Ухвала суду № 84600172, 30.09.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49309/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Брачуні О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної компанії «ХЛІБ УКРАЇНИ» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначена справа.

Від представника позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- заборони посадовим особам ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» та керуючому санацією вчиняти дії направлені на призначення на посаду керівника та/або тимчасово виконуючого посади керівника ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП», зокрема, проте не виключно заборонити приймати та видавати накази та інші документи про призначення будь яких третіх осіб тимчасово виконуючим обов`язки директора, виконуючим обов`язки директора, директором ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» до набрання рішенням законної сили у справі № 757/49309/19-ц;

- заборони здійснювати будь-які дії щодо внесення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно керуючого складу посадових осіб ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» до набрання рішенням законної сили у справі № 757/49309/19-ц;

- заборони здійснювати буд-які дії щодо зміни керівника ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» та зміни осіб, які мають право підпису від імені ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП».

Заява обґрунтовувалась тим, що невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду та ефективне поновлення порушених прав позивача.

Право позивача на працю грубо порушене через незаконне звільнення та видачу незаконного наказу про його звільнення, та, відповідно, незаконне призначення іншої особи для виконання обов`язків директора ДП ДАК«ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ».

В той час, поки буде здійснюватися розгляд даної справи, особа, яка призначена для виконання обов`язків директора ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» може безперешкодно здійснювати керівництво вказаним підприємством, укладати договори, звільняти працівників та вчиняти інші дії на шкоду підприємству, а також порушувати права інших осіб своєрідно «реалізуючи» надані повноваження. В результаті чого, у разі скасування судом наказу № 48-к/тр «Про звільнення та покладення обов`язків» позивачу доведеться тривалий час повертати ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» до нормальної діяльності, можливо навіть оскаржувати в судовому порядку договори, укладені за його відсутності, а також поновлювати на роботі звільнених працівників та відновлювати права інших осіб. При цьому, є ймовірність, що не все можна буде повернути до стану, який існував до звільнення позивача.

Саме по собі поновлення позивача на роботі не призведе до автоматичного відновлення ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» до того самого стану, що був до звільнення позивача, а отже і до повного відновлення прав позивача. У разі не застосування заходу забезпечення позову та зупинення дії наказу № 48-к/тр «Про звільнення та покладення обов`язків», навіть після поновлення позивача на роботі на нього буде покладено додатковий тягар обов`язків, пов`язаних з відновленням нормальної роботи ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП», а тому в такому разі права позивача не матимуть ефективного захисту, що є одним із завдань цивільного судочинства, яке передбачено статтею 2 ЦПК України

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом пунктів 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Обраний заявником спосіб забезпечення позову не суперечить роз`ясненням, наведеним у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

При цьому суд враховує ту обставину, що вказані роз`яснення надавалися щодо застосування судами норм ЦПК України в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України 2004 року).

Так, підстави для забезпечення позову визначалися у статті 151 ЦПК України 2004 року, у частині третій якої зазначено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто інститут забезпечення позову був спрямований виключно проти несумлінних дій відповідача, які могли призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Натомість у ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) такий перелік підстав для забезпечення позову (стаття 149) є ширшим та, окрім забезпечення виконання рішення суду про задоволення позовних вимог, містить критерій щодо ефективності захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд враховує, що між сторонами дійсно виник спір щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП», тобто на керівній посаді підприємства.

Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

У частині першій статті 63 ГК України встановлено, що залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можє діяти, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства (частина третя статті 65 ГК України).

З урахуванням того, що посада, на якій позивач просить його поновити відноситься до керівних, а за час вирішення спору особа, призначена на цю посаду, у межах своєї управлінської компетенції, може вчинити дії не на користь підприємства, що призведе до наслідків, з метою усунення яких позивач у випадку його поновлення на роботі буде вимушений вживати додаткових зусиль, то суд з метою забезпечення ефективності судового захисту та поновлення порушених/оспорюваних прав позивача приходить до висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та необхідність її задоволення.

За змістом частини сьомої статті 153, частини шостої статті 154 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений частиною третьою статті 154 ЦПК України та є вичерпним.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом (частина четверта статті 154 ЦПК України).

Враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної компанії «ХЛІБ УКРАЇНИ» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі задовольнити.

Заборонити посадовим особам ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» та керуючому санацією вчиняти дії направлені на призначення на посаду керівника та/або тимчасово виконуючого посади керівника ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП», зокрема, проте не виключно заборонити приймати та видавати накази та інші документи про призначення будь яких третіх осіб тимчасово виконуючим обов`язки директора, виконуючим обов`язки директора, директором ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» до набрання рішенням законної сили у справі № 757/49309/19-ц;

Заборонити здійснювати будь-які дії щодо внесення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно керуючого складу посадових осіб ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» до набрання рішенням законної сили у справі № 757/49309/19-ц;

Заборонити здійснювати буд-які дії щодо зміни керівника ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП» та зміни осіб, які мають право підпису від імені ДП ДАК «ХЛІБ УКРАЇНИ» «РОМЕНСЬКИЙ КХП».

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя С. В. Вовк