Рішення № 84615229, 30.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/9640/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Житомирської обласної державної адміністрації, які призвели до не встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та має посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, 07.02.2019 йому встановлено другу групу інвалідності та встановлено причинний зв`язок захворювання, що призвело до інвалідності з впливом аварії на ЧАЕС. У зв`язку з вказаним, позивач звернувся до Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, яка, в свою чергу, звернулась до Житомирської обласної адміністрації з поданням про встановлення ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії "Б".

Листом Житомирської обласної державної адміністрації від 27.03.2019 №1819/2-19/47 позивачу відмовлено у видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії. Зазначене рішення позивач вважає протиправним та необґрунтованим, оскільки Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, присвоюється статус потерпілої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 1 та видається відповідне посвідчення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Відповідач у строк та у порядку статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказав, що на момент огляду в МСЕК -1 позивач не мав статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки не проживав в зазначений законом термін на території зони радіоактивного забруднення, а також у дитячому віці не встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, підстав для видачі посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії серії "Б" згідно з чинним законодавством у відповідача на момент звернення не було.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Овруцьким РС УДМС України в Житомирській області 17.03.2015 (а.с.8).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Овруцької міської ради Житомирської області від 08.02.2019 №1179 позивач з 06.02.1999 по даний час проживає в АДРЕСА_1 (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що 22 червня 1999 року Житомирською обласною державною адміністрацією видано ОСОБА_1 посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 28.12.2018 №1607 на засіданні комісії №62 від 18.12.2018 ОСОБА_1 встановлено діагноз: " Саркома м`яких тканин підщелепної ділянки, ст. ІІ-А, Т1аNОМО, кл. гр. ІІ. Захворювання позивача пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС" (а.с.13).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №118435 від 07.02.2019 позивачу встановлено з 18.01.2019 другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності - захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС (а.с.14).

Судом встановлено, що у зв`язку з викладеним вище, Овруцькою районною державною адміністрацією Житомирської області було подано до Житомирської обласної державної адміністрації подання для визнання статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії "Б" ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно витягу з протоколу засідання комісії Житомирської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи №8 від 01.03.2019 за результатами розгляду поданих документів було вирішено відмовити у визначенні статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії "Б" у зв`язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам ст. 11, 12, ст. 14 Закону та п.8 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.17).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування та зобов`язання вчинити певні дії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі -Закон №796).

Відповідно до статті 9 Закону №796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 11 названого Закону встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:

1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов`язкового) і гарантованого добровільного відселення;

2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;

5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;

6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п`ятої статті 17 цього Закону.

Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.

У відповідності до статті 27 Закону №796 до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:

1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку;

2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення;

3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;

4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;

5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу;

7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із положеннями статті 12 Закону №796 причинний зв`язок між захворюванням, пов`язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв`язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті. На встановлення причинного зв`язку між погіршенням стану здоров`я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.

У відповідності до положень пункту 1 частини 1 статті 14 Закону №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Пунктом 8 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок №51), який в період його чинності до 25.07.2018 регулював правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено наступне.

Неповнолітнім дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення жовтого кольору, серія Д . Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у ст.27 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", категорії встановлюються відповідно до ст. 14 зазначеного Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.

Згідно з п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, який набрав чинності з 25.07.2018 (далі-Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Абзацом 5 п.3 Порядку №551 передбачено, що особам з інвалідністю видаються посвідчення категорії 1 із зазначенням групи інвалідності та строку, на який установлено інвалідність. Відповідно до абз.3 п.8 Порядку №551 особам, зазначеним у статті 27 Закону, категорії встановлюються після досягнення повноліття (в разі одруження або укладення трудового договору в передбачених законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з дати реєстрації шлюбу або укладення трудового договору згідно із законодавством) відповідно до статті 14 Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.

Згідно з п.11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії). Посвідчення видаються: особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до абз.4 п.11 Порядку №551 рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

Пунктом 14 Порядку №551 рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.

Із наведеного слідує, що для отримання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 законодавством визначено такі умови:

- особа повинна мати статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи;

- повинен бути встановлений причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою медико-соціальною експертною комісією не нижче обласного рівня (тобто на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи) або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Інших вимог для отримання посвідчення категорії 1, законодавець не визначає, єдиною умовою є лише відповідний висновок медичної установи.

Як вже встановлено судом вище, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 28.12.2018 №1607 на засіданні комісії №62 від 18.12.2018 ОСОБА_1 встановлено діагноз: " Саркома м`яких тканин підщелепної ділянки, ст. ІІ-А, Т1аNОМО, кл. гр. ІІ. Захворювання позивача пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС" та відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №118435 від 07.02.2019 позивачу встановлено з 18.01.2019 другу групу інвалідності та зазначено причину інвалідності - захворювання, пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.

Також, 22 червня 1999 року Житомирською обласною державною адміністрацією видано ОСОБА_1 посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 .

Таким чином, оскільки причиною захворювання, яке призвело до інвалідності позивача, є вплив аварії на Чорнобильській АЕС, що встановлено Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України, суд приходить до висновку, що позивач набув право на встановлення йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.02.2018 (справа № 826/3650/17) та від 30.10.2018 (справа №826/13094/16).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи те, що матеріали справи підтверджують причинний зв`язок захворювання позивача, яке призвело до інвалідності позивача, із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку про те, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у встановленні йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про визнання неправомірними дії Житомирської обласної державної адміністрації, які призвели до не встановлення ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Житомирської обласної державної адміністрації встановити позивачу статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо надання особі статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 досить жорстко обмежені у законодавчому порядку, а тому зазначені відповідачем підстави відмови, зокрема, пов`язані із відсутністю у позивача довідки спеціалізованої МСЕК - не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що у відповідача були наявні законні підстави для встановлення позивачу статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 затверджено "Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян".

Пунктом 3 вказаного вище порядку передбачено, що особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 1) серії Б синього кольору.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов`язати Комісію Житомирської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серія Б.

Суд звертає увагу на те, що в силу вимогу ч.4 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій, а відповідно до п.11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.

Отже, відповідно до норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача посвідчень здійснюється обласними державними адміністраціями, а відповідно до Порядку №511 - уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи, що свідчить про наявність колізії між нормами Закону та Порядку №511.

Враховуючи пріоритетність норм Закону, суд дійшов висновку про те, що видача посвідчень здійснюється Житомирською обласною державною адміністрацією.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зобов`язати Житомирську обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність відмови у наданні позивачу статусу постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Житомирської обласної державної адміністрації (майдан ім. С.П.Корольова, 1, м. Житомир, 10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00022489) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Житомирської обласної державної адміністрації щодо не встановлення ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

Зобов`язати Житомирську обласну державну адміністрацію (майдан ім. С.П.Корольова, 1, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 00022489) встановити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати посвідчення особи постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 серії Б згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 30 вересня 2019 року.

Суддя Л.А.Шуляк