Постанова № 8460791, 15.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-46076/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря –Дрижирук М.І.,

представника позивача - Куцуха В.Б.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2009 №0000622305/0, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Елемент Шість"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2009 № 0000622305/0 про зменшення ВАТ «Елемент Шість» бюджетного відшкодування за березень 2009 року на суму 28662,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на дотримання підприємством статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2009 року, фактичну сплату цієї суми податку у січні 2009 року в сумі 5294,00 грн та у лютому 2009 року в сумі 249574,00 грн та відсутність зауважень в акті перевірки від 06.07.2009 № 1370/23-2/00222373 щодо сум податкових зобов’язань та податкового кредиту, задекларованих підприємством в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року.

Заперечуючи проти позову, ДПІ у м. Полтаві посилалася на відсутність у ВАТ «Елемент Шість» права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2009 року в сумі 28662,00 грн з огляду на те, що відповідно до пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою бюджетного відшкодування є фактична сплата податку постачальнику товарів (робіт, послуг), тоді як у розрахунку фактично сплаченої суми податку за березень 2009 року – 254868,00 грн приймає участь відкоригована платником податку в сторону зменшення сума податкового зобов’язання за лютий 2009 року. Хоч зауважень до коригування підприємством податкових зобов’язань за лютий 2009 року у ДПІ у м. Полтаві немає, однак, така сума податку не є фактично сплаченою підприємством і тому не повинна брати участь у розрахунку суми податку, що підлягає відшкодуванню.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони представляють.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду та зібрані судом письмові докази, застосовувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом на підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві від 06.07.2009 № 1370/23-2/00222373, податкових декларацій з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2009 року ВАТ «Елемент Шість» та пояснень представників позивача та відповідача, наданих в судовому процесі, встановлено, що товариство до складу податкових зобов’язань за січень 2009 року включило суму ПДВ – 419635,00 грн у зв’язку з відсутністю у товариства на дату подання до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року вантажних митних декларацій, які б підтверджували перетин вантажем митної території України та давали б підстави товариству застосувати у січні 2009 року нульову ставку оподаткування податком на додану вартість.

При отриманні вантажних митних декларацій в лютому 2009 року ВАТ «Елемент Шість» в рядку 8.4 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року відкоригувало в сторону зменшення суму податку – 419635, 00 грн по експортним операціям з «Елемент Шість, ЛТД» /Ірландія/.

Зауважень до підстав та суми коригування податку на додану вартість в лютому 2009 року відповідач під час перевірки, а представник відповідача в судовому процесі не висував.

Через коригування податкового зобов’язання на зазначену суму рядок 9 «Усього податкових зобов’язань » податкової декларації за лютий 2009 року склав = - 386906,00 грн /32 729,00 грн – 419635,00 грн/, а оскільки податковий кредит за цей період дорівнював 226206,00 грн /рядок 17 «»Усього податного кредиту/, то товариство в лютому 2009 року мало від’ємне значення /рядок 18.2 декларації/ в 613112, 00 грн /- 386906,00 грн – 226206,00 грн/.

Відповідно до вимоги підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ «Елемент Шість» включило від’ємне значення за лютий 2009 року в сумі 613112,00 грн до складу податкового кредиту за березень 2009 року /рядок 23.1 декларації за березень 2009 року/.

Разом з цією сумою до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року перейшла з попереднього періоду і сума податку 550370, 00 грн як залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду /рядок 26 декларації за лютий 2009 року/.

Таким чином, загальний залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду згідно рядку 24 декларації за березень 2009 року склав 1163482, 00 грн /613 112,00 грн + 550370,00 грн/.

Товариство з цієї суми податку задекларувало до бюджетного відшкодування за березень 2009 року - 254868, 00 грн у зв’язку з фактичною сплатою податку у січні 2009 року в сумі 5294,00 грн та у лютому 2009 року в сумі 249574,00 грн.

06.07.2009 ДПІ у м. Полтаві проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Елемент Шість» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ за період з 01.02.2009 по 28.02.2009, про що складено акт за № 1370/23-2/00222373.

Перевіркою вказаного платника податків виявлено, що в розрахунку заявленої до бюджетного відшкодування за березень 2009 року суми податку приймає участь, крім суми податку 226206, 00 грн /сума податкового кредиту за лютий 2009 року/, також сума податку – 28662,00 грн /254 868,00 грн – 226206,00 грн/, яка, виходячи з додатку 2 до декларації, складає частину суми 613 112,00 грн, тобто частину відкоригованої суми податкового зобов’язання за лютий 2009 року.

З врахуванням викладеного контролюючий орган дійшов висновку про те, що товариством сума податку 28662,00 грн фактично не сплачувалась постачальникам товарів (робіт, послуг).

