Рішення № 8461802, 15.03.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2010 р. Справа № 7/36-38 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш”, м. Львів

до приватного підприємства “Пелікан Люкс”, м. Луцьк

про стягнення 3904,92 грн.

Суддя Шум М.С.

За участю представника:

ТОВ “Фреш”

ПП “Пелікан Люкс” н/з

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю “Фреш” звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до приватного підприємства “Пелікан Люкс” про стягнення 3904,92 грн. заборгованості з яких 3874,78 грн. боргу за поставлений товар, 22,63 грн. - нарахування у зв’язку з інфляцією та 7,51 грн. - 3 % річні.

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про уточнення позовних вимог від 10.03.2010 року №60, у зв’язку з оплатою відповідачем 3874,78 грн. боргу за поставлений товар, просить стягнути з останнього 22,63 грн. - нарахування у зв’язку з інфляцією, 7,51 грн. - 3 % річних, 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач вимоги ухвал суду від 05.02.2010 року, 18.02.2010 року не виконав, витребувані судом документи не подав, повноважного представника в судове засідання не направив, хоч був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№01-29/1954 від 12.02.2010 року).

Відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

26 червня 2009 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Фреш” та відповідачем - приватним підприємством “Пелікан Люкс” був укладений договір №148 (далі договір, а. с. 6-8).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов’язання виникли з договору від 26.06.2009 року №148.

Згідно умов договору в редакції протоколу розбіжностей (а. с. 9) позивач зобов’язувався передавати у власність відповідачу товар партіями згідно накладних, а відповідач –приймати та проводити оплату за товар не пізніше 30 календарних днів з моменту його отримання. Днем отримання товару рахується дата виписки накладної, яка вказується в накладній.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1413, 25 грн. згідно накладних №2110 від 01.10.2009 року, №2111 від 01.10.2009 року, №2188 від 08.10.2009 року, №2189 від 08.10.2009 року, №2295 від 22.10.2009 року, №2385 від 12.11.2009 року, №2465 від 19.11.2009 року.

Відповідач в порушення умов договору отриманий товар оплатив частково, направлену йому вимогу про оплату боргу від 14.01.2010 року №5 (а. с. 10-11) залишив без відповіді та задоволення.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача на день звернення позивача з позовом до суду становила 3874, 78 грн.

Проте, в період розгляду справи відповідач погасив 3874, 78 грн. заборгованості перед позивачем, що стверджується банківською випискою від 11.02.2010 року.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року N 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник , який прострочив виконання

зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем згідно розрахунку 7, 51 грн. річних за період з 01.11.2009 року по 25.01.2010 року та 22, 63 грн. збитків від інфляції за той же період підставні та підлягають до стягнення з відповідача в силу ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, заборгованість погашена ним після звернення позивача з позовом до суду, то витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст.144, 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства “Пелікан Люкс”, м. Луцьк, вул. Єршова, 11 (м. Луцьк, вул. Володимирська, 63), р/р 26009081078011 у ВОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 303019,

код 33845645 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш”, м. Львів,

вул. Промислова, 53, р/р 26001130000163 у ВАТ «Віейбібанк»м. Київ, МФО 325365, код 23956445

- 22,63 грн. нарахувань у зв’язку з інфляцією, 7,51 грн. 3 % річних, 102 грн. 00 коп. по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 368 грн. 14 коп.

Суддя                                                   М.С. Шум