Ухвала суду № 84615469, 30.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"30" вересня 2019 р. Справа № 300/1934/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліпромкомбінат» про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування лісорубного квитка від 12.02.2019 за №04 серії ІФ ЛРК №008431, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області звернувся в суд з адміністративним позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування лісорубного квитка від 12.02.2019 за №04 серії ІФ ЛРК №008431.

Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує:

- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Як слідує зі змісту поданої позовної заяви, позов пред`явлено заступником військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в межах права на звернення до суду в інтересах держави. На думку суб`єкта звернення, порушення державних інтересів у даному випадку полягає у незаконній рубці лісів, здійсненій на підставі оскарженого лісорубного квитка.

Суд звертає увагу, що порушенням державних інтересів є оціночним поняттям. Так, інтерес є специфічною пізнавальною спрямованістю на певні об`єкти та явища з метою задоволення потреб, що спонукають до діяльності. Поняття «державний інтерес» суд розглядає як закріплену Конституцією та законами України, міжнародними договорами та актами систему основних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу та суспільства. Визначення поняття «інтереси держави» надав Конституційний Суд України, встановивши, що «державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів». Отже, інтереси держави суттєво відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, оскільки в основі перших завжди потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В резолютивній частині рішення Конституційний Суд України підкреслив, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій чи осіб незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Саме тому, Суд підійшов до визначення державних інтересів як предмета захисту прокуратурою, розуміючи їх як потребу в здійсненні глобальних загальнодержавних цінностей, що мають за мету захист суверенітету, цілісності та безпеки держави тощо.

Суд звертає увагу заявника на детальну врегульованість на законодавчому рівні питання забезпеченості державних інтересів у сфері екологічної безпеки, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та наявність органів, які наділені, в тому числі і правом державного контролю.

Так, згідно вимог екологічного та іншого законодавства, органом, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, а також який наділений правом звертатись до суду із позовом щодо визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища, правом пред`явлення претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховування їх розміру, правом звернення до суду з відповідними позовами, є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція).

Таким чином, органом, який здійснює функції держави в даних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція у Львівській області як територіальний орган Державної екологічної інспекції України, а заступником військового прокурора Івано-Франківського гарнізону не наведено та не підтверджено його право на звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами.

Згідно частини 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Суд окремо звертає увагу на те, що обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону посилається на Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджене указом Президента України від 13.04.2011 за №454/2011, Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України від 04.11.2011 за №429, Положення про Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області, затверджене наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 за №136, які є нечинними.

Окрім того, недоречним є посилання заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону на Положення про Державну екологічну інспекцію в Івано-Франківській області (яке вже втратило чинність), коли позивачем у позові зазначено Державну екологічну інспекцію у Львівській області, яка й здійснювала перевірку та склала акт від 22.03.2019 за №230/06/252.

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Суд встановив, що до позовної заяви заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону, який звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області не долучив доказу надіслання іншим учасникам копії позовної заяви та доданих до неї документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Також, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Отже, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із вказаними вимогами є тримісячний строк.

Як слідує із матеріалів справи, оскаржений лісорубний квиток видано 12.02.2019, а перевірка, яка встановила порушення Сколівським військовим лісгоспом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», відбулась у період з 12.03.2019 по 22.03.2019, що підтверджується актом №230/06/252.

Однак, з даним позовом заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону звернувся 24.09.2019, тобто ним пропущено тримісячний строк звернення до суду.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Однак, як судом встановлено, такої заяви заступник військового прокурора Івано-Франківського гарнізону не подав разом із позовною заявою.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Цією ж статтею передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частиною першою статті 59 цього Кодексу передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, такими документами як довіреністю фізичної або юридичної особи.

Цією ж статтею передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (частина шоста статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду самостійно або через свого представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.

Як слідує з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позовна заява підписана П ОСОБА_1 Книшом як заступником військового прокурора Івано-Франківського гарнізону.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження посади ОСОБА_2 , а також повноважень, визначених законодавством (належним чином засвідчені копії таких документів як: наказ про призначення, наказ про покладення обов`язків, службове посвідчення прокурора тощо), до позовної заяви не приєднано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена судом касаційної інстанції, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 31.01.2018 в адміністративній справі № 551/306/17.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 2 статті 169 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до встановлених статтями 53 та частинами 2, 4, 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 53, 94, 160, 161, частинами 1, 2 статті 169 та статей 171, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області до Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування лісорубного квитка від 12.02.2019 за №04 серії ІФ ЛРК №008431 – залишити без руху.

Надати заступнику військового прокурора Івано-Франківського гарнізону десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання (долучення):

- належних доказів на підтвердження обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, а також доказів, які підтверджують обґрунтованість та підставність права на звернення заступника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави до адміністративного суду з даними позовними вимогами;

- заяви про поновлення строку звернення до суду і доказів поважності причин його пропуску;

- доказів на підтвердження посади ОСОБА_2 , а також повноважень, визначених законодавством (належним чином засвідчені копії таких документів як: наказ про призначення, наказ про покладення обов`язків, службове посвідчення прокурора тощо);

- доказу надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Кафарський В.В.