Вказаний висновок ДПІ у м. Полтаві став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення за формою «В1» від 14.07.2009 № 0000622305/0 про зменшення ВАТ «Елемент Шість» бюджетного відшкодування за березень 2009 року на суму 28662,00 грн.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

За змістом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкових зобов’язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту цього звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої у такий спосіб, така сума підлягає сплаті /перерахуванню/ до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду; при від’ємному – враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди / у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону /, а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цього пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а/ бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг / у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг /; б/ залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, юридичними фактами, з якими норми підпункту 7.7.1, підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” пов’язують право платника податку на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є факти правомірного декларування платником сум податкових зобов’язань та податкового кредиту за звітний податковий період, що передує податковому періоду, за який заявлене бюджетне відшкодування, та фактичної сплати податку його платником постачальникам товарів / послуг / в попередніх податкових періодах.

На підставі пояснень представників відповідача, наданих в судовому процесі, судом встановлено, а матеріалами справи /актом перевірки від 06.07.2009 № 1370/23-2/00222373/ підтверджено, що позивач правильно, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та фактичних обставин, підтверджених відповідними первинними документами та документами податкового обліку позивача, сформував податкові зобов’язання та податковий кредит за лютий 2009 року, в тому числі мав право на застосування нульової ставки податку на додану вартість по господарським операціям з експорту товару, а відтак на коригування податкового зобов’язання в сумі 419635, 00 грн в лютому 2009 року.

Отже, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року включив до складу податкових зобов’язань податок, в тому числі в сумі - 419635, 00 грн /рядки 1 та 9/, нарахованої фактично на операції з поставки товару на експорт. Сторонами спору визнано, що таке було обумовлено тим, що на дату подання до податкового органу декларації за січень 2009 року вантаж на експорт ще знаходився під митним контролем та вантажні митні декларації, які б давали позивачу право на застосування нульової ставки податку, ще не були отримані позивачем.

Як свідчать значення податкових зобов’язань / 460910,00 грн в рядку 9/ та податкового кредиту /255 959, 00 грн в рядку 17/ податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, включення податку в сумі 419635, 00 грн до податкових зобов’язань вплинуло на розрахунки позивача з бюджетом в сторону збільшення в січні 2009 року, а саме: призвело до виникнення у позивача в цьому звітному податковому періоді позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду = 204951,00 грн /460910,00 грн - 255 959, 00 грн /. Якби позивач не включив до складу податкових зобов’язань за січень 2009 року суму податку в 419635, 00 грн, то у нього б податкові зобов’язання за цей період склали = 41275,00 грн /460 910,00 грн – 419635,00 грн/, податковий кредит = 255 959, 00 грн, а різниця між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду мала б від’ємне значення та дорівнювала б (- 214684,00 грн), а відтак перейшла б до податкового кредиту за лютий 2009 року /до рядку 23.1/ А це в свою чергу вплинуло б на значення рядків 23,24 26 декларації за лютий 2009 року шляхом збільшення від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту цього періоду.

Наведене дає підстави для висновку, що спірна сума бюджетного відшкодування /28 662,00 грн/ за березень 2009 року виникла у позивача за рахунок податкового кредиту січня 2009 року та сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) частково в січні, а частково в лютому 2009 року.

Підтвердженням дотримання позивачем умов бюджетного відшкодування на суму 28 662,00 грн слугують залучені позивачем до матеріалів справи та зібрані судом податкові накладні за січень 2009 року та реєстр платіжних доручень на сплату вказаної суми податку, проштампований відділенням банку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 зазначеної статті право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Обставини наявності у контрагентів позивача статусу платника податку на додану вартість станом на дати виписування податкових накладних, належного оформлення цими суб’єктами господарювання податкових накладних, на підставі яких позивач формував податковий кредит, визнаються одночасно і позивачем, і відповідачем, а тому в силу частини 3 статті 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Зауважень до змісту податкових накладних, що стосується змісту оподатковуваної господарської операції, її вартісних та кількісних показників або ідентифікації її учасників ДПІ у м. Полтаві не висувала.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, що вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним та кількісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обов’язкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як об’єкт продажу, операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів в податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.

Судом не виявлено доказів безтоварності господарських операцій позивача зі своїми контрагентами, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту на суму 28 662,00 грн та заявлення цієї суми податку до бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, понесені позивачем витрати у вигляді сплати судового збору, які згідно з статті 87 вказаного Кодексу відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2009 №0000622305/0 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14.07.2009 №0000622305/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" (вул. Красіна, 71-А, м. Полтава, код ЄДРПОУ 00222373) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22 березня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк