Рішення № 84615485, 30.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2019 року № 320/3393/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Завод порошкової металургії» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу про призначення позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними дій з проведення перевірки,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Завод порошкової металургії» (далі - позивач або ДП «Завод порошкової металургії») до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач або ГУ ДФС у Київській області), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 1337 від 21 червня 2019 року, винесений Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, відповідно до якого було призначено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Завод порошкової металургії» з 21 червня 2019 року за період діяльності з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, тривалістю п`ять робочих днів, з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП»;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з проведення перевірки на підставі наказу № 1337 від 21 червня 2019 року, винесеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 05 липня 2019 року № 592/10-36-14-12/186192 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Завод порошкової металургії» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП» за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий з порушенням вимог законодавства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Зокрема, позивач посилається на відсутність належних підстав для винесення контролюючим органом оскаржуваного наказу, невручення його уповноваженим посадовим особам платника податків та винесення його з порушенням принципу індивідуальної відповідальності платників податків. В зв`язку з цим, дії контролюючого органу щодо проведення фактично позапланової невиїзної перевірки в межах оскаржуваного наказу, замість проведення виїзної перевірки, є протиправними та не можуть мати будь-які наслідки для платника податків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29 липня 2019 року від позивача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

08 серпня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог в повному обсязі просить відмовити. Стверджує, що надісланий контролюючим органом на адресу платника податків запит про надання інформації повністю відповідав вимогам, визначеним Податковим кодексом України, а тому, в платника податків були відсутні підстави для відмови у наданні відповіді на запит контролюючого органу. Саме ненадання пояснень та документів стали підставою для проведення перевірки. Зазначає, що за результатами перевірки встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме заниження податку на додану вартість за грудень 2018 року в сумі ПДВ 389 340,00 грн.

27 серпня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Завод порошкової металургії» (далі - ДП «ЗПМ») зареєстроване як казенне підприємство, яке перебуває на обліку в Броварській ОДПІ (м. Бровари) ГУ ДФС у Київській області з 14.11.1996 за № 4 за місцем реєстрації: 07400, Київська область, місто Бровари, Промвузол, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 00186192).

24 квітня 2019 року на адресу ДП «ЗПМ» від ГУ ДФС у Київській області надійшов письмовий запит вих. № 14849/10/10-36-14-12 від 19.04.2019 про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження щодо господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП».

У відповідь на вказаний запит, підприємство позивача своїм листом вих. № 01/06/05/2019 від 06.05.2019 повідомило відповідача про відсутність правових підстав для надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень).

21 червня 2019 року ГУ ДФС у Київській області винесено наказ № 1337, яким на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Завод порошкової металургії» з 21.06.2019 за період діяльності з 01.12.2018 по 31.12.2018 тривалістю 5 робочих днів з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП».

На підставі наказу від 21.06.2019 № 1337, направлення від 21.06.2019 № 1696, перевіряючим ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «ЗПМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП» за період з 01.12.2018 по 31.12.2018.

За результатами перевірки складено Акт № 592/10-36-14-12/186192 від 05.07.2019 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України: встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2018 року в сумі ПДВ 389 340,00 грн.;

- п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України: встановлено ненадання в ході проведення перевірки первинних документів в повному обсязі на запит контролюючого органу.

Не погоджуючись із наказом про призначення позапланової виїзної перевірки та діями контролюючого органу з проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із пп. 20.1.3 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.

Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.12 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою КМУ № 1245 від 27.12.2010, письмовий запит про подання інформації надсилається суб`єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

- виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари

(роботи, послуги) під час проведення перевірок;

- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

- подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

- проведення зустрічної звірки;

- в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Отже, з наведеного вбачається, що виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, є достатньою підставою для звернення контролюючого органу із запитом про подання інформації. При цьому, такий запит повинен містити інформацію, яка підтверджує недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.04.2018 у справі №826/12168/17 (провадження №К/9901/13097/18), запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен містити конкретні підстави, тобто, чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Як вбачається із тексту письмового запиту контролюючого органу (вих. № 14849/10/10-36-14-12 від 19.04.2019), підставою для його надсилання був висновок контролюючого органу про те, що під час проведення аналізу податкових декларацій з податку на додану вартість та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) та даних єдиного реєстру податкових накладних за період з дня реєстрації ДП «Завод порошкової металургії» за його результатами встановлено, що позивачем відображено у розділі ІІ, Податковий кредит, таблиця 2 «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%», суми податку на додану вартість (основна ставка) від постачальника ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП» за грудень 2018 року у розмірі ПДВ - 389,3тис.грн. Здійснений аналіз походження, відпрацювання усіх ймовірних ланцюгів придбання (введення) в обіг відповідного товару на митну територію України або факт придбання відповідного товару у постачальників - резидентів України невідомий (відсутній). На підставі вказаного відповідач дійшов висновку про відсутність реального джерела (походження) товару (послуг), таким чином й неможливий рух по ланцюгу всіх платників податків.

Водночас конкретної інформації, яка це підтверджує, контролюючий орган не зазначив.

Суд враховує, що вимога про надання відповідної інформації має визначати у запиті саме фактичні дані - підстави, тобто наявність конкретних обставин, а не посилання на відповідні норми Податкового кодексу України. У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені підп.1 та підп.3 абз.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, податковим органом має бути вказано в такому запиті які саме факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, виявлено податковим органом.

