Рішення № 84615782, 30.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4400/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Закуріна А.М.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 ,

Від відповідача: Рудь В.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

23 липня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, у якому представник позивача просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області №537 від 15.05.2019 року в частині призначення старшого лейтенанта поліції Вівіровського Олександра Володимировича на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ширяївського відділення поліції Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області;

поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 15.05.2019 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2019 року.

19.08.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для підготовки відзиву на позовну заяву.

19.08.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що позивач не заперечує проти відкладення розгляду справи на іншу дату.

З урахуванням викладеного відкладено судове засідання на 11.09.2019 року

Усною ухвалою суду від 11.09.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 18.09.2019 року для надання додаткових доказів у справі.

Усною ухвалою суду від 18.09.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 23.09.2019 року для надання витребуваного оригіналу Наказу №537о/с.

У судове засідання 23.09.2019 року з`явились позивач та представник відповідача.

В обґрунтування позову та у відповіді на відзив (вх.№30046/19 від 22.08.2019 року) позивач вказує, що з 1999 року він проходить службу в органах МВС України, а з 10.07.2017 року перебуває на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області. 15.05.2019 року Головним управлінням НП в Одеській області прийнято оскаржуваний Наказ №537о/с, яким позивача переміщено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ширяївського відділення поліції Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області. Позивач із Наказом не погоджується, а в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що:

по-перше, оскаржуваний наказ винесений відповідачем без відповідної як фактичної, так і документальної підстави. Будь-якого внутрішнього документу (рапорту, подання) ініційовано не було, позивач таких документів не складав та згоду на переміщення не надавав. Більше того, оскаржуване рішення не містить посилань на те, яким кадровим документом зумовлена доцільність переміщення позивача з точки зору інтересів служби;

по-друге, при винесенні оскаржуваного Наказу Головним управлінням НП в Одеській області не взято до уваги та не роз`яснено позивачу умови проживання у м.Ширяєво - віддаленому населеному пункті від міста Одеси, де проживає сім`я позивача, навчається його дитина та працює жінка;

по-третє, відповідачем не дотримано законодавчо визначеного механізму переміщення позивача з одного місця роботи на інше, адже, згідно змісту оскаржуваного Наказу, позивача було безпідставно звільнено з посади і безпідставно призначено на посаду, що не є переміщення в розумінні трудового спеціального та загального законодавства.

19.08.2019 року за вх.№ЕП/6083/19 засобами електронної пошти, а 20.08.2019 року за вх.№29827/19 безпосередньо до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача висловив доводи проти заявлених позовних вимог. В обґрунтування позиції представник відповідача зазначив, що:

по-перше, переміщення позивача відбувалось в межах одного органу - Головного управління Національної поліції в Одеській області, а звання позивача оскаржуваним наказом не було позбавлено, переміщення здійснено на рівнозначну посаду;

по-друге, жодний додатковий документ, який ініціюватиме процес переміщення осіб на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, крім самого наказу про переміщення, чинними нормами законодавства не вимагається та не передбачений.

У судовому засіданні 23.09.2019 року позивач позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що з 1999 року ОСОБА_1 проходить службу в органах МВС України, а з 10.07.2017 року перебуває на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с.16).

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №537 о/с від 15.05.2019р., відповідно до п.2 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» призначено для ефективної служби, виходячи із інтересів служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ширяївського відділення поліції Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, установивши посадовий оклад 2400 гривень, звільнивши з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с. 22).

Не погоджуючись зі звільненням з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та переміщенням на службу в іншу місцевість, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015р. №580-VIІI «Про Національну поліцію» (надалі - Закон №580-VІІІ) та Порядком підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Так, порядок переміщення та переведення поліцейського визначено ст.65 Закону України «Про Національну поліцію».

Переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Випускники вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, призначаються на відповідні вакантні посади безпосередньо після закінчення навчання в цих навчальних закладах.

Поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.

Не допускається переміщення поліцейських жіночої статі за ініціативою керівника відповідного органу (установи, закладу) поліції на посади, нижчі ніж та, яку вони займали, з мотивів, пов`язаних із вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років (до шести років - за медичними показниками), або у зв`язку з тим, що вони є одинокими матерями та мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей з інвалідністю.

Якщо законом визначено додаткові вимоги до кандидатів на призначення на окремі посади в органах (закладах, установах) поліції, призначення на такі посади здійснюється за умови відповідності особи, яка призначається на таку посаду, додатковим вимогам.

Переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

Отже, нормами вищезазначеного закону встановлені підстави щодо переміщення та переведення поліцейського в органах, закладах та установах поліції, однак не надається визначення цих понять.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Ст.32 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпПУ) визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Суд вважає, що переведення відрізняється від переміщення тим, що при переведенні працівнику доручається та ж сама або інша робота на іншому підприємстві, або робота на цьому ж підприємстві, але в іншій місцевості. Водночас, при переміщенні працівник залишається на тому ж підприємстві, в установі, організації, але іншому робочому місці, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Національної поліції в Одеській області є органом державної влади, юридичною особою, код ЄДРПОУ 40108740, до складу якого входять 38 відокремлених підрозділів в різних районах м. Одеси та Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу у Таїровському відділенні поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, що знаходиться за адресою: 65000, Одеська обл., місто Одеса, Київський район, вулиця Люстдорфська дорога, будинок 170, корпус А.

Оскаржуваним наказом №537 о/с від 15.05.2019р. ОСОБА_1 призначено на посаду до Ширяївського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, що знаходиться за адресою: 66800, Одеська обл., Ширяївський район, селище міського типу Ширяєве, вулиця Грушевського, будинок 142.

Тобто, наказом Головного управління національної поліції в Одеській області №537 о/с від 15.05.2019 р. здійснено саме переведення ОСОБА_1 , оскільки йому доручено іншу роботу на тому самому підприємстві, але в іншій місцевості, без його згоди.

Крім того, згідно ч.3 ст.59 Закону №580-VІІІ рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно ч.4 ст.59 Закону №580-VІІІ видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання вищезазначеної статті наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235 затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, та Перелік документів з питань проходження служби.

Відповідно до п.п.1-3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235 видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016р. №1235, передбачено наступні документи з питань проходження служби: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012р. №650 затверджено Інструкцію з оформлення документів у системі МВС України (надалі - Інструкція №650), вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС.

Згідно Інструкції №650: рапорт - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання; подання - документ, що містить пропозиції про призначення, переміщення або заохочення особового складу, а також рекомендації щодо визначених дій і заходів з питань діяльності установ; доповідна записка - документ, адресований керівникові установи, яким останній інформується про невідомий йому факт, подію тощо, з обов`язковим внесенням пропозицій.

Суд приймає доводи позивача стосовно відсутності будь-яких документів з питань проходження служби як підстави для прийняття оскаржуваного наказу. В контексті аналізу судом положень норм чинного трудового законодавства та висновку про те, що фактично відповідачем вчинено переведення, а не переміщення позивача, відсутність кадрового документу судом оцінюється як порушення порядку вирішення питання про переведення ОСОБА_1 на іншу посаду.

Суд також бере до уваги при ухваленні рішення, що оскаржуваний наказ не містить будь-якого обґрунтування, які саме інтереси служби є причиною для переміщення поліцейського та в чому убачається у зв`язку із цим більша ефективність служби. В обґрунтування видання наказу за такими підставами стосовно позивача відповідачем не надано жодних доказів, які б дозволяли оцінити його відповідність п.2 ч.1 ст.65 Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ №537 о/с від 15.05.2019 р. стосовно позивача прийнято відповідачем без належних правових підстав та з порушенням норм трудового законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивача.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваного позивачем Наказу №537 о/с від 15.05.2019 року в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ширяївського відділення поліції Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області, суд переконаний, що визнання протиправним та скасування Наказу в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, у даному випадку, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, забезпечує ефективний захист порушених прав.

Згідно ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність наказу №537 о/с від 15.05.2019 року в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ширяївського відділення поліції Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області та звільнення з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, задоволенню підлягає і похідна позовна вимога щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 16.05.2019 року (15.05.2019р. як день звільнення вважається останнім днем роботи).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що відповідачем не надано доказів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 802 (вісімсот дві) гривні 80 коп., що підтверджується Квитанцією від 22.07.2019 року (а.с.5).

Суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 802 (вісімсот дві) гривні 80 коп. судового збору.

Керуючись ч.2 ст.9, ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260,262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740, місцезнаходження: вул. Академіка Філатова, 15-А, м. Одеса, 65080) про визнання протиправним та скасування наказу та поновлення на посаді - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області №537о/с від 15.05.2019 року в частині призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №2 Ширяївського відділення поліції Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області та звільнення з посади оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Таїровського відділення Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з 16.05.2019 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ 40108740) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 802 (вісімсот дві) гривні 80 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 30.09.2019 року.

Суддя М.М. Аракелян

.