звернення стягнення на предмет застави обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.

          На підставі ст.ст. 525, 549, 589, 590, 615, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, положеннями Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та Закону України „Про заставу”, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 27, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ в особі Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” м.Донецьк про звернення стягнення на предмет застави – задовольнити.

Звернути стягнення на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” м.Донецьк (вул.Краснооктябрська, 111, м.Донецьк, 83053; ЄДРПОУ 31638260) на праві власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 934869, видане 3-м Донецьким МРЕВ ДАІ УМВС України 25.01.2007р.) та передано в заставу Товариству з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ (бул.Лесі Українки, 26, м.Київ, 01133; ЄДРПОУ 19357352), яке перебуває за адресою: вул.Краснооктябрська, 111, м.Донецьк (Будьнівський район), а саме:

-          автомобіль марки RENAULT, модель KANGOО, 2006 року випуску, п. місць 4, кузов № VF1KCOMCF36167084, колір – зелений, об’єм двигуна – 1390 куб.см, тип – вантажний вантажопасажирський, реєстраційний номер АН4313ВТ,

в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” м.Донецьк (вул.Краснооктябрська, 111, м.Донецьк, 83053; ЄДРПОУ 31638260) перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ (бул.Лесі Українки, 26, м.Київ, 01133; ЄДРПОУ 19357352) за кредитним договором № 8/КВ-07 (в іноземній валюті) від 30.01.2007р. в розмірі строкової заборгованості за кредитом за кредитом в сумі 4782,50 євро (що еквівалентно 55003,17грн.), простроченої заборгованості за кредитом в сумі 382,60 євро (що еквівалентно 4400,25грн.), строкової заборгованості за відсотками в сумі 44,96 євро (що еквівалентно 517,08грн.),простроченої заборгованості за відсотками в сумі 136,37 євро (що еквівалентно 1568,38грн.) та компенсації судових витрат – витрат по сплаті державного мита в сумі 626,49грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АКВІЛОН” м.Донецьк (вул.Краснооктябрська, 111, м.Донецьк, 83053; ЄДРПОУ 31638260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ (бул.Лесі Українки, 26, м.Київ, 01133; ЄДРПОУ 19357352) витрати по сплаті державного мита в сумі 626,49грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення підписане 17.03.2010р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники: Сторонам 2, У справу 1, Вик. Єрохіна В.В.