Без повідомлення вказаних фактів платник податків не в змозі надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Зазначене звільняє платника податків від обов`язку надавати пояснення та документи на такий запит контролюючого органу, а у останнього при цьому відсутні законодавчо визначені підстави для призначення документальної позапланової перевірки відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Наведений висновок суду про те, що задля проведення перевірки необхідно зазначити факти, що свідчать про порушення податкового законодавства та відомості, які є джерелом інформації, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.02.2019 по справі №813/2716/17 (провадження №К/9901/28565/18), від 27.02.2018 по справі №820/19845/14 (провадження №К/9901/8919/18).

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 по справі №813/2716/17 (провадження №К/9901/28565/18) вказано те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Також у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (провадження №К/9901/1349/17) вказано на те, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаний стосовно дійсного стану правосуб`єктності свої контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Отже, з наведеного вбачається, що вказаний вище письмовий запит ГУ ДФС у Київській області вих. № 14849/10/10-36-14-12 від 19.04.2019 про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження, не відповідає вимогам ст. 73 ПК України.

Згідно із пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, або у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що можливість для проведення документальної позапланової перевірки та прийняття відповідного наказу на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності двох умов: наявності податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а для проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України - виключно за наявності: недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу.

У контролюючого органу при цьому є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Утім, в межах спірних відносин оскаржуваний наказ контролюючого органу не містить підстав для проведення перевірки, обов`язковість зазначення яких передбачено підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а посилання виключно на норми Закону без зазначення підстав, визначених у них, свідчить про порушення порядку призначення перевірки та прийняття наказу. Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.01.2019 по справі №820/5124/16 (провадження №К/9901/39699/18).

Крім того, пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Виконання умов цих норм надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної позапланової перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання зазначених вимог щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових підстав такої.

Як слідує зі змісту акту перевірки наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки вручено 24.06.2019, тобто після початку проведення перевірки з порушенням вимог ст. 78 ПК України.

За змістом абзацу п`ятого пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Однак, всупереч вимогам п. 81.2 ст. 81 ПК України акт відмови у допуску до перевірки контролюючим органом складений не був, позаяк вручення наказу та направлень на проведення перевірки не свідчить про допуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Суд звертає увагу на те, що зі змісту акту перевірки слідує, що така фактично була проведена контролюючим органом за місцезнаходженням контролюючого органу, про що свідчить використання контролюючим органом ІС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних та інших ресурсів, використання яких є неможливим за місцезнаходженням платника податків. З матеріалів справи слідує, що перевірка була проведена без фактичного дослідження первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, та які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства.

Зважаючи на наведене, проведена перевірка за своєю суттю була невиїзною.

Слід зазначити, що неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 цієї статті документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки.

Крім того, оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Однак доказів на підтвердження факту пред`явлення чи ознайомлення позивача із наказом про проведення саме документальної позапланової невиїзної перевірки, яка фактично була проведена у даній справі, відповідачем не надано.

Такі порушення відповідача обмежили уповноважену особу позивача прийняти участь при проведенні перевірки (дослідження документів, які підтверджують господарську діяльність позивача, та інших документів, які стали підставою для встановлених порушень), так як вона проводилась з порушенням норм Податкового кодексу України у приміщенні ГУ ДФС у Київській області, а не за місцезнаходженням позивача, як того вимагають норми Податкового кодексу України при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року по справі №825/1747/17 (провадження №К/9901/60580/18).

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.03.2018 по справі №810/1438/17 (провадження №К/9901/4570/17), перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових виїзних, є належною для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та строк до її початку.

Встановлене вище дає підстави стверджувати про відсутність правових підстав для винесення наказу №1337 від 21.06.2019, невручення даного наказу у строки та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, проведення фактично позапланової невиїзної перевірки в межах наказу №1337 від 21.06.2019, замість проведення виїзної перевірки, що свідчить про протиправність дій контролюючого органу з проведення перевірки на підставі такого наказу.

Суд вважає, що в даному випадку позивачем доведено, що наказ № 1337 від 21.06.2019 прийнятий відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 1337 від 21.06.2019 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Завод порошкової металургії» та визнання протиправними дій ГУ ДФС у Київській області з проведення перевірки на підставі наказу № 1337 від 21.06.2019.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірного рішення не виконано.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятого оскаржуваного рішення.

Суд звертає увагу на те, що повноваження контролюючого органу це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність якого перевіряється судом. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

За вказаних обставин, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про призначення позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними дій з проведення перевірки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом та при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем було сплачено судовий збір у загальній сумі 3 842,00 грн. згідно з квитанціями, відповідно № N1E033810M від 25.06.2019 та № N08K25576M від 10.07.2019.

Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 3 842,00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Державного підприємства «Завод порошкової металургії» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ № 1337 від 21 червня 2019 року, винесений Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, відповідно до якого було призначено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Завод порошкової металургії» з 21 червня 2019 року за період діяльності з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, тривалістю п`ять робочих днів, з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємством-постачальником ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП».

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з проведення перевірки на підставі наказу № 1337 від 21 червня 2019 року, винесеного Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 05 липня 2019 року № 592/10-36-14-12/186192 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства «Завод порошкової металургії» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ПРОМСТАР ГРУП» за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Стягнути на користь Державного підприємства «Завод порошкової металургії» (код ЄДРПОУ 00186192, адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, Промвузол) судовий збір у сумі 3 842 грн. 00 коп. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 30.09.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.