Рішення № 84616392, 30.09.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року Чернігів Справа № 620/2103/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 доУправління Держпраці у Чернігівській областіпроскасування постанови, У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - ФОП ОСОБА_1 ., позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17.05.2019 №25-01-104/0406/155.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відсутні встановлені Законом підстави для проведення перевірки позивача; справу про накладення штрафу на позивача розглянуто з грубим порушенням вимог законів та нормативних актів і з порушенням його прав, як особи, що притягалась до відповідальності; відсутній склад правопорушення з боку позивача, що підтверджується письмовими поясненнями і інформацією, зазначеними в акті перевірки.

Відповідач у встановлені судом строки направив до суду відзив на позов, в якому позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити в повному обсязі та зазначив, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4- 7 цього пункту (підпункт 3 пункту 5 Порядку № 295) . Враховуючи інформацію службової записки заступника начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області Козлова Д.В. від 19.04.2019 начальником Управління Дорошенком С.В. прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. На підставі наказу Управління від 22.04.2019 № 127 та направлення на проведення контрольного заходу від 22.04.2019 № 505 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Назаренком Назарієм Григоровичем в період з 24.04.2019 по 25.04.2019 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. За результатом проведення інспекційного відвідування встановлені порушення ч. З ст. 24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 25.04.2019 № 25-01-104/0406. Так, в акті перевірки зафіксовано, що праціник ОСОБА_2 допущений до роботи ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням позивача та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Факт допуску ОСОБА_2 до роботи без укладеного трудового договору та порушення позивачем ч. З ст. 24 КЗпП України також підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.07.2019 у справі № 750/763/19, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 41 КУпАП і накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій зауважив, що враховуючи висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16 у відповідача взагалі були відсутні законні підстави для притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП зважаючи на відсутність порушення трудового законодавства з боку ФОП ОСОБА_1 та притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до повідомлення про незадекларовану працю, яке надійшло від ОСОБА_3 , на підставі службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Чернігівській області, начальником Управління Держпраці в Чернігівській області Дорошенком С.В. видано наказ № 127 від 22.04.2019 про проведення контрольних заходів, зокрема ФОП ОСОБА_1 (а.с. 58, 59).

Відповідно до наказу Управління від 22.04.2019 № 127 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 22.04.2019 № 505 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Під час інспекційного відвідування відповідачем встановлено фактичний допуск до роботи ОСОБА_2 без укладення трудового договору, без видання наказів про прийняття вказаних працівників на роботу та без належного повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 25.04.2019 № 25-01-104/0406, відповідно до якого встановлені порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 16-19).

Крім того, за результатами інспекційного відвідування було також складено протокол про адміністративне правопорушення №25-01-104/0077 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП.

На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-104/0406/155 від 17.05.2019 на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 125190 грн.

Із вказаною постановою про накладення штрафу позивач не погоджується, вважає їх протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).

Так, згідно абзацу третього статті 1 Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 2 Закону заходи контролю здійснюються, серед інших, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Закону проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частини перша, друга статті 7 Закону передбачають, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

В силу вимог частини третьої статті 7 Закону у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

За змістом статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право, зокрема, безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об`єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

Так, особливості проведення заходів контролю, про які йде мова в частині четвертій статті 2 Закону, в сфері законодавства про працю передбачені частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України, згідно якої державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 (а редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

В силу підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Підпункт 5 пункту 5 Порядку № 295 також встановлює, що інспекційні відвідування проводяться за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Зі змісту вказаних норм, суд робить висновок, що підставою для проведення інспекційного відвідування з питань використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та оплати праці може бути не будь-яке рішення керівника органу контролю, а лише те, яке прийняте на підставі наявної інформації, яка в достатній мірі свідчить про можливі порушення трудового законодавства в частині використання праці осіб без укладання трудових договорів.

Тобто, оцінка правомірності рішення керівника про призначення інспекційного відвідування, повинна надаватися з урахуванням достатності інформації про можливі порушення та змісту наказу (посвідчення чи направлення на проведення заходу) для висновків про наявність фактичної підстави проведення відповідного відвідування. Відсутність такої інформації свідчить про відсутність підстав для проведення відвідування, призводить до визнання відвідування протиправним та відсутності правових наслідків такого.

Суд звертає увагу на направлення на проведення контрольного заходу від 22.04.2019 №505.

Як вже зазначалось судом, в силу вимог частини третьої статті 7 Закону у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, зокрема: номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Водночас, як встановлено судом, на проведення інспекційного відвідування позивача відповідачем було видано направлення, яке не містить даних щодо: типу заходу (плановий або позаплановий); підстави для здійснення заходу; інформації про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що формулювання в направленні «на підставі наказу від 22.04.2019 № 127 розцінюється судом як відображення інформації про номер і дату наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід.

Щодо відображення в направленні на проведення контрольного заходу типу заходу (плановий або позаплановий), то суд зазначає, що згідно Закону планові та позапланові заходи здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, при цьому інспектування згідно частини третьої статті 7 Закону також є формою контрольного заходу, а тому зазначення у направленні на проведення контрольного заходу від 22.04.2019 № 505 про проведення інспекційного відвідування не позбавляє обов`язку зазначення типу заходу, що проводиться.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 цього КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Пунктами 27, 28, 29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Щодо тверджень контролюючого органу стосовно фактичного допуску ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудового договору суд зазначає таке.

З огляду на наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_2 , останній будучи вільним художником спробував зробити татуювання своєму другу ОСОБА_5 , в зв`язку з чим попросив ОСОБА_1 , як свого товариша та майстра з татуювання, дозволити зробити татуювання в тату-салоні «ІНФОРМАЦІЯ_1», де ОСОБА_1 періодично підходив до них та час від часу надавав консультативну допомогу з приводу нанесення ним татуювання ОСОБА_5 Будь яких коштів чи іншої винагороди ОСОБА_1 він не платив, оскільки вони перебувають у дружніх відносинах, а діяльність по нанесенню татуювань не є його заробітком.

У свою чергу з огляду на пояснення ОСОБА_5 (а.с. 74) останній також зазначив, що ОСОБА_2 перебуває в дружніх відносинах, та знаючи про бажання останнього спробувати нанести татуювання, погодився на це, в зв`язку з чим, вони 24 квітня 2019 року пішли до тату-салону «ІНФОРМАЦІЯ_1», де ОСОБА_1 будучи фізичною особою підприємцем здійснював свою трудову діяльність. Перебуваючи в салоні, ОСОБА_1 час від часу до них підходив та надавав ОСОБА_2 консультативну допомогу з приводу нанесення тату, по закінченню роботи жодних грошових коштів а ні ОСОБА_1 , а ні ОСОБА_2 він не сплачував.

Виходячи з вищевказаних пояснень ОСОБА_2 , які були надані під час перевірки та ОСОБА_5 , що були направлені до управління Держпраці в Чернігівській області, які узгоджуються з поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких ОСОБА_2 не є найманим працівником, а є його товаришем, якому він того дня періодично надавав консультативну допомогу та ділився знаннями з приводу нанесення татуювання, та в матеріалах справи не міститься будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б безпосередньо вказували на перебування зазначених осіб у трудових відносинах, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про працю.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Пункт 8 Порядку передбачає, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.09.2019 скасовано постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.07.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП, а провадження у справі закрито за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На основі системного аналізу викладених правових норм та з урахуванням всього зазначеного, наданих сторонами доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваної постанови, а тому позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а постанова про накладення штрафу скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 125 190,00 гривень уповноваженими посадовими особами № 25-01-104/0406/155 від 17.05.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1251,90 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління Держпраці у Чернігівській області, вул. П`ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238.

Дата складення повного рішення суду - 30.09.2019.

Суддя Ю. О. Скалозуб