Рішення № 84615222, 19.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/7835/19

категорія 102080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Майстренко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Миськової О.В.

та за участю: законного представника позивача - ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ; представника відповідача - Француз А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які діють в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , до Любарського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які діють в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просять:

- визнати протиправною відмову Любарського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області у видачі ОСОБА_4 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі паперової книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати Любарський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області видати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовляє у виготовленні та видачі у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки, чим, на думку позивачів, порушує права та законні інтереси їх неповнолітньої дитини.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

До відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від Любарського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області. В обґрунтування наявних заперечень зазначає, що саме Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI визначає правові та організаційні засади видачі документів, зокрема, що посвідчують особу та підтверджують громадянство. Вважає, що на нові правовідносини, учасником яких є неповнолітній позивач, які виникли вже після прийняття Закону №5492, дія Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ не поширюється.

Ухвалою від 02.07.2019 суд перейшов із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у даній адміністративній справі на 30.07.2019 об 11:00.

Підготовче засідання, призначене на 30.07.2019 відкладено до 05.09.2019.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Майстренко Н.М. в період з 29.08.2019 по 05.09.2019 - на лікарняному, розгляд справи призначено на 19.09.2019.

Ухвалою суду від 19.09.2019 закрито підготовче провадження і призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які діють в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , до Любарського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, на 19.09.2019 о 12:40.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.10.2002, громадянин ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 26.10.2002 зроблено відповідний запис за №6. Батьки: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 6).

ОСОБА_3 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 зверталися із заявою від 07.11.2018 до Любарського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області щодо оформлення та видачі ОСОБА_4 у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у вигляді книжечки (а.с. 11).

Любарським районним сектором Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області листом від 30.11.2018 №1823-23/1823.1-18 повідомлено позивачів, що правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, також зазначеною постановою затверджені, зокрема, зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначаються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №5492-VI ).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

У відповідності до частини першої статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Положеннями частин другої та третьої статті 4 Закону №5492-VI регламентовано, що визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Суд зауважує, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.

Частиною 1 статті 21 Закону №5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, що також кореспондується з нормами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 (далі - Положення).

Відповідно до норм ч. 2 ст. 21 Закону України №5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 5 ст. 21 Закону України №5492-VI передбачено, що оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими п.4 ч.1 ст.2 цього Закону.

Пунктом 3 Положення визначено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок видачі, обміну паспорта і користування ним регулюється розділом ІІ Положення. Так, зокрема, п.13 Положення передбачено, що для одержання паспорта громадянин подає:

- заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 35 х 45 мм;

- у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Станом на день виникнення спірних правовідносин (день подання заяви) оформлення та видача паспорта регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі - Порядок №302).

Згідно п.п.1 п.7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Пунктом 35 Порядку №302 визначений перелік документів, які необхідно подати заявнику для оформлення паспорта.

У відповідності до п.37 Порядку №302 працівник територіального підрозділу Державної міграційної служби, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24 - 29, 32 і 33 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Отже, передумовою оформлення та видачі паспорта громадянина України є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, встановленого зразка, з долученням визначеного переліку документів.

Однак, як видно з матеріалів справи та підтверджується позивачем у позовній заяві, позивач та його законний представник із заявою встановленого зразка до уповноваженого органу не зверталися.

Окрім того, до вказаної заяви передбаченого переліку документів не долучили.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідачем була надана відповідь із роз`ясненням визначеного у Порядку №302.

Тому суд вважає, що відповідачем не відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оскільки позивачем та його законними представниками не використано право на звернення до територіального підрозділу міграційної служби із заявою-анкетою про надання адміністративної послуги та необхідними документами.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає протиправності у діях відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта ОСОБА_4 , оскільки позивачем та його законними представниками не було дотримано встановленої законодавством процедури. Суд зауважує, що уповноважений орган позбавлений можливості видати паспорт особі за відсутності його заяви та визначеного переліку документів.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки.

Чинним законодавством повноваження щодо видачі паспорта громадянина України надано уповноваженим органам, визначеним у ст.2 Закону України №5492-VI. Вирішення цього питання належить до виключної компетенції такого органу та приймається за результатами розгляду поданих заявником документів.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності перевищує компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини в справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії", в яких останній зазначив, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції не полягає у підміні органів влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Оскільки право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачем на даний час не порушене, тому суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання оформити та видати такий паспорт є передчасними та задоволенню не підлягають.

У випадку прийняття судом рішення щодо зобов`язання органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції, оформити та видати паспорт громадянина України, яке по суті буде передувати розгляду останнім заяви ОСОБА_4 , суд порушить принцип розподілу влади та втрутиться у виключну компетенцію уповноваженого на прийняття такого рішення органу.

Отже, позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що Любарський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області діяв у спосіб, що визначений законодавством України та у межах своїх повноважень, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які діють в інтересах їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) до Любарського районного сектору Головного управління Державної міграційної служби в Житомирській області (вул. Незалежності, 40, смт. Любар, Любарський район, Житомирська область, 13101, код ЄДРПОУ 37808497) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко

Повне судове рішення складене 30 вересня 2019 року