Рішення № 84615831, 30.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30 вересня 2019 р.справа № 400/1229/19 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.19 р. № 2139-5306-1407В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2019 р. № 2139-5306-1407, яким йому визначено податкове зобов`язання з земельного податку за 2016-2018 р.р. (надалі - ППР № 2139-5306-1407).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2019 р., головуючою суддею визначено Птичкіну В.В. (а. с. 1).

Ухвалою від 2 травня 2019 р. задоволено заяву про самовідвід судді Птичкіної В.В. (а. с. 2).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 травня 2019 р., головуючим суддею визначено Мороза А.О. (а. с. 3).

7 травня 2019 р. відкрито провадження в даній адміністративній справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи (а. с. 4-5).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. При прийнятті ППР № 2139-5306-1407, ГУ ДФС у Миколаївській області помилково виходила з того, що у власності позивача, протягом періоду, за який нарахований земельний податок, знаходилась земельна ділянка площею 7,5 га, кадастровий номер 4824282500:04:000:0005. Позивач стверджує, що в січні 2017 р. ця земельна ділянка була розділена ним на три самостійні земельні ділянки, одна з яких в лютому 2017 р. була продана іншій особі. Таким чином, об`єкта оподаткування у виді земельної ділянки площею 7,5 га, з кадастровим номером 4824282500:04:000:0005 з січня 2017 р. не існує і нарахування відповідачем податку на цю земельну ділянку помилкове. Крім того, при нарахуванні податку, відповідач безпідставно застосував редакцію статті 277 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), яка набула чинності лише на початку 2019 р., тоді як період, за який нарахований земельний податок - це 2016-2018 р.р.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. За даними податкового обліку, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 7,5 га, кадастровий номер 4824282500:04:000:0005. Саме на цей об`єкт позивачу нарахований земельний податок. Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 286 п. 286.5. ПК України, на проведення звірки з приводу сплати податку, документів щодо змін об`єкта оподаткування до контролюючого органу не подав (а. с. 51-52).

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

14 березня 2019 р. ГУ ДФС у Миколаївській області прийняла ППР № 2139-5306-1407, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2016-2018 р.р. в загальній сумі 29 656,17 грн. (9 885,39 грн. за кожен рік) (а. с. 12).

На заяву позивача, 9 квітня 2019 р. відповідач надіслав розрахунок податкового зобов`язання, з якого слідує, що земельний податок нарахований ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,5 га, кадастровий номер 4824282500:04:000:0005, яка належить останньому на підставі договору купівлі-продажу від 25 грудня 2014 р. При визначенні ставки податку, відповідач керувався приписами ст. 277 п. 277.1. ПК України, відповідно до якої ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Рішенням Надбузької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 8 квітня 2015 р., ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлена в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки ріллі по області. В свою чергу, нормативна грошова оцінка ріллі по Миколаївській області в 2016 р. складала 26 361,05 грн. за 1 га. Відповідно, розрахунок податкового зобов`язання позивача за 3 роки складає 29 556,18 грн. (7,5га х 26 361,05 х 5% = 29 556,18) (а. с. 13-14).

Судом встановлено, що 25 грудня 2014 р. ОСОБА_1 уклав з ТОВ "Сателлит-Холд" договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 7,5 га, кадастровий номер 4824282500:04:000:0005 (а. с. 15-17).

Як слідує з поданих позивачем документів, 12 січня 2017 р. земельна ділянка з кадастровим номером 4824282500:04:000:0005 була поділена ним на 3 самостійні земельні ділянки:

- земельна ділянка площею 5,4895 га, якій присвоєно кадастровий номер 4824282500:04:000:0403;

- земельна ділянка площею 1,8760 га, якій присвоєно кадастровий номер 4824282500:04:000:0404;

- земельна ділянка площею 0,1345 га, якій присвоєно кадастровий номер 4824282500:04:000:0405 (а. с. 18-25).

Відповідно до наданого позивачем витягу з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, після поділу і реєстрації вищезазначених земельних ділянок, первинна земельна ділянка з кадастровим номером 4824282500:04:000:0005, припинила існування (а. с. 26).

15 лютого 2017 р. ОСОБА_1 продав одну з новостворених земельних ділянок, а саме земельну ділянку площею 0,1345 га, з кадастровим номером 4824282500:04:000:0405, ОСОБА_2 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки (а. с. 27-28).

Стаття 270 п. 270.1. пп. 270.1.1. ПК України визначає, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Як слідує з встановлених судом обставин справи, земельної ділянки площею 7,5 га, з кадастровим номером 4824282500:04:000:0005, на яку відповідач нараховував земельний податок, з 12 січня 2017 р. (дата державної реєстрації земельних ділянок № № 4824282500:04:000 :0403 , 4824282500:04:000 :0404 , 4824282500:04 : 000 :0405 ), як об`єкта оподаткування, не існує.

Заслуговують на увагу і доводи позивача про помилкове застосування відповідачем нинішньої редакції статті 277 ПК України до оподаткування за період 2016-2018 р.р.

Так, відповідно до ст. 277 п. 277.1. ПК України, в нинішній редакції, яка застосована відповідачем, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У 2016-2018 р.р. редакція ст. 277 п. 277.1. ПК України передбачала, що ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Отже, протягом 2016-2018 р.р., тобто періоду, за який позивачу нарахований земельний податок, ст. 277 п. 277.1. ПК України визначала ставки податку для земельних ділянок, які розташовані за межами населених пунктів і тільки з 1 січня 2019 р. нею встановлена однакова ставка податку за земельні ділянки, які розташовані як за межами населених пунктів так і в їх межах.

Як слідує з рішення Надбузької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 15 березня 2013 р. № 6, земельній ділянці, яку позивач в 2014 р. придбав у ТОВ "Сателлит-Холд", присвоєна окрема юридична адреса: вул. Веселинівська, 8, с. Надбузьке, Миколаївського району Миколаївської області, тобто земельна ділянка знаходилась в межах населеного пункту (а. с. 35).

З урахуванням того, що об`єкт оподаткування - земельна ділянка площею 7,5 га, з кадастровим номером 4824282500:04:000:0005 з січня 2017 р. припинила існування, шляхом її поділу на три інші земельні ділянки, одна з яких в наступному була відчужена позивачем, враховуючи те, що в період нарахування податку - 2016-2018 р.р. стаття 277 п. 277.1. ПК України визначала ставку податку виключно для земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів, тоді як земельна ділянка позивача знаходиться в межах с. Надбузьке, суд приходить до висновку про безпідставне нарахування позивачу податкових зобов`язань.

Що стосується заперечень відповідача про те, що позивач не скористався своїм правом на проведення звірки, то суд не приймає їх до уваги.

Відповідно до ст. 286 п. 286.5. ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Звернення позивача до відповідача з заявою про проведення звірки, є його правом, а не обов`язком і не використання права не може тягнути за собою нарахування податків.

За правилами ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 23 квітня 2019 р. (а. с. 6) і з урахуванням повного задоволення позовних вимог, судовий збір в цій сумі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277,) задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 2139-5306-1407, прийняте 14 березня 2019 р. Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277), визнати протиправним та скасувати.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісімдесят гривень сорок копійок).

